3.) Сформулюйте один з законів логіки Аристотеля та поясніть його значення.

Аристотель заклав теоретичні основи логіки як науки. Йому належить формулювання трьох основних законів формальної логіки: закон тотожності (А є А), несуперечності (А не є не-А), закон виключеного третього (істинним є А або не-А).

Закон тотожності: кожна думка має бути чіткою за обсягом, ясною за змістом і залишатися незмінною в ході одного й того ж міркування.

Цей закон спрямований безпосередньо проти нечітких, неясних, розпливчастих думок, а опосередковано - проти їх двозначності та багатозначності.

Закони логіки переконливо ілюструються на прикладах міркувань, у яких ці закони порушено.

Проаналізуємо таке міркування:

Вулкани – гори,Гейзери – вулкани,Отже, гейзери - гори.

У цьому міркуванні порушено закон тотожності, оскільки поняття "вулкан" у першому судженні означає результат виверження у формі застиглої лави, а в другому - власне виверження і до того ж у вигляді води або пари. Причиною невиправданого ототожнення названих понять є невизначеність їх обсягу. В першому судженні ця невизначеність зумовлена відсутністю кванторного слова, а в другому - тим, що поняття "вулкан" тут відіграє роль предиката стверджувального судження.

Закон несуперечності

Схема закону: "А є А". В сучасній логіці цей закон виражають такими схемами: А->А ("Якщо А, то А"); А++А ("А тоді і тільки тоді, коли А").

Закон несуперечності: два судження, в одному з яких щось стверджується, а в другому те саме, в той же час і в тому ж відношенні заперечується, не можуть бути одночасно істинними.

Схема закону несуперечності: АлА ("Хибно, що А і не-А одночасно істинні"). Суперечні судження руйнують міркування. Виявлення суперечностей в існуючих теоріях - необхідна умова їх удосконалення (чи заміни).

Закон виключеного третього: із двох суперечних суджень одне неодмінно є істинним, друге - хибним, а третього і бути не може. Якщо закон несуперечності діє і між суперечними, і між протилежними судженнями, то закон виключеного третього діє лише між суперечними судженнями - загальностверджувальним і частковозаперечним, загалmнозаперечним і частковостверджувальним, одиничним стверджувальним і одиничним заперечним. Між протилежними судженнями цей закон не може діяти, бо вони можуть бути одночасно хибними. Щоб діяти, необхідно прийняти одне і тільки одне рішення. Це вимагає визнання істинності одного і лише одного з двох суперечних суджень: "або.. _ або...".

Схема закону виключеного третього: AvA ("або А, або не-А")

4.) Поясніть, чому в античній філософії матеріалістичні концепції виникли раніше, ніж ідеалістичні?

1 вариант

Початковою точкою розвитку Античної філософії був філософський матеріалізм.

Антична філософія починалася з постановки питання про первоначале, про головну сутності буття, головною його причини (субстанції) і з'ясування поняття "субстанція". Ставилося питання: не хто створив, а чому так влаштований світ. Отже, проблема субстанції і є питання про причини, первоначалах буття. Питання про субстанцію в античній філософії позначається як проблема "архе". Вона була центральною в античній філософії.Фалес,Анаксимандр,Анаксимен, Геракліт, попри всі розбіжностях з-поміж них, вважали, що це речі сталися вже з речовинного початку. Усередині цієї наивно-материалистической основи намітилися окремі погляди, що призвели до виникнення ідеалізму.

Матеріалізм у античній філософії розвивали Эмпедокл,Анаксагор,Левкипп, Демокріт і пізніше Епікур.

2 вариант

Значительной чертой античной философии является попытка рационального. Матеріалізм первинною визнає матерію, природу, а свідомість, мислення - вторинним, похідним від матерії. Що оточує нас матеріальний світ існує вічно, завжди, вважають матеріалісти. Його ніхто не створив. Він існує незалежно від волі і свідомості людей. Свідомість же, носієм якої на Землі є людина, є продукт, результат розвитку і функціонування матерії, природи.

Ідеалізм же в протилежність матеріалізму первинним вважає щось нематеріальне, а саме - свідомість, дух, ідею.

Отже, можна сказати, що ці два поняття протилежні за значенням один одному, але не дивлячись на це, античні філософи зійшлись на думці про те, що все таки матеріалізм є первинним, бо існує вічно, незалежно від волі і свідомості людей. А ідеалістичний є вторичним, адже свідомість і дух виникає пізніше , ніж якась матеріальна річ і є результатом людської думки, ідеї.