3. Основні характеристики етичних кодексів професійної пр-діяльності.

Кодекс професійної поведінки IPRA (1961). Основними його положеннями є: 1) особиста і професійна чесність, 2)стосунки з клієнтами і службовцями, 3) стосунки з громадськістю і ЗМІ, 4)стосунки з колегами. Характеристика положень: Особиста чесність – дотримання моральних норм і підтримка гідної репутації. Професійна чесність – дотримання конституції, правил, етичних кодексів. Чесні стосунки з клієнтом, конфіденційність, ведення чесного суперництва, недопустимість приниження клієнта. Узгодженість з інтересами громадськості, повага до особистості, недопустимість нанесення збитків репутації ЗМІ, недопустимість розповсюдження неправдивої інформації, надання правдивої інформації про організацію, в якій працює спеціаліст, недопустимість приховування мотивів діяльності.  Недопустимість свідомого нанесення збитків репутації колег, недопустимість «перехоплення» клієнтів. Афінський кодекс, IPRA, СЕПР (1965). Містить 13 положень. Згідно з кодексом, ПР-спеціаліст Прагне: створювати умови для того, щоб людина користувалася правами, задекларованими Загальною декларацією прав людини; сприяти вільному інформаційному обміну і поінформованості суспільства; пов’язувати особисте життя з відповідальністю перед професією; дотримуватися моральних принципів у роботі; поважати людську гідність і права; сприяти встановленню суспільного діалогу. Бере обов’язок: зберігати довіру до себе; слідувати інтересам усіх зацікавлених сторін; не допускати оманливої і неправдивої інформації.  Утримуватися від: того, що ставити правоту в залежність від будь-яких вимог; розповсюдження інформації, не заснованої на фактах; участі у неетичних ініціативах; маніпулювання.  Європейський кодекс професійної поведінки у сфері ПР (Лісабонський кодекс) (1978). Включає 3 частини і 19 статей. У частині 2 викладені основні професійні обов’язки: діяти згідно з Загальною декларацією прав людини, особливо що до свободи слова і свободи друку, а також з інтересами суспільства; ПР-діяльність має бути легковпізнаваною і відкритою; повага до практики і правил інших бізнесі; повага до національних кодексів і законів; утримання від самореклами. У частині 3 викладені спеціальні професійні обов’язки, включаючи а) стосунки з клієнтами і роботодавцями (чесне суперництво, конфіденційність, недопустимість гарантій кількісних результатів, лише зарплата, що не залежить від професійних результатів, не брати грошей від третіх сторін, повідомлення клієнта про можливі порушення етики, повага до прав і незалежності ЗМІ, заборона омани громадськості, інформування про порушення етики (публікація, виступ на радіо); б) стосунки з колегами (неприпустимість нечесної конкуренції, нанесення збитків репутації); в) ставлення до професії (неприпустимість нанесення збитків репутації професії, національній асоціації, порушення її правил, сприяння поінформованості про даний кодекс, інформування відповідних органів про порушення правил, забезпечувати виконання правил кодексу).  Кодекс професійної поведінки IPR, Англія (1986). У якості доповнення до даного кодексу існує Кодекс консультаційної практики, розроблений Асоціацією консультантів з проблем ПР, що стосується практики консультаційних фірм. Кодекс налічує 16 положень: норми професійної поведінки (дотримання норм професійної поведінки, особиста відповідальність за чесність ведення справ з усіма учасниками ПР-ринку), ЗМІ (недопущення нанесення збитків репутації ЗМІ), інтереси клієнта (забезпечення інтересів клієнта), неприпустимість хабарництва, розповсюдження інформації (неприпустимість розповсюдження оманливої інформації), конфіденційність, зіткнення інтересів (неприпустимість представлення інтересів різних сторін конфлікту, проте можна представляти інтереси конкуруючих сторін з їх відома), розголошення фінансової інформації (неприпустимість від імені клієнта рекламувати послуги організації, в яких ПР-спеціаліст має акції, без згоди клієнта), неприпустимість оплати в залежності від результатів, наймання осіб, які займають громадські посади (обов’язкове інформування директора інституту, роз’яснення причин), неприпустимість нанесення збитків репутації колег, неприпустимість нанесення збитків репутації професії/інституту, дотримання кодексу, повага до правил і принципів інших професій, підвищення професійної кваліфікації, стосунки з іншими особами і організаціями (неприпустимість свідомого допущення порушення цього кодексу).

