МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ І ТУРИЗМУ

Н. Микитів

СКЛЯНІ ПОБУТОВІ ТОВАРИ

лекція

з дисципліни

ТОВАРОЗНАВСТВО

для студентів денної та заочної форми навчання

за напрямом “Готельно-ресторанна справа”,

освітньо-кваліфікаційний рівень “Бакалавр”

Львів 2012

Укладач: ст. викладач Микитів Н.С.

Рецензент: д.т.н. Доманцевич Н.І. профессор, зав. кафедри експертизи товарів та послуг Львівської комерційної академії

Розглянуто та рекомендовано до друку на засіданні кафедри менеджменту, товарознавства та експертизи товарів. Протокол №5 від 30.10. 2012 р.

Микитів Н.С. фондова лекція на тему:“Скляні побутові товари” з курсу “Товарознавство” для студентів денної та заочної форми навчання ОКР “Бакалавр”, напряму “готельно-ресторанна справа”, - Львів: ЛІЕТ, 2012. - 34с.

© Микитів Н.С.

2011

3

РОЗДІЛ

СИЛІКАТНІ ТОВАРИ

ТЕМА: СКЛЯНІ ПОБУТОВІ ТОВАРИ

МЕТА:ознайомитись з основами формування споживних властивостей побутових скловиробів, висвітлити взаємозв’язок між хімічним складом (сировинною базою), технологією виробництва та особливостями декорування і заключної обробки з якісними характеристиками готової продукції

ПЛАН

7.1.Хімічний склад, класифікація та види скла.

7.2.Споживні властивості скляних побутових товарів.

7.3.Характеристика сировинних матеріалів та їх вплив на формування споживних властивостей скляних виробів.

7.4.Характеристика основних етапів виробництва скляних виробів:

7.4.1.Отримання скломаси.

7.4.2.Способи формування виробів із скла.

7.5.Декорування скляних виробів.

Ключові слова та поняття: силікати, прості силікати, складні силікати, природні силікати, штучні силікати, скло, посуд, художньо-декоративні вироби, скляне виробництво, скляні побутові товари, структура скла, властивості скла, хімічний склад скла, звичайне скло, кришталь, фізичні властивості скла, хімічні властивості скла, крихкість скла, термостійкість скла, оптичні властивості скла, хімічна стійкість скла, функціональні властивості скляних виробів, ергономічні властивості скляних виробів, естетичні властивості скляних виробів, склоутворювальні матеріали, допоміжні матеріали скляного виробництва, кремнезем, кварцовий пісок, барвники, глушники, формування скловиробів, склодувна трубка, шихта, варіння скла, декорування скла, сульфідцинкове скло, нацвіт, іризація, шліфовка, алмазна грань, гравіровка, травлення, живопис

7.1.Хімічний склад, класифікація та види скла.

Силікатами називають солі кремнієвих кислот, одержані сплавленням кремнезему (SіО₂) з лугами та карбонатами.

Силікатні вироби містять в собі сполуки кремнезему (SіО₂) з оксидами металів (Nа₂О, К₂0, МgО, РbО, ZnО, В₂О₃ та ін.).

За структурою силікати поділяють на прості й складні.

До простих силікатів належать силікати натрію чи калію (Nа₂О • nSіО₂ чи К₂0 • nSіО₂) — так зване рідке скло. Складними силікатами є каолініт (3Аl₂О₃ • 2SіО₂ • Н₂0), ортоклаз (К₂0 • Аl₂О₃ • 6SіО₂), муліт (3Аl₂О₃ • 2SіО₂), а також різноманітні породи і мінерали, наприклад, граніт.

За походженням силікатні матеріали поділяють на природні й штучні.

