52. Елементи романтизму в Україні другої половини XIX ст. (о. Потебня).

Романтизм сприяв пробудженню укр нац свідомості, продовжував зберігати свій вплив в Укр , коли на Зх поступився ін культурним течіям. Звернення до минулого, спроби через його осмислення знайти вихід на сучасність. Олександр Потебня. Мовознавець, фольклорист, етнограф.Спрямованість досліджень:походження мови, взаємозв'язок мови та мисл.Його не задовольняли як побудови нім класичної філософії. Піддає критиці суб'єктивний і об'єктивний ідеалізм за те, що перший приймає предмети і явища природи за втілення їх ідей, а другий заперечує об'єктивне існування світу. На осн досягнень сучасної йому науки він стає на шлях визнання первинності матерії і вторинності свідомості, стверджуючи, що властивості предметів, ї не можуть існувати в окремій ідеальній сутності від самих предметів. Визнаючи детермінізм (всезагальний універсальний зв'язок предметів і явищ світу), вказує на об'єктивність причинно-наслідкових зв'язків та відносин, на те, що матерія містить причину в самій собі, де мислення ідеальне є властивістю матерії. Осн пізнання - чуттєвий досвід з об'єктивної реальністі.

АЛЕ чуттєве сприйняття не дає нам знання субстанції, якості і дії, загального і необхідного, того, що становить фундамент науки. Це стає можливим завдяки наявності у людському мисленні раціональних форм пізнання. <-Кант, проте на відміну від нього П. заявляє, що визначальну роль у мисленні відіграє слово, мова. Лише завдяки мові люд. змогла піднятись до вершини наукової діяльності і творчості. Тільки мова є засобом утворення понять, без яких неможлива ніяка наука.

Романтизм у тв. П. : Заява про те, що світ можна сприймати через мову, вона формує думку, дали змогу йому побачити у міфі, фольклорі, літ похідні по відношенню до мови моделі системи.

Для П. ( як і для романтиків) мова не є ізольованим феноменом. Вона нерозривно пов'язана з к-рою народуВ мові закладено творчі потенції, кожний акт мовлення є творчим процесом, в якому повторюється не готова істина, а відбувається процес породження нової. Творцем мови є народ. Мова породжується "нар. духом", який зумовлює нац.специфіку мови. Романтизм у соціал ідеях: визначав вирішальну роль праці та знарядь виробництва у становленні сусп, наголошував, що саме за рахунок мови і знарядь праці люд виділилася із тваринного світу. Основу сусп прогресу вбачав у нагромадженні і передачі знань від покоління до пок, де інтенсифікація сусп прогресу залежить від того, хто здійснює передачу знань, в яких верствах сусп проходить їх нагромадження. Майбутнє людства є потребою людини, бо без такої віри люд по-людському існувати не може.

Вирішальне значення нар мас у сусп розвитку, звертав увагу також на роль та значення особи в істор процесах. Розвиток цивілізації відбувається в інтересах усього людства. Виступав проти спроб використання досягнень цивілізації для пригноблення інших народів, стверджуючи, що подібні дії наносять шкоду всьому людству. Осн принципи у взаємовідносинах