3.Теорія монофункціалізму, біфунціоналізму та поліфункціалізму

На даний момент не існує єдиного поняття про мовні функції. Однак навіть при неоднозначну підході до визначення й інтерпретації мовних функцій усі дослідники солідар-ні в одному: мовні функції мають суспільний харак¬тер, через що нерідко їх називають суспільними функ¬ціями мови. Теорії моно функціоналізму. Попова вважає, що мова має лише одну функцію — засіб спілкування. Все інше, що в мовознавстві називають функціями, на її думку, насправді є не функціями, а властивостями мови.

Теорія біфункціоналізму - В основному серед базових називають дві функції — комунікативну і когнітивну (мислеформувальну, гно¬сеологічну, пізнавальну), але й тут немає єдності що¬до їх важливості. М. І. Жинкін, Г. В. Колшанський, Р. В. Пазухін найголовнішою вважають комунікатив¬ну, О. О. Реформатський і В. 3. Панфілов оцінюють комунікативну і когнітивну функції як рівноправні. Теорія полі функціоналізму - Кількісна і якісна характеристика мовних функ¬цій у сучасній мовознавчій літературі не збігаються. Р. О. Якобсон називає шість функцій: емотивну, ко¬нотативну, референтну, метамовну, фатичну і поетич¬ну. Основними функціями мови є комунікативна і мислетворча, які мають виразний соціальний характер.КОМУНІКАТИВНА ФУНКЦІЯ— функція спілкування. МИСЛЕТВОРЧА ФУНКЦІЯ мови — функція формування й фор¬мулювання думки . Обидві ці функції дуже тісно пов'язані між собою: для того, щоб спілкуватися, по¬трібно мислити й уміти передавати свої думки за допомо¬гою мовних засобів. Усі інші функції мови, про які йдеться в мовознавчій літературі, похідні від головних , вони є ніби уточнен¬ням, детальнішою видовою класифікацією їх.

4 Типологія мовних функцій за Бюлером

Австралійський лінгвіст К, Бюлер розрізняв: репрезентативну, експресивну, апелятивну функції мови, кожна з яких відповідає певному призначенню; завдяки репрезентативній мова позначає об’єкти навколишньої дійсності, їхні властивості та існуючі між ними відношення, завдяки експресивній мовець виражає свої думки та почуття, апелятивна має на меті вплинути на поведінку адресата до якого звертається мовець.

5. Поліфункціональна модель фугкцій за Якобсоном

американський мовознавець Якобсон налічив 6 функцій: референційну ( в загальних рисах збігається з репрезентативною як у Бюлера), емотивна (полягає у вираженні ставлення мовця до змісту повідомлення),конототивна (збігається з апелятивною Блера тобто вплинути на поведінку адресата до якого звертаються), поетична (спрямована на те, щоб повідомлення за формою і змістом задовольняло естетичні почуття адресата), фатична(спрямована на встановлення, підтримання і завершення мовного комунікативного акту), металінгвальна (допомагає описувати мову мовними засобами і використовується для зясування властивостей мови у процесі засвоєння).

6. Мова, мовлення, текст

Поширеною була думка, що поняття мови і мовлен­ня першим увів у науковий обіг Ф. де Соссюр. Однак це не так, бо проблема мови і мовлення порушена вже В. фон Гумбольдтом та багатьма іншими мовознавця­ми дососсюрівського періоду. Усі положення і зауваження Ф. де Соссюра, його протиставлення мови і мовлення можна узагальни­ти так:  МОВА                      МОВЛЕННЯ  —психічне явище, —психофізичне явище, —соціальне         — індивідуальне  —системне          — несистемне  —пасивне            — активне  —потенційне       — реальне  —стійке               — нестійке  —довговічне       — однократне  —синхронічне    — діахронічне  —суттєве             — побічне Мова- явище загальне, мовлення- конкретне. Мова- явище відносно стабільне, довговічне, загальноприйняте; мовлення – динамічне, випадкове й унікальне. Однак мовлення слід розуміти як не виключно індивідуальний характер а як мовну діяльність у розумінні Щерби який об’єднував у ній процеси говоріння, слухання, сприйняття і розуміння мовних повідомлень. Наслідком і результатом мовлення, мовної діяльності людей є мовний матеріал або текст. Вивчаючи текст, досліджується результат мовлення, а в ньому відкриває мову як усталену систему різних явищ- знаків та правил їх вживання. Текст — певна, з функціонально-смислового погляду упорядкована, група речень або їх аналогів, які являють собою, завдяки семантичним і функціональним взаємовідношенням елементів, завершену смислову єдність» В. В. Одинцов). Ознаки є (А. П. Загнітко): цілісність;зв'язність;структурна організованість;завершеність.