1. Внесок у зародження теорії пр-комунікацій Фоми Аквінського, Роджера Бекона, Мішеля Монтеня, Еразма Ротердамського.

2. Козацькі літописи Граб’янки, Величка та Самовидця як засіб пр, їх відмінність у використанні пр-стратегій.

3. Діяльність професійних пр-організацій Західної Європи, їх роль у вдосконаленні професійної етики.

В Європі перші організації ПР і наукові дослідження з’явилися вже після другої світової війни. Вони не носять такого прагматичного характеру і побудовані скоріше на досягненні гармонії між очікуваннями індивідуума, діяльністю організації і цінностями суспільства. Всі вони розглядаються як рівні партнери в системі ПР, внаслідок чого суспільство в цілому і його виробничі відносини розвиватимуться у бік гуманізації, де ключові позиції займуть підприємства-громадяни. У 50-і роки у Франції відбулося перше засідання ділового клубу «Скляний будинок», на якому були присутні представники ряду крупних компаній і міністерств. Основним завданням цього об’єднання було втілення в практику методів поліпшення людських відносин усередині груп і в масштабах країни в цілому. Ідею цієї неформальної організації відображає англійське прислів’я: «Людям, що живуть в скляних будинках, не слід кидатися каменями». Європейська асоціація з досліджень та освіти в галузі PR (EUPRERA) – має глобальний характер з ухилом на інноваційні PR-дослідження, застосування їх на практиці, а також на PR-освіту. Її найбільш значущі продукти – «Beyond Institutionalization of PR and Corporate communication», «Cross cultural studies in communication and comparative methodology», «MARPE – Master in European Public Relations», «Communication of the European Union with the European Citizens», «International Corporate Communication Compass for Europe»

БІЛЕТ № 12

1. Зв’язки з громадськістю у комерційній сфері Середньовіччя.

Комерційний ПР був найчастіше усним: чутки і відомості очевидців – купцями і мандрівниками. Інформація про купців розносилася досить широко. Саме купці були носіями інформації, тому що жодне сполучення (в т.ч. поштове) не відбувалося регулярно, тож інформування проходило стихійно. Купці мали широкі можливості взаємодії, адже були мобільнии, мали контакти у інших містах, володіли кількома мовами, для них не існувало міждержавних обмежень як, наприклад, для королів, тому міжнародні торгові союзи були набагато міцнішими, ніж міждержавні. Досить високим був вплив торгових гільдій.  Купці створювали імідж для певних товарів, особливо для екзотичних, що позиціонувалися предметів розкошу. В результаті аристократія і багатії залюбки купували ці товари, а володіння ними ставало символом приналежності до певного класу.  Банкіри, що відали фінансовою стороною питання, слугували посередниками між купцями і знаттю, а іноді виконували секретні доручення королівських і аристократичних домів, тобто здійснювали професійну комунікацію. Крім торговців, у 11-13 ст. розвивається клас ремісників, що об’єднувалися у професійні корпорації – цехи. Для вступу в цех необхідно було, крім навичок, мати гарну репутацію.  У Середні віки стається занепад письмової реклами на противагу усній через те, що писане сово сприймається як щось сакральне. Усна ж реклама переживає розквіт. Найрозповсюдженіші – «крики вулиць» і глашатаї. Зокрема глашатаї у 13 ст. утворювали особливий цех. Втім послугами глашатаїв користувалися лише заможні люди і влада. Інші використовували саморекламу або вивіски та демонстраційні зразки товарів. Середньовічна реклама підлягала регулюванню.  Розвиток міст супроводжувався появою і поширенням ярмарків, що включали торгові і розважальні акції і театральні вистави. Регулярний характер ярмарок сприяа розвитку ярмаркової культури – специфічного фольклору і «балаганів». Поява оманливої реклами створило ярмаркам досить негативну репутацію.  У містах з’являлися постійні ринки, де підтримувалася ділова комунікація.  У 15-16 ст. з’являються перші листки і плакати із зображенням і текстом, а також прототипи прейскурантів, каталогів, прас-листів. З’являються і поширюються типографії. Друкарство підіймає друковану комунікацію.  В епоху Ренесансу інформація стає товаром і з’являються установи з її розповсюдження на комерційній основі: листки з новинами, згодом друковані. Можна відмітити рукописні відомості дому Фуггерів у Лейцпізі, друковані брошури фон Айцинга (з 1538).\ У 16 ст. зароджується газетярська діяльність. Це призводить до зародження публіцистики у 15-16 ст.  Монахи починають опікуватися дорогами і поштовими службами.