6. Етнологічна д-сть ф.Вовка

Одним з основоположників укр. етнології був Ф.Вовк (1847-1918), який висунув і науково обгрунтував ідеї єдності і неподільності укр. народу. Ф.Вовк був доктором природничих наук Сорбони, лауреатом премії Годара, кавалером бронзових медалей П.Брока, окрім цього був відзначений найвищою нагородою Франції – Орденом Почесного Легіону. Вчений очолював антропологічне товариство при Петербурзькому у-теті (1911-18 рр), був головою (1905 – 09) і заступником голови (1898-1905) етнографічної комісії НТШ у Львові і займав багато ін. посад – активна д-сть.

Спадщина Ф.Вовка нараховує 628 праць, виданих переважно іноземними мовами в різних країнах світу. Світогляд Ф.Вовка форм. під впливом видатних тогочасних діячів В.Антоновича, М.Костомарова, П.Чубинського. Саме бажання увійти до місцевої громади і знайомство з цими людьми спонукало Ф.Вовка перевестися з одеського у київський у-тет. Цей етап життя Ф.Вовка поєднував в собі громадську й етнолог д-сть, хоч і переважала ще 1а. Згодом він – у Париж, де у 1901 р напис дисертацію, але через те, що не був громадянином Фр, зміг захиститися лише у 1905.

Повернувшись вчений взяв на себе місію продовжити шлях своїх наставників. Він – автор «Программы Юго–Западного отдела Императорского Русского географического общества для собирания сведений по этнографии», праці «Отличительние черты южно-русской народной орнаментики», укладач словника укр мови та збірників пісень і дум.

Будучи членом НТШ, він створив 1й заг-укр етнологічний центр, заснував укр. етнолог музейні колекції в Петербурзі. Важливе знач для укр. і рос етногр. мала праці «Етнографічні особливості укр. нар» та «Антропологічні особливості українського народу». Ф.Вовк мав безпосередні контакти з більшістю наук центрів Європи і світу. Завдяки йому Європа дізналась про наші наук відкриття та досягнення.

Також дуже важливим було заснування серійного наукового видання «Матеріали до укр.-руської етнології»(1899), редактором якого він був. Створив програму, що визначала шляхи розвитку етнографії на Укр. Львів став 1им центром етнолог думки в Укр. Ф.Вовк вів вел дослідницьку експедиційну роботу, був одним із засновників музею НТШ, який став основою нині діючого Львівського музею етнографії та народних промислів. В 1903-06 рр Ф.Вовк провів 4 комплексні експедиції в Галичині, Буковині та на Закарпатті. Крім того він вперше здійснив дослідження Укр в аспекті іст-етногр районування, розробив типологію найважливіших явищ культури (житла, одягу, обрядовості) ввів нові наукові методи збору і систематизаціїетногр матер, їх публікації та збереження.

Вел увагу він приділяв збору фольклористичних матеріалів.

7.Етнологічна наука на західноукраїнських землях у 20-30-х рр. ХХст.

Завдяки організаторській наполегливості І. Франка влітку 1904 р. члени НТШ уперше організували і провели комплек¬сну антропологічно-етнографічну маршрутну експедицію, зо¬крема на теренах Бойківщини. Експедиція, в роботі якої взя¬ли участь І. Франко, Ф. Вовк, Зенон Кузеля (1882-1952) та інженер із Росії Павло Рябков. Експедиція зібрала важли¬вий науковий матеріал та цінні музейні колекції. її наслідком була публікація І. Франком праці "Етнографічна експедиція на Бойківщину" у німецькомовному періодичному виданні. У 1920—1930 рр. через цілеспрямовану антиукраїнську політику Польщі науково-дослідницька робота в Етнографічній комісії НТШ помітно занепала. Але тоді ж виникли регіональні краєзнавчі осередки (музеї і товариства), члени яких; власне, і займалися народознавчою роботою на місцях. Скажімо, у м. Мукачеве, що на Закарпатті, діяло етнографічне товариство Підкарпатської Русі. У Чернівцях – «Спілка діячів старовини і любителів науки народовідання». У Самборі етнографічно-краєзнавчу діяльність проводило товариство “Бойківщина” (видання збірника “Літопис Бойківщини”). У 1933 р. у Стрию засновано товариство «Верховини», у 1931 р. у Яворові – «Яворівщина», у Перемишлі – Стриговір.

У 1924 р. у Львівському університеті створено Етнографічний заклад, який очолив професор Адам Фішер (1889 — 1943), автор праці «Русини». Тут же на посаді доцента працював Ян Фальковський, який опублікував дослідження "Західне пограниччя Гуцульщини: Долинами Пруту, Бистриці Надвірнянської, Бистриці Солотвинської і Лімниці" та "Північно-східне пограниччя Гуцульщини". Помітною подією в розвитку етнографії у Львові в міжвоєнний період став вихід у світ праці Я. Фальковського та Василя Паш-ницького "На лемківсько-бойківському пограниччі: Етнографічний нарис". На зламі двох століть почав польову роботу один із найактивніших українських етнографів першої третини XX ст. Василь Кравченко (1862-1945) - організатор Волинського наукового товариства (м. Житомир) та керівник його етно¬графічної секції, а також етнографічного підрозділу, заснованого при цьому товаристві, — краєзнавчого музею. Зокрема, одну з перших етнографічних праць - "Свадьба в с. Курозва-нах" (Труды Общества исследователей Волыни. — Житомир, 1902. — Т. I. — С. 118— 150) — учений підготував та опублікував на власних записах, які зробив у 1889 р. у с. Курозванах Острозького повіту Волинської губернії (нині Гощанський р-н Рівненської обл.).