
- •Об’єкт і предмет загального мовознавства
- •2. Основні та часткові функції мови
- •3.Теорія монофункціалізму, біфунціоналізму та поліфункціалізму
- •4 Типологія мовних функцій за Бюлером
- •5. Поліфункціональна модель фугкцій за Якобсоном
- •6. Мова, мовлення, текст
- •7. Три аспекти мовних явищ за Щербою
- •8. Суспільна природа мови та мовної діяльності
- •9. Форми існування загальнонародної мови
- •11. Піджини та креольські мови.
- •12. Жаргони та арго. Таємні мови.
- •13. Поняття койне. Койне та літературна мова.
- •14. Мовний стан та мовна ситуація
- •15. Мовна ситуація як соціолінгвістична категорія. Типологія мовних ситуацій.
- •16. Мовний стан. Моноглосія та диглосія.
- •17. Літературна мова як головна форма існування мови. Основні ознаки літературної мови.
- •18. Регламентація та кодифікація літературної мови.
- •19. Мовна політика.
- •20. Предмет вивчення соціолінгвістики.
7. Три аспекти мовних явищ за Щербою
в працях Л.В.Щерби вчений виділив три аспекти мовних явищ. Перший аспект склали «процеси говоріння і розуміння», які вчений називає «мовленнєвою діяльністю», другим аспектом визначаються «мовні системи», тобто словники і граматики мов і, нарешті, третій аспект складають «мовні матеріали» (тексти) як «сукупність усього, що говориться. Ще Л. В. Щерба виділив три аспекти мовних явищ і вказав на співвідношення їх один з одним: мова, мовленнєва діяльність, результат мовлення (твір мовлення).три аспекти (поняття) взаємозв'язані і взаємозалежні, що свідчить про єдність мови і мовлення, точніше — про суперечливу єдність мови і мовлення.
Крім термінів „мова”, „мовлення”, у науковий обіг уведено поняття „мовленнєва діяльність”. Л.В.Щерба розглядає мовленнєву діяльність у трьох аспектах: „мовленнєва організація”, „мовна система”, „мовний матеріал”. Під мовною організацією автор розуміє організацію індивіда; під мовною системою - узагальнення правил; під мовним матеріалом - мовленнєву діяльність. Мовленнєва діяльність як процес установлення комунікації має два взаємопов’язаних боки: видачу інформації (кодування) та її сприймання і розуміння (декодування). До структури мовленнєвої діяльності входять: мовленнєвий акт, мовленнєві дії та операції, мовленнєва ситуація. Як бачимо, співвідношення понять „мова”, „мовлення” і „діяльність” не є простим, між ними існують складні діалектичні взаємовідносини, у яких відбивається методологічний принцип взаємозв’язку свідомості, особистості, мови й діяльності. За характером мовленнєвого спілкування мовленнєва діяльність розподіляється на види, що реалізують усне спілкування (слухання, говоріння) та ті, що реалізують письмове спілкування (читання, письмо).
8. Суспільна природа мови та мовної діяльності
Мова – система, а система функціонує в певному середовищі. Мова та її розвиток залежать від стану й життя сусп. Мови які перестають обслуговувати сусп вмирають. Є й інші чинники у сусп, що обслуговують сусп, але мова відріз тим, що обслуговує в усіх сферах суп діяльності.Сусп неможливе без спілкування його членів. Спікув.-це передача інформ 1 людині другою. Обмін інфою. Вербально і невербально. Код/декодування. Спілк здійснюється в комунікативних актах. Будь-яке мовне повідомлення є наслідком мовної діяльності індивіда, але це не означає, що мовна діяльність є індивідуальною, вона сусп. Сусп х-ер мов діяльності визначається тим, що вона є складовою частиною сусп діяльності.жодна люд не спроможна добуввати, створювати, передавати сусп корисну інф поза сусп. Мова існує і для мне і для інших – сусп явище. Як сусп явище мова зберігає в собі всю інфу про навк світ, яка була вироблена всіма членами мовноетнічної спільноти. Охоронець культури і етносу – м. вона зберігає у собі пережитки сусп свідомості. Відображала архаїчну свідомість і ми бачимо старі вірування – Сонце сходить і заходить. Стосунки між м.і сусп свідомістю складні. Будь-яке мовне явище народилося у мовній діяльності 1 індивіда, але тільки сусп, мовний колектив, утвержджує або ні це явище Сусп є творцем мови, а м.його продуктом. Мовознавець висунув теорію, а хх сусп не прийняло. Як продукт сусп м.відбиває в собі розвиток сусп.якщо сусп, що розмовляє єдиною м.розпадається, то і мовна єднвсть розпад – Київська Русь. М.відбиває у собі соц диференціацію сусп. Поділ праці у сусп веде до виникнення спец термінології. Існування різих соц груп веде до арго, жаргону. Урбанізація – літ м.і діалекти. Багатонаціональні країни – взаємодія мов – адстрат, ін, креольські. Немає паралелізму між розвитком мови і сусп. М.не біологічна, не залежить від раси, бо сусп може склад з членів різних рас. Дитина засвоює мову від сусп, де виростає. Тому мова й раса не збігаються.
До розуміння мови як суспільного явища вченідійшли у середині XIX ст. Одним із перших був Я. Грімм,який заявив, що «мова за своїм походженням ірозвитком — це людське надбання, витворене цілкомприродним чином» В. фон Гумбольдт,який, по суті, став основоположником психологізму вмовознавстві, стверджував однак, що мова розвивається тільки в суспільстві. Мова обслуговує всі сфери людської діяльності,вона невіддільна від будь-яких явищ суспільногожиття.