3. Основні характеристики етичних кодексів професійної пр-діяльності.

Кодекс професійної поведінки IPRA (1961). Основними його положеннями є: 1) особиста і професійна чесність, 2)стосунки з клієнтами і службовцями, 3) стосунки з громадськістю і ЗМІ, 4)стосунки з колегами. Характеристика положень: Особиста чесність – дотримання моральних норм і підтримка гідної репутації. Професійна чесність – дотримання конституції, правил, етичних кодексів. Чесні стосунки з клієнтом, конфіденційність, ведення чесного суперництва, недопустимість приниження клієнта. Узгодженість з інтересами громадськості, повага до особистості, недопустимість нанесення збитків репутації ЗМІ, недопустимість розповсюдження неправдивої інформації, надання правдивої інформації про організацію, в якій працює спеціаліст, недопустимість приховування мотивів діяльності.  Недопустимість свідомого нанесення збитків репутації колег, недопустимість «перехоплення» клієнтів. Афінський кодекс, IPRA, СЕПР (1965). Містить 13 положень. Згідно з кодексом, ПР-спеціаліст Прагне: створювати умови для того, щоб людина користувалася правами, задекларованими Загальною декларацією прав людини; сприяти вільному інформаційному обміну і поінформованості суспільства; пов’язувати особисте життя з відповідальністю перед професією; дотримуватися моральних принципів у роботі; поважати людську гідність і права; сприяти встановленню суспільного діалогу. Бере обов’язок: зберігати довіру до себе; слідувати інтересам усіх зацікавлених сторін; не допускати оманливої і неправдивої інформації.  Утримуватися від: того, що ставити правоту в залежність від будь-яких вимог; розповсюдження інформації, не заснованої на фактах; участі у неетичних ініціативах; маніпулювання.  Європейський кодекс професійної поведінки у сфері ПР (Лісабонський кодекс) (1978). Включає 3 частини і 19 статей. У частині 2 викладені основні професійні обов’язки: діяти згідно з Загальною декларацією прав людини, особливо що до свободи слова і свободи друку, а також з інтересами суспільства; ПР-діяльність має бути легковпізнаваною і відкритою; повага до практики і правил інших бізнесі; повага до національних кодексів і законів; утримання від самореклами. У частині 3 викладені спеціальні професійні обов’язки, включаючи а) стосунки з клієнтами і роботодавцями (чесне суперництво, конфіденційність, недопустимість гарантій кількісних результатів, лише зарплата, що не залежить від професійних результатів, не брати грошей від третіх сторін, повідомлення клієнта про можливі порушення етики, повага до прав і незалежності ЗМІ, заборона омани громадськості, інформування про порушення етики (публікація, виступ на радіо); б) стосунки з колегами (неприпустимість нечесної конкуренції, нанесення збитків репутації); в) ставлення до професії (неприпустимість нанесення збитків репутації професії, національній асоціації, порушення її правил, сприяння поінформованості про даний кодекс, інформування відповідних органів про порушення правил, забезпечувати виконання правил кодексу).  Кодекс професійної поведінки IPR, Англія (1986). У якості доповнення до даного кодексу існує Кодекс консультаційної практики, розроблений Асоціацією консультантів з проблем ПР, що стосується практики консультаційних фірм. Кодекс налічує 16 положень: норми професійної поведінки (дотримання норм професійної поведінки, особиста відповідальність за чесність ведення справ з усіма учасниками ПР-ринку), ЗМІ (недопущення нанесення збитків репутації ЗМІ), інтереси клієнта (забезпечення інтересів клієнта), неприпустимість хабарництва, розповсюдження інформації (неприпустимість розповсюдження оманливої інформації), конфіденційність, зіткнення інтересів (неприпустимість представлення інтересів різних сторін конфлікту, проте можна представляти інтереси конкуруючих сторін з їх відома), розголошення фінансової інформації (неприпустимість від імені клієнта рекламувати послуги організації, в яких ПР-спеціаліст має акції, без згоди клієнта), неприпустимість оплати в залежності від результатів, наймання осіб, які займають громадські посади (обов’язкове інформування директора інституту, роз’яснення причин), неприпустимість нанесення збитків репутації колег, неприпустимість нанесення збитків репутації професії/інституту, дотримання кодексу, повага до правил і принципів інших професій, підвищення професійної кваліфікації, стосунки з іншими особами і організаціями (неприпустимість свідомого допущення порушення цього кодексу).

БІЛЕТ № 14

1. ПР-креатив світського життя ХVII ст. у Західній Європі: гендерні аспекти.

 ПР-креатив світського життя ХVII ст. у Західній Європі: гендерні аспекти. Стереотип, що його впроваджувало світське мистецтво – а саме мистецтво було основним комунікативним засобом згаданої епохи – щодо чоловіка і жінки, багато в чому залежав від тогочасного ідеалу краси. Так гарним у епоху абсолютизму вважалася людина, тіло якої не пристосовані для праці, тож на зміну міцним і повним тілам Ренесансу прийшли тендітні обриси. При цьому тіло сприймалося як сукупність красивих частин: тонкої ніжки, вузька долоня тощо. Естетичним ідеалом стає грація і галантність – благородна гра і гонитва за насолодами без наслідків.  Епоха абсолютизму було часом жінки, а жінка стала божеством цього часу і втіленням ідеалу взагалі. Цим пояснюється те, що поряд з оголеною жінкою майже ніколи не зображався оголений чоловік. Чоловік залишається одягненим, відтіняючи оголеність жінки. Це пов’язують перш за все з тим, що жінка сприймається лише як збудник еротичних бажань чоловіка, який в свою чергу перетворився на поняття такого почуття. Саме тому, говорячи про жінку, найперше описують її фізіологічний портрет. Досить стандартними прийомами послідовно описуються у літературі і поезії ті жіночі принади, що на той час вважалися красивими. Так само досить стандартизовано жінку зображали пластичні мистецтва: юні, замріяні про кохання і прагнучі кохання дівчата. Духовний світ жінки згадується лише у контексті збудження чоловіка. У галантному столітті знаходимо багато описів різних країн і народів, в яких підкреслюються певні екзотичні особливості у зовнішності тамтешніх жінок.  Чоловічий ідеал епохи – елегантний придворний. На початку епохи абсолютизму він приймає величну позу (зокрема парики Allonge слугували цій меті). Скоро величність змінюється елегантністю. Мистецтво надає чоловіку кокетливого і граційного вигляду. Поступово з характеру чоловіка зникають маскулінні риси; в епоху занепаду абсолютизму чоловіки стають жінкоподібними. Жіночними стають манери і костюм. За чим можна ще раз ствердити, що ця епоха була епохою жінки.