- •1. Джерела й чинники виникнення зв’язків з громадськістю в умовах первісного суспільства.
- •2. Розвиток пр-комунікацій у часи Київської Русі.
- •3. Хронологія розвитку пр у хх столітті: основні історичні віхи.
- •2. Праслов’янські пр комунікації у формі воєнної демократії (племінні збори — віче старійшин — вождь) та народне віче часів Київської Русі.
- •3. Епоха формування підгрунття розвитку пр (1900-1917): характеристика періоду.
- •1. Особливості зв’язків з громадськістю Античної Греції і Давнього Риму: політична сфера.
- •2. Перші професіонали давньоруського пр: Нестор, Сильвестр, Даниїло Заточник, автор «Слова о полку Ігоревім»
- •3. Період Першої світової війни (1917-1919): тенденції розвитку пр-комунікацій.
- •2. Прес-портрети давньоруських князів та їх пост пр. Сутність поняття «пост пр».
- •3. Епоха економічного підйому «двадцятих» (1919-1929): застосування «воєнних» паблісіті в економічних інноваціях й політиці. Мирного часу.
- •1. Зв’язки з громадськістю в Античному світі: конфесійна сфера.
- •2. Жанрові різновиди давньоруського пр: літописи, публіцистика, правова література, билинний епос, ходіння, житія, поучення, політична карикатура.
- •3. Епоха Рузвельта і період Другої світової війни (1930-1945): вдосконалення й збагачення практики пр.
- •1. Різновиди зв’язків з громадськістю в античні часи (публічний діалог, театралізовані вистави, архітектурні і скульптурні інтенції, психологічні війни).
- •2. Унікальність пр-технологій Запорізького козацтва (хv-хvііі ст.).
- •3. Повоєнний період (1945-1965): чинники розвитку пр-комунікацій.
- •1. Особливості пр комунікацій Давнього і Середньовічного Сходу.
- •2. Пр на війні: особливості інформаційно-психологічних воєн Богдана Хмельницького.
- •3. Глобальне інформаційне суспільство (з 1965 р. По наш час): причини змін цілей і завдань пр, диверсифікація методів, інструментарію.
- •1. Еволюція зв’язків з громадськістю у Західній Європі в Середні віки: політична сфера.
- •2. Міжнародний пр України у часи козаччини.
- •3. Паблік рилейшнз як бізнес: історичний огляд професіоналізації галузі.
- •1. Ніколо Макіавеллі – основоположник політичного консалтингу.
- •2. Виключність пр-технологій національних державних інституцій: козацька рада (хv ст.) та січова рада (хvі-хviii ст.).
- •1. Новації конфесійних пр-технологій в часи Середньовіччя у Західній Європі.
- •2. Кобзарі та лірники як предтеча українських професійних пр-комунікаторів.
- •3. Професійні пр-організації сша як апарат самоуправління у сфері паблік рилейшнз, методи формування професійної етики.
- •2. Національний досвід пр комунікацій в Україні в умовах формування модерної нації (кінець хvііі-хіх ст.).
- •3. Глобалізація професійної системи зв’язків з громадськістю хх ст.: міжнародні асоціації.
- •3. Основні характеристики етичних кодексів професійної пр-діяльності.
- •1. Зародження основ паблік рилейшнз в Америці: джерела офіційної історії пр.
- •2. Українські публічні діячі хіх століття: сучасна інтерпретація.
- •3. Діяльність найвідоміших професіоналів у сфері пр хх ст.
- •1. Інноваційні пр-технології сша хіх ст.
- •2. «Іміджеві війни» України хіх ст. Як національний феномен.
- •3. Роль в історичному процесі пр хх ст. Айві Лі.
- •1. Тенденції розвитку пр у Західній Європі у хіх ст.
- •2. Національний досвід політичних і соціальних комунікацій в Україні хіх ст., специфіка формування їх національних домінант.