4

До природних силікатів належать гірські породи (граніт, глина, пісок каолін та ін.), що складаються з мінералів, які характеризуються постійним складом, кристалічною структурою та певними властивостями. Склад мінералів залежить від певного сполучення хімічних елементів, наприклад, ортоклаз — це сполучення таких оксидів: К₂0 • Аl₂О₃ • 6SіО₂. Склад гірських порід визначається сполученням самих мінералів. Так, граніт, як гірська порода, складається з таких мінералів: кварц, польовий шпат і слюда. Природні силікати широко використовуються як основний будівельний матеріал, а також у вигляді сировини для виробництва інших виробів. Так, наприклад, глина і каолін, пісок є основними матеріалами для виробництва керамічних виробів.

Україна має невичерпні запаси гірських порід, найбільш потужними та відомими з яких є поклади кварцового піску (часов'ярського, новоселовського, попоснянського), а також глин (часов'ярської, дружковської, миколаївської, никифорівської, трошківської, спондилової та ін.). Для виробництва керамічних виробів використовуються такі каоліни: глуховецький, просяновський, трошковський, дубровський.

До штучних силікатів належать вироби і матеріали, які одержують в результаті заводської обробки природної силікатної сировини з добавкою різних мінеральних матеріалів, (портландцемент, керамічні та скляні вироби). Завдяки вмісту кремнезему силікатні вироби характеризуються низкою загальних та специфічних для них властивостей: високу хімічну стійкість, гігієнічність, руйнівну напругу при стисканні і термічне розширення, малу теплопровідність та термічна стійкість до різкої зміни температур, невисока руйнівна напруга при згинанні, розтягуванні та ударі.

Завдяки своїм властивостям силікатні вироби широко застосовуються в різних галузях науки і техніки, будівництві, побуті. За призначенням силікатні вироби поділяються на побутові, архітектурно-будівельні та технічні.

До побутових належать: скляний та керамічний посуд, художньо-декоративні вироби, дзеркала, лампове скло та ін.

До архітектурно-будівельних товарів належать різноманітні матеріали для будівництва, оздоблення і прикрашання споруд і приміщень: портландцемент та вироби на його основі, силікатна і глиняна цегла, склоблоки, віконне та інші види листового скла, облицювальні плитки, ситалові матеріали та ін.

Вироби технічного призначення — лабораторний і хімічно стійкий посуд, оптичне скло, електро- і радіофарфор, склотканини та інші матеріали для оснащення лабораторій і обслуговування низки технологічних процесів.

До скляних побутових товарів належать побутовий посуд, художньо-декоративні вироби та лампові вироби.

5

Сучасна скляна промисловість України для різних галузей господарства виробляє такі види скла:

оптичне, світлотехнічне, радіаційностійке, зміцнене, тугоплавке, хімічно стійке, люмінесцентне, тарне, посудне.

На основі скла створені мікрокристалічні матеріали:

сітали, скловолокнисті матеріали, піноматеріали (піноскло).

Склом називають всі речовини аморфно-кристалітної структури, одержані шляхом переохолодження розплаву, який складається з різноманітних оксидів, і незалежно від їх хімічного складу і температурної зони затвердіння мають при підвищенні в'язкості механічні властивості твердих тіл.

Перехід з рідкого стану в склоподібне є зворотним.

Розплави склоподібних речовин при охолоджені твердіють, не кристалізуючись, температура їх знижується поступово до такого значення, при якому вони стають твердими і крихкими. При нагріванні склоподібні речовини поступово розм'якшуються, стають пластичними, а після цього перетворюються в розплав. Таким чином, склоподібний стан речовини характеризується деякими ознаками.

По-перше, на відміну від кристалічних тіл затверділе скло не має кристалічної решітки. Іони скла в процесі затвердіння утворюють лише окремі впорядковані групи. Вони несиметрично зв'язані між собою в структурний каркас скла. Розміри і ступінь впорядкованості цих груп залежать від температури розплаву і від швидкості його охолодження.

По-друге, у зв'язку з відсутністю кристалічної решітки склоподібні речовини ізотропні, тобто мають однакові властивості в усіх напрямках.