БІЛЕТ № 14

1. ПР-креатив світського життя ХVII ст. у Західній Європі: гендерні аспекти.

 ПР-креатив світського життя ХVII ст. у Західній Європі: гендерні аспекти. Стереотип, що його впроваджувало світське мистецтво – а саме мистецтво було основним комунікативним засобом згаданої епохи – щодо чоловіка і жінки, багато в чому залежав від тогочасного ідеалу краси. Так гарним у епоху абсолютизму вважалася людина, тіло якої не пристосовані для праці, тож на зміну міцним і повним тілам Ренесансу прийшли тендітні обриси. При цьому тіло сприймалося як сукупність красивих частин: тонкої ніжки, вузька долоня тощо. Естетичним ідеалом стає грація і галантність – благородна гра і гонитва за насолодами без наслідків.  Епоха абсолютизму було часом жінки, а жінка стала божеством цього часу і втіленням ідеалу взагалі. Цим пояснюється те, що поряд з оголеною жінкою майже ніколи не зображався оголений чоловік. Чоловік залишається одягненим, відтіняючи оголеність жінки. Це пов’язують перш за все з тим, що жінка сприймається лише як збудник еротичних бажань чоловіка, який в свою чергу перетворився на поняття такого почуття. Саме тому, говорячи про жінку, найперше описують її фізіологічний портрет. Досить стандартними прийомами послідовно описуються у літературі і поезії ті жіночі принади, що на той час вважалися красивими. Так само досить стандартизовано жінку зображали пластичні мистецтва: юні, замріяні про кохання і прагнучі кохання дівчата. Духовний світ жінки згадується лише у контексті збудження чоловіка. У галантному столітті знаходимо багато описів різних країн і народів, в яких підкреслюються певні екзотичні особливості у зовнішності тамтешніх жінок.  Чоловічий ідеал епохи – елегантний придворний. На початку епохи абсолютизму він приймає величну позу (зокрема парики Allonge слугували цій меті). Скоро величність змінюється елегантністю. Мистецтво надає чоловіку кокетливого і граційного вигляду. Поступово з характеру чоловіка зникають маскулінні риси; в епоху занепаду абсолютизму чоловіки стають жінкоподібними. Жіночними стають манери і костюм. За чим можна ще раз ствердити, що ця епоха була епохою жінки.

2. Вплив міжнародних відносин, зокрема російсько-турецьких (1806-1812, 1826-1829) та російсько-французької (1812) війн на розвиток ПР-комунікацій.

3. Паблік рилейшнз в економічному житті США ХХ ст.

БІЛЕТ №15

1. Технології і методи формування політичного ПР в період ХVII-ХVIII ст. у Західній Європі.

2. Поширення ідей Просвітництва в Україні як каталізатор розвитку ПР-комунікацій.

3. Роль і функціональне використання ПР-комунікацій в діяльності владних структур ХХ ст.: досвід США.

перша світова війна внесла суттєві корективи в філософію паблік рілейшнз. Якщо до цього часу вона являла собою в основному оборонну тактику популяризації впроваджуваних заходів і дій ділових і державних організацій, то тепер практика паблік рілейшнз прийняла наступальний характер, продемонструвавши дивовижну здатність мобілізації громадської думки населення країни. Прикладом цього може слугувати діяльність створеного президентом Вудро Вільсоном Комітету громадської інформації (на чолі з Крілем ). Завдання комітету полягала саме в тому, щоб мобілізувати громадську думку всередині країни на підтримку як участі Америки у війні, так і миротворчих зусиль В.Вільсона, оскільки громадська думка розкололося надвоє відразу ж після оголошення війни. Комітет розпочав свою роботу, не маючи під рукою ніяких випробуваних на практиці методик ЗМІ. Доводилося постійно імпровізувати. Оскільки в ті часи не було розвинених в масштабах країни радіо-та телемереж для швидкого поширення найважливішої інформації, комітет сформував мобільні групи добровольців. Отримуючи телеграми, ці волонтери, подібно птахам, розліталися по школах, церквах, клубам та іншим місцям скупчення людей, щоб стисло (за 4 хвилини) повідомляти останні новини, за що їх і називали "четирехмінут-чики" (Four Minutemen). В кінці війни таких волонтерів налічувалося вже близько 400 тис., вони одночасно робили 400 000 чотирихвилинні повідомлень серед самих різних верств населення. Разом з тим Кріль та його помічник Карл Бійор залучили до роботи професіоналів, створивши ще одну розгалужену мережу каналів впливу як на супротивника, так і на громадян Америки. Комітет ділився на секції новин, іншомовних газет та інших друкованих матеріалів, кінофільмів, військових виставок, ярмаркових експозицій, відносин з промисловцями, реклами та карикатури. Все це вміло використовувалося для згуртування нації та пропагандистської роботи проти ворога. Діяльність комітету досягла небачених досі масштабів. Під час першої світової війни школу паблік рілейшнз пройшло чимало людей, з часом стали професіоналами цієї справи Серед них були вже згадуваний Карл Бійор, на початку 30-х років створив фірму паблік рілейшнз, що стала надалі однією з найпотужніших в США, і Едуард Бернайз , що приступив незабаром до розробки теоретико-методологічних основ нової дисципліни.