- •3. Роль в історичному процесі пр хх ст. Едварда л. Бернейса.
- •1. Роль міжнародних виставок в розвитку пр-комунікацій хіх ст.
- •2. Особливості радянської пропаганди як різновиду пр-комунікацій (1917-1991).
- •3. Особливості розвитку пр-бізнесу в Китаї.
- •3. Основні положення Золотої доповіді мапр «Рекомендації і стандарти освіти в галузі паблік рілейшнз» (1990).
2. Перші професіонали давньоруського пр: Нестор, Сильвестр, Даниїло Заточник, автор «Слова о полку Ігоревім»
Нестор: Це вчений чернець Києво-Печерського монастиря, укладач "Повісті временних літ". У "Повісті временних літ" Нестор поставив перед собою завдання не лише доповнити попередні літописи, насамперед київський звід 1095 р., описом подій на зламі ХІ-ХІІ ст., сучасником і свідком яких він був, а й ґрунтовно переробити виклад про найдавнішу історію Руської землі. Саме Нестор увів історію Русі в річище всесвітньої історії. Він розпочав свій літопис викладом біблійного переказу про розподіл землі між синами Ноя. Наводячи перелік відомих тоді народів усього світу, вчений чернець додав до нього відомості про слов'ян. Літописець докладно розповідає про давніх слов'ян, про територію, яку займали кремі слов'янські племена, особливо ті, які проживали на території Русі, зокрема полян, на землі яких постало місто Київ. У літописі уточнюються і пояснюються численні факти з історії політичного й культурного життя Київської держави. До тексту включено також чимало народно-історичних переказів, фольклорних матеріалів. Данило Заточник(12ст?): Автор послання до князя Ярослава Володимировича На думку Л. В. Соколової, авторський текст Д. З. являв собою благальне послання князеві (жанр, надзвичайно поширений у середньовічній Європі) опального, засланого дружинника, члена старшої дружини. Реконструйований дослідницею авторський текст послання Д. З. відповідає правилам візантійської епістолографії. У ньому можна вказати всі обов'язкові композиційні частини послання і характерні для візантійських риторичних листів топоси — «загальні місця» — послань. Композиція авторського тексту Д. З. заснована на переплетенні тріад; послання має три частини: зачин (початкові біблійні цитати, покликані висловити головну думку послання), основна частина-семантема, і благопобажання адресатові. Сильвестер давньоруський письменник і церковний діяч, укладач 2-й редакції «Повісті временних літ» (Див. Повість временних літ). Ігумен Михайлівського Видубецького монастиря у Києві, заснованого князем Всеволодом Ярославичем. Як людина близька до сина Всеволода Володимира Мономаха С. відігравав не останню роль в церковному та політичному житті К. Р. автор «Слова о полку Ігоревім» Існує певна переконаність, що «Слово…» написав учасник чи свідок походу. Хоча хто він, на сьогодні вважають невідомим. Так, наприклад, деякі вчені схильні думати, що твір написав великий київський князь Святослав, бо й «золоте слово» цього героя, й ідейна позиція автора збігаються. Дехто з науковців приписує авторство поеми Біловодові Просовичу, якого згадано в Київському літописі якраз там, де йдеться про похід князя Ігоря. Інші вважають за автора легендарного Ходина, ім'я якого присутнє в самому тексті. Безперечно, автор — спостережлива людина, яка неодноразово бувала в ратних походах. Серед можливих авторів дослідники «Слова…» називали й давньоруського книжника з Галича, Тимофія, співця Митусу, що вцілів після поразки дружини князя Ігоря. Не викликає сумнівів те, що автор «Слова…» — людина високоталановита, освічена, чудово знає історію, легко орієнтується в політичних перипетіях як свого часу, так і часу минулого, цінує світову літературу й духовну спадщину власного народу, докладно називає всі подробиці військового побуту, обізнана з тактикою ведення бою, зброєю. Одне слово, фахівець військової справи.