17. У відповідності до портфельної теорії інвестиційний фінансовий портфель підприємства має формуватись

Складність та наукомісткість процесу формування інвестиційного портфелю зумовили виділення в цій галузі так звану портфельну теорію.

Портфельна теорія являє собою оснований на статистичних методах механізм оптимізації інвестиційного портфелю, що формується у відповідності до заданих критеріїв співвідношення рівня його доходності та ризику.

У відповідності до портфельної теорії інвестиційний портфель формується за наступними етапами:

1 етап. Оцінка інвестиційних якостей окремих фінансових інструментів інвестування. Результатом цього етапу є визначення співвідношення дольових та боргових фінансових інструментів у портфелі, питому вагу окремих видів фінансових інструментів у розрізі кожної з цих груп.

2 етап. Формування інвестиційних рішень відносно включення в портфель окремих фінансових інструментів інвестування. На цьому етапі визначається тип портфеля. Результатом цього етапу є складення переліку ранжованих і відібраних за співвідношенням ризик-доходність конкретних інвестиційних інструментів для включення в портфель.

3 етап. Оптимізація портфеля, спрямована на мінімізацію рівня ризиків при заданому рівні доходності. Результат робіт за етапом – забезпечення min можливого рівня інвест. ризику при заданому рівні дохідності портфелю відповідно до його типу, який формується.

4 етап. Сукупна оцінка сформованого портфеля по відношенню до рівня доходності та ризику. На цьому етапі порівнюються портфельний ризик та середньо ринковий за даного рівня доходності. Досягаючи всіх цільових показників, портфель стає “збалансованим інвестиційним портфелем”.

5 етап. Оперативне управління портфелем фінансових інвестицій. Основною метою на даному етапі є запобігання зниженню передбаченого рівня доходності та росту рівня ризиків інвестиційного портфеля шляхом ротації окремих фінансових інструментів.

Оперативне управління передбачає:

 здійснення постійного моніторингу фінансового ринку за окремими сегментами

 періодична оцінка фактичного рівня доходності та ризику у динаміці по інвестиційному портфелю

 оперативна оцінка фактичного рівня доходності та ризику окремих фінансових інструментів портфеля за результатами моніторингу фінансового ринку

 проведення відповідної реструктуризації портфеля з метою оновлення цільових показників його формування.

Найбільш складним моментом у портфельній теорії є обґрунтування інвестиційних рішень по включенню тих чи інших фінансових інструментів у портфель.

Викладені далі методологічні підходи можуть бути використані за умови наступних припущень:

1. Не існує операційних витрат або податків, що пов’язані з купівлею або продажем акцій.

2. Всі інвестиційні рішення приймаються тільки на 1 період часу

3. Інвестори можуть: - прогнозувати очікувану величину доходу від кожного ЦП; - використовувати величину (очікувану) доходності для вимірювання вигоди кожного ЦП.

4. Інвестори можуть прогнозувати СКВ розподілу ймовірностей доходів від кожної акції.

5. За кожним окремо розглянутим ЦП СКВ є повним вимірювачем ризику

6. Інвестори можуть передбачити кореляцію між доходами для будь-якої пари акцій.

7. Привабливість ЦП або їх портфеля повністю визначається трьома змінними: - очікуваним доходом; - індивідуальним ризиком, що виміряний СКВ або дисперсією доходів; - кореляцією даних доходів з доходами від інших ЦП або їх портфелем.

Критерії вибору інвестиційного портфелю базуються на перевагах інвестора, що базуються на його ставлення до співвідношення доходність-ризик.

Теорія інвестиційного портфеля приймає наступні допущення відносно переваг між ризиком та доходом:

1. За інших рівних умов інвестори надають перевагу більшому доходу, а не меншому.

2. За інших рівних умов інвестори надають перевагу меншому ризику, а не більшому.