Післяхолецистектомічний синдром.

Позитивний результат оперативного лікування хворих на жовчно-кам'яну хворобу в більшості випадків визначають за адекватним і своєчасним виконанням операції. Він становить 95-99 %. Незадовільні результати холецистектомії можуть бути спричинені трьома основними групами причин:

1) супзмінами з боку жовчних шляхів: залишеними ("забутими") конкременти, стенозуючим папілітом, рубцевими стриктурами загальної жовчної протоки, довгою куксою міхурової протоки чи навіть частково не видаленим жовчним міхуром, зовнішніми жовчними норицями. Остання група причровідними захворюваннями органів шлунково-кишкового тракту: хронічними гастритами, виразковою хворобою шлунка і дванадцятипалої кишки, килами стравохідного отвору діафрагми, хронічною дуоденальною непрохідністю, хронічними колітами, рефлюксом, езофагітами тощо; захворюваннями органів гепато-панкреато-дуоденальної зони: хронічним гепатитом, панкреатитом, дискінезіями жовчних шляхів, перихоледохальним лімфаденітом, які часто можуть бути наслідком тривалого перебігу жовчнокам'яної хвороби;

2) органічними ин і є істинними пізніми ускладненнями після операцій із приводу жовчнокам'яної хвороби. Отже, збірний термін “післяхолецистектомічний синдром” слід вважати неправильним. У кожному конкретному випадку незадовільного результату оперативного лікування необхідно верифікувати ситуацію і визначити конкретне захворювання. При істинних пізніх ускладненнях операцій на жовчних шляхах, підтверджених результатами спеціальних методів (УЗД, комп'ютерної томографії, ретроградної панкреатохолангіографії), показане повторне хірургічне лікування. Реабілітація й експертиза непрацездатності Після холецистектомій із приводу неускладненого хронічного калькульозного холециститу на стаціонарному лікуванні хворі знаходяться 5-7 діб. Надалі до 3-4 тижнів лікування продовжують у денному стаціонарі, амбулаторно. У цей період хворих вважають тимчасово непрацездатними згідно із висновком ЛКК. Вона ж визначає тривалість обмеження працездатності до 2 місяців хворим, професія яких пов'язана з важкою фізичною працею. Після операцій із приводу ускладненого хронічного калькульозного холециститу тривалість стаціонарного, (в денному стаціонарі), амбулаторного лікування і, відповідно, тривалість тимчасової непрацездатності визначають за клінічним варіантом жовчнокам'яної хвороби, вираженням функціональних порушень функцій печінки, підшлункової залози, жовчовивідних шляхів, дванадцятипалої кишки. В деяких випадках можлива тимчасова втрата працездатності до 3-4 місяців, що вирішується ЛКК, і, навіть, інвалідизація пацієнтів (ІІІ-ІІ група на 6-12 місяців) згідно з висновком ЛМСЕК. Такі хворі підлягають диспансерному спостереженню в хірурга і гастроентеролога, санаторно-курортному лікуванню в профільних санаторіях (Моршин, Трускавець, Східниця, Карлові Вари тощо).

Література

1. Шпитальна хірургія. Під ред. Л.Я. Ковальчука. - Тернопіль: Укрмедкнига, 1999.- С.395-452.

2. Хирургические болезни. Под ред. М.И. Кузина. - М: Медицина, 1986.- С. 596-628.

3. Глоуцал Л. Заболевания жёлчного пузыря и жёлчных путей.- Прага: Гос. изд-во. мед. литературы, 1967.- 311 c.

4. Вишневский А.А., Гришкевич І.В., Саркисов Д.С. Хронический калькулёзный холецистит и его хирургическое лечение.- М: Медицина, 1967.- 267 c.

5. Цыбырне К., Прокупец И., Диагностика и лечение холециститов. - Кишинёв: Картя Молдовеняске, 1970.- 231 c.

6. Кочиашвили В.И. Атлас хиругических вмешательств на жёлчных путях. - М: Медицина, 1971.- 203 c.

7. Королёв Б.А., Пиковский Д.Л. Осложнённый холецистит.- М.: Медицина, 1971.- 239 c.

8. Малле-Ги П., Кестенс П.Т. Синдром после холецистэктомии.- М.: Медицина, 1973.- 139c.

9. Хирургия печени и жёлчевыводящих путей под ред. А.А. Шалимова.- К.:Здоров"я , 1975.- 208 c.

10. Смирнов Е.В. Ошибки, опасности и осложнения при операциях на жёлчных путях.- М.: Медицина,1976.-151 c.

11. Неотложная хирургия брюшной полости под ред. В.Т. Зайцева.- К:Здоров"я, 1989.- С. 125-148.

12. Королёв Б.В., Пиковский Д.Л. Экстренная хирургия жёлчных путей.- М:. Медицина,1990.- 240 c.