Емоції і почуття

Емоції — особливий клас психічних процесів і станів, пов'язаних з інстинктами, потребами і мо­тивами дитини. У процесі онтогенетичного розвитку емоції ви­никають раніше за почуття. За своєю формою емоції поділяються на стенічні (які активізують процеси життєдіяльності, під­силюють енергію дитини, спонукають до дій) і астенічні (які знижують життєдіяльність, послаблюють енергію, гальму­ють активність).

Почуття — стійкі емоційні ставлення дитини до явищ дійсності. В почуттях відображається емоційний бік духовного світу зростаючої особистості. Одне і те саме почуття може реалі­зовуватись у різних емоціях. Наприклад, почуття любові пород­жує цілий спектр емоцій: радість, гнів, смуток тощо. Подекуди в одному й тому самому почутті бувають об'єднані різні за знаком (позитивні чи негативні) емоції. Це пояснює таку властивість почуттів, як подвійність (амбівалентність).

Афекти — короткочасні сильні переживання дитини, що виникають раптово і виявляються в різких змінах м'язової діяль­ності та стану внутрішніх органів. Розвиваються в критичних умовах через нездатність особистості знайти адекватний вихід з небезпечної ситуації. Афекти викликаються не тільки чинни­ками, пов'язаними з біологічними потребами й інстинктами, а й порушеннями у соціальних відносинах особистості (несправед­ливістю, образою). Зміст і характер ефектів залежать від особ­ливостей виховання дошкільника в сім'ї і дитячому садку. Ви­никнення афектів певною мірою залежить від темпераменту і характеру зростаючої особистості.

Настрої — форми емоційного життя людини, досить стій­кі емоційні стани, що забарвлюють протягом деякого часу всі її переживання. Настрій характеризується емоційним тоном (позитивним — веселим, життєрадісним і негативним — придушеним, сумним), а також різною динамікою. З-поміж чинників, які визначають індивідуальні відмінності дітей щодо частоти зміни настроїв, виділимо темперамент, фізичний розвиток дитини, стан ! її здоров'я.

Пристрасті — це стійкі тривалі почуття, які домінують деякий проміжок часу і пов'язані з потягом дитини до певної людини або заняття (спортом, творчою діяльністю, математико» тощо). Пристрасть завжди проявляється в зосередженості, зібра­ності сил, у спрямованості людини на досягнення певної мети. Пристрасть полонить людину і має різну інтенсивність залежно від наявності чи відсутності перешкод для її задоволення. Пристрасть є складною емоційною властивістю людини, тісно поєдна­ною з пізнавальною і вольовою сферами особистості. Існують пристрасті високого і низького порядку, які відіграють у житті відповідну роль.

Види почуттів

Розрізняють декілька видів почуттів — моральні, інтелектуальні, естетичні, праксичні.

Моральні — це почуття, в яких відображене стійке став­лення дитини до інших людей, до суспільних подій, до самої себе. Джерелом цих почуттів є взаємини дитини з людським оточен­ням. До цих почуттів належать любов і ненависть, гуманність і ніжність, доброзичливість і співчуття, турботливість і чуйність, людяність і працелюбність, товариськість і дружба, гордість і самоповага, совість і відповідальність тощо. Моральні почуття нерозривно зв'язані з певними нормами поведінки, визнаними в сім'ї і дитячому садку, з оцінкою відповідності або суперечливості дій, вчинків, намірів дошкільника цим нормам.

До інтелектуальних належать почуття дитини, що виникають і виявляються в її розумовій, пізнавальній діяльності. Такими почуттями є любов до знань, здивування, сумнів, упев­неність (невпевненість), допитливість тощо. Вони пов'язані з моральними почуттями, але разом з тим мають свої особливості. Джерелом інтелектуальних почуттів виступають навчальна ді­яльність і самостійна дослідницька робота дитини. Почуття заці­кавленості новими відомостями може перетворитись на стійку емоційну властивість особистості, що виявляється в її прагненні збагачувати свої знання, поширювати і поглиблювати їх. Інтелек­туальні почуття притаманні тільки людині.

Естетичні почуття відображають емоційне став­лення дошкільника до краси, до прекрасного в природі, людсь­кому оточенні, результатах діяльності (передусім, мистецької). Естетичні почуття виникають, коли зростаюча особистість вчить­ся оцінювати красу, відчувати гармонію ліній, фарб, звуків, слів. Розвитку естетичних почуттів сприяють вироблені дорослими норми прекрасного, виховання в дитини естетичного смаку. Дже­релом виникнення естетичних почуттів є навколишня природа, художня, пісенна, танцювальна, драматична та предметно-практична діяльність.

Праксичні — це почуття дитини, пов'язані з її практичною діяльністю, з організацією та координацією свідомих дій, спрямованих на досягнення кінцевої мети. Під праксичними почуттями розуміють почуття, які залежать від вольової діяльності дошкільника, вміння долати труднощі і перешкоди на шляху до мети. Це передусім почуття впевненості у власних силах, сміливості, тріумфу. Праксичні почуття виявляються в різних емоціях — напруження, зусилля, задоволення, радості, гніву тощо.

Одним зі складних почуттів, що поєднує одночасно естетичні, моральні й інтелектуальні, є почуття смішного, коміч­ного. Джерелом його виникнення можуть бути подія, людина, її вчинок, діяльність тощо. Це почуття виникає внаслідок пере­живання особистістю невідповідності між формою і змістом (у діях, вчинках людей). Дитина може сміятись лише тоді, коли осмислює цю невідповідність, певним чином її оцінює. Сполучене ;і почуттям симпатії, почуття комічного перетворюється на по­чуття гумору. Пройняте неприязню, це почуття стає сати­ричним. Сміючись над бридким, дитина тим самим виявляє свою внутрішню незалежність від нього.