- •1.Організаційне забезпечення інвестиційного менеджменту на підприємстві.
- •2.Порядок розробки інвестиційної стратегії.
- •3.Задачі та функції інвестиційного менеджменту.
- •4.Основні методи фінансування реальних інвестицій.
- •5.Інвестиційна привабливість окремих галузей економіки.
- •6. Головні та локальні цілі ім
- •7. Критерії оцінки інвест. Привабливості підприємства
- •8. Напрями державного регулювання ід
- •9. Структура побудови інвестиційного контролінгу (ст. 72-76 Лігоненко, Бланк)
- •10. Цілі та етапи розробки стратегії формування інвестиційних ресурсів підприємства (ст. 226,232-233)
- •11. Розробка бюджету капітальних вкладень
- •12. Основні відміни у методичному підході до планування та оцінки інвестиційної та фінансово-господарської діяльності
- •13. Формування оптимальної програми (реальних інвестицій)
- •14. Зв'язок між моделлю економічного розвитку підприємства та інвестиційної стратегії
- •15. Найважливіші чинники, які повинні враховуватись при виборі підприємством форм інвестування
- •16. Які особливості ,що притаманні інвестиційній діяльності підприємства слід враховувати при формуванні його інвестиційної політики
- •17. У відповідності до портфельної теорії інвестиційний фінансовий портфель підприємства має формуватись
- •18. Модель формування доходу від інвестицій може бути побудована як
- •19. Інформаційне забезпечення інвестиційного менеджменту
- •20. Найважливіші принципи інвестиційного менеджменту
- •21.Сегменти розвинутого інвестиційного ринку
- •22. Політика управління фінансовими інвестиціями може бути розроблена таким чином
- •1 Етап. Аналіз стану фінансового інвестування в попередньому періоді.
- •2 Етап. Визначення обсягу фінансових інвестицій у плановому періоді.
- •3 Етап. Визначення форм фінансового інвестування.
- •4 Етап. Оцінка інвестиційних якостей окремих фінансових інструментів.
- •5 Етап. Формування портфеля фінансових інвестицій.
- •23. Інвестиційна привабливість окремих регіонів може бути оцінена по таких параметрах (ст. 218-219)
- •25 Які ризики повинен враховувати в своїй діяльності інвестиційний менеджер
- •26. Економічна сутність та класифікація інвестицій (ст20, 25-30 Лігоненко, Бланк)
1.Організаційне забезпечення інвестиційного менеджменту на підприємстві.
Основу організаційного забезпечення інвестиційного менеджменту складає сформована на підприємстві структура управління його інвестиційною діяльністю, елементами якої є окремі менеджери, служби, відділи і інші організаційні підрозділи апарату управління. Оскільки система інвестиційного менеджменту є складовою частиною загальної системи управління підприємством, структура управління його інвестиційною діяльністю повинна бути інтегрованою із загальною організаційною структурою управління. Така інтеграція дозволяє понизити загальний рівень управлінських витрат, забезпечити координацію дій системи інвестиційного менеджменту з іншими управляючими системами підприємства, підвищити комплексність і ефективність контролю реалізації ухвалення рішень.
В процесі формування організаційної структури інвестиційного менеджменту виходять з об'єму інвестиційної діяльності підприємства, її основних форм, функцій інвестиційного процесу, регіональної диверсифікації і інших чинників. Крім того, при побудові цієї організаційної структури повинні бути забезпечені ефективні зв'язки між різними організаційними підрозділами служби управління інвестиційною діяльністю, з одного боку, і між підрозділами інвестиційного менеджменту і інших функціональних систем управління підприємством з іншою. Формовану в структурі управління підприємством систему зв'язків між різними ланками апарату управління підрозділяють на горизонтальні і вертикальні зв'язки. Горизонтальні зв'язки будуються як одно рівневі, а вертикальні — як багаторівневі, забезпечуючи ієрархічність управління.
В рамках взаємодії з іншими управляючими системами організаційне забезпечення інвестиційного менеджменту може бути інтегровано в загальну систему управління підприємством на основі будь-якого з перерахованих підходів. В той же час в системі організаційного забезпечення самого інвестиційного менеджменту використовується виключно принцип взаємозв'язаної діяльності його внутрішніх функціональних центрів управління. Це пов'язано з високим рівнем взаємозв'язку окремих аспектів інвестиційної діяльності підприємства, що визначає необхідність комплексного підходу до розробки багатьох управлінських рішень в цій області.
На підприємствах, що використовують просту лінійну організаційну структуру управління (вона характерна для малих підприємств), функціональні центри управління інвестиційною діяльністю, як правило, не створюються. Функції цього управління у зв'язку з незначним об'ємом інвестиційної діяльності покладаються звичайно на власника (власника) малого підприємства або його директора (якщо власник використовує для загального управління підприємством найманого менеджера).
На підприємствах, що використовують лінійно-функціональну організаційну структуру управління (вона характерна для середніх підприємств) функції інвестиційного управління покладаються на спеціального інвестиційного менеджера або на загальний центр управління інвестиційною діяльністю, що знаходиться у складі фінансової служби підприємства. Такий інвестиційний центр (інвестиційний менеджер) здійснює управління всіма основними аспектами інвестиційної діяльності підприємства, координуючи це управління з центрами управління операційною і фінансовою діяльністю управління з центрами управління операційною і фінансовою діяльністю підприємства.
На підприємствах, що використовують дивізіональну організаційну структуру управління, в основі якої лежить його децентралізація по окремих ознаках — регіональному, товарному і т.п. (вона характерна для великих і крупних підприємств з широко диверсифікованою виробничою або регіональною діяльністю), функції інвестиційного управління покладаються на центри управління інвестиційною діяльністю, формовані у складі кожного дивізіону (відділення компанії). В цьому випадку система управління інвестиційною діяльністю носить дезинтегрований характер — ключову роль в цьому управлінні грають не менеджери центрального апарату, а керівники відповідних виробничих відділень.