БІЛЕТ №16

1. Розвиток ПР-комунікацій у діловій сфері в Нові часи (Західна Європа).

2. Національне відродження як процес формування соціальних комунікацій в Україні (характеристика 3-х етапів).

3. Функціонування PR-комунікацій у бізнес сферах країн Західної Європи ХХ ст.// Розвиток ПР у бізнесі європейських держав у ХХ ст.

БІЛЕТ №17

1. Чинники домінування в ПР-комунікаціях Нових часів релігії та її інститутів.

2. Досвід ПР комунікації України в економічній сфері ХІХ ст.: бізнес-комунікації українських промисловців (Терещенки, Симиренки, Яхненки).

3. Історичний досвід PR-комунікацій ХХ ст. у формуванні та функціонуванні владних структур європейських держав.

БІЛЕТ №18

1. ПР-технології міжнародної комунікації ХVII-ХVIII ст.

2. Використання комунікативних технологій в релігійному житті України ХІХ ст.. (греко-католики, митрополит Шептицький)

3. Історична роль видатних політиків ХХ ст. у формуванні і розвитку ПР-комунікацій.

«Новый курс» Ф. Д. Рузвельта как образец масштабного и долговременного политического PR Наиболее благоприятными для развития политического PR как целостной системы акций в общегосударственном масштабе стали период «великой депрессии» 1929--1933 годов и эпоха «нового курса» президента Франклина Рузвельта, который вывел страну из этого глубочайшего кризиса. Ф. Рузвельт и его советники усмотрели возможность выхода из экономической катастрофы во введении элементов государственного регулирования свободных рыночных отношений. Это была ломка традиционно существующих американских ценностей, поэтому Рузвельту необходимо было разъяснить суть своей политики и заручиться поддержкой населения. Основным методом, выбранным для этого Рузвельтом, явилась терпеливая разъяснительная работа с использованием всех средств коммуникации и, в первую очередь, личного влияния. Он понимал, что достичь взаимопонимания с общественностью можно только путем объединения последовательной и неуклонной политики и усилий по информированию и убеждению общественности. И он делал это мастерски. По совету Люиса Гова — известного эксперта по вопросам паблик рилейшнз — Ф.Рузвельт проектировал имидж уверенного в себе и счастливого человека — именно этого недоставало рядовым американцам. В знаменитых «радиобеседах у камелька» в простой, доходчивой и интимной форме президент разъяснял соотечественникам суть и необходимость своих реформ. Он всегда улыбался перед фотокамерами репортеров, его имя упоминалось в популярных песнях, он даже стал героем комедийного мюзикла. Огромную помощь во всем этом президенту оказывала его жена Элеонора Рузвельт, которая по рекомендации Люиса Гова включилась в политические дела и проводила большую работу среди женщин. Нетрудно догадаться, что в это время заметно пошатнулась репутация крупного бизнеса, и ее нужно было спасать. «Новый курс» американского президента, расширявший вмешательство государства в дела свободного рынка, был воспринят корпорациями как ограничение прав частной собственности, что послужило поводом для разжигания борьбы монополий с государством при активном использовании средств пропаганды. Такая могущественная американская организация, как Национальная ассоциация промышленников, провела целый ряд PR-кампаний под общим лозунгом «Спасение бизнеса». И чем масштабнее становилась эта кампания, тем острее чувствовалась потребность в пиэрменах. В 1932 году уже известный нам Э. Бернайз советует руководству корпорации «Дженерал моторз» провести масштабную автовыставку и в ее рамках организовать три представительских завтрака на темы: «Новая технология производства», «Автомобиль и международное взаимопонимание», «Место автомобильной промышленности в депрессивной экономике». Более того, он предложил организовать широкомасштабную дискуссию «Наука и будущее», цель которой заключалась в том, чтобы в общественном сознании связать воедино прогресс с деятельностью «Дженерал моторз». Тут же возникла еще одна идея — написать историю США как историю крупных корпораций. «Спасение бизнеса» осуществлялось пиэрменами не только с помощью демонстрации достоинств крупных монополий. Оно происходило и в сфере сугубо политической. Примером этого может послужить политическая PR-кампания, организованная калифорнийской фирмой паблик рилейшнз «Уайтекер энд Бокстер». Поскольку крупный бизнес считал «новый курс» Рузвельта с его стремлением ограничить стихию рынка уступкой социализму, угрозой со стороны коммунизма, делалось все возможное, чтобы противостоять ему. В 1934 году во время избирательной кампании на пост губернатора штата Калифорния баллотировался Эптон Синклер, уже упоминавшийся нами активный «разгребатель грязи», критик капиталистического строя. Соперники Синклера были убеждены, что предвыборная программа писателя представляет опасность для большого бизнеса и американской демократии. Чтобы нанести поражение Синклеру, PR -фирма «Уайтекер энд Бокстер» применила метод, получивший на получивший название "подрывной риторики". Суть его в данном случае сводилась к переключению внимания общественности с содержания предвыборной платформы Синклера на его личные "недостатки". К таким "недостаткам" ПР-фирма отнесла высказывания писателя по вопросам религии, брака и коммунизма Из произведений писателя тщательно подбирались цитаты, содержащие угрозы демократии, затем был нанят художник, нарисовавший к ним карикатуры и комиксы. Под общим лозунгом "Пятна синклеризма" эта продукция через газеты распространялась по всему штату. В дополнение было отпечатано несколько листовок и памфлетов, где разворачивалась эта тема В итоге писатель Эптон Синклер на выборах проиграл. Примеров становления и развития системы паблик рилейшнз в США можно приводить множество. Но и упомянутые наглядно показывают, что паблик рилейшнз как специфическая составляющая системы менеджмента прошла путь от стихийного пресс-посредничества к образованию крупных самостоятельных фирм и отдельных подразделений в пределах корпораций и государственных органов, способных оказывать постоянное и целенаправленное влияние на общественность.