По-третє, склоподібні речовини мають більший запас внутрішньої енергії, ніж кристалічні, оскільки не встигають її витратити на будову кристалічної решітки. Тому склоподібний стан менш стійкий, ніж кристалічний. В твердому склі протягом тривалого часу під дією тепла і променевої енергії можуть відбуватися ті чи інші перетворення: зміна кольору, кристалізація та ін.

По-четверте, при зміні температури (нагрівання, охолодження) властивості скла змінюються поступово і безперервно. Виняток становлять деякі властивості, які різко і стрибкоподібно змінюються в певному температурному інтервалі, що називається аномальним. До таких властивостей належать лінійне та об'ємне розширення, теплопровідність, механічна міцність та деякі інші.

Температура, при якій властивості скла зміняються стрибкоподібно і яка відповідає його переходу з пластичного стану в крихке, називається температурою склоутворення Tg. Це - нижня границя аномального інтервалу, верхня ж його границя - температура переходу скла з рідкого стану в пластичний (температура розм'якшення Тf).

6

Хімічний склад скла залежить від вимог, що ставлять до властивостей скловиробів, та від умов їх експлуатації, способу виробки.

Склад скла може бути виражений загальною формулою трисилікату:

R₂О • RО • 6SiO₂.

З одновалентних оксидів до складу скла входять Nа₂О, К₂О, Li₂О та ін.; з двовалентних - СаО, МgО, ZnО, РbО, ВаО та ін.; а також такі оксиди: АІ₂О₃, ВаО₃, В₂О₃.

В скловарінні використовується близько 80 елементів періодичної системи Д.І.Менделєєва, в т.ч. і рідкоземельні, які використовуються як барвники.

Силікатне скло, яке використовують для виготовлення посуду і художньо-декоративних виробів, може бути безсвинцевим (звичайним) і свинцевим (кришталевим). До складу свинцевого скла входить 18—24% або більше РbО. Окремі підприємства виробляють безсвинцевий кришталь (замість РbО містить ZnО) і баритовий кришталь (ВаО). Скло є складною системою, яка складається не менше ніж із 5 оксидів. Основними із них є SіО₂ — 72-75%, СаО - 8,5-9,5%, Nа₂О - 13-15%, а також оксиди свинцю, бору, алюмінію та ін.

Хімічний склад скла, приведений в табл. 1, поданий для виробів різного призначення.[1]

Таблиця 1

Хімічний склад скла для виробів різного призначення

Оксиди	Хімічний склад скла, %
	Побутові видувні вироби	Побутові пресовані вироби	Кухонний посуд	Кришталеві вироби	Лампове скло
Na2О	13,5 - 15,5	13,5 - 15,5	_	0-4	15,0
К2О	1,5 - 2,5	1,0 - 2,0	—	14 - 16,5	1,5
СаО	6.5 - 8,5	7,0 - 8,0	10,0	0- 1	5,5 - 7,0
МgО	1,0 - 2,0	2,0 - 2,5	4,0	-	3,5 - 4,0
РbО	—	-	—	до 24,0	—
ВаО	—	—	1,5	—	—
ZnО	-	-	2,5	0- 1	—
Аl2О3	0,3 - 0,5	0,5 - 2,0	17,5	0- 1	0,5 - 1,0
В2О,	-	-	5,2	0,5 - 1	—
Fе2О3	до 0,03	до 0,03	до 0,1	-	до 0,1
SіО2	73,0 -75,0	73,0 - 74,0	59,0	59,0	73,0 - 74,0
ТiО2	—	—	1,0	-	—

Назва скла залежить від вмісту тих чи інших оксидів:

натрій — кальцій — силікатні, фосфатні, свинцеві (кришталеві), барієвий кришталь та ін.

7

Хімічний склад кришталю зарубіжних країн дещо відрізняється від кришталю вітчизняного виробництва, що обумовлює деякі розбіжності такого показника як коефіцієнт світлозаломлення (N_d ) (табл. 2).[1]

Таблиця 2