БІЛЕТ №19

1. Значення науки і філософії Просвітництва у формуванні ПР-комунікацій ХVII-ХVIII ст..

2. Міжкультурні комунікації України ХІХ ст., їх взірці та роль в розвитку практики зв’язків з громадськістю. Обмін культур як ПР-технологія.

3. Своєрідність ПР-технологій ХХ ст. у політичній сфері на прикладах інформаційної політики Німеччини, Великобританії, Франції, США.

БІЛЕТ №20

1. Внесок у зародження теорії ПР комунікацій видатних просвітників: Д.Дідро, М.-Ф. А.Вольтер, Ж.-Ж.Руссо, Ш. Монтескьє, Д. Мільтон, Д.Дефо, Д.Свіфт. Г.Філдінг, Т.Гоббс, Д.Локк.

2. Розвиток гуманітарних знань в Україні як аспект становлення вітчизняних ПР комунікацій кінця ХVIII - ХІХ ст.

3. Політичний консалтинг як перспективний напрямок розвитку зв’язків з громадськістю ХХ ст.

Политический консалтинг это комплекс средств, направленных на формирование адекватного имиджа кандидата перед потенциальными избирателями, с целью вывода кандидата на широкие слои электората и увеличение числа сторонников для победы на выборах.

Политический консалтинг включает в себя консультирование клиентов по широкому кругу интересующих вопросов в сфере экономики, права, власти и политики, а также проблем социально-политического характера.

Суть политического консалтинга заключается в оказании помощи клиенту для повышения эффективности его деятельности и предоставление информации, рекомендаций, и услуг в достижении поставленных целей.

Основной целью мероприятий политического консалтинга является, безусловно, создание и поддержание позитивного публичного имиджа и положительного отношения целевых групп (избирателей, чиновников, предпринимателей и т. д.) к деятельности политика или политической структуры (партии, избирательного блока и т. п.). Политический PR можно назвать технологией формирования общественного мнения. Это сфера деятельности, в которой требуются исключительные профессиональные навыки, организаторские способности, опыт, интеллект и, несомненно, творческий подход.

БІЛЕТ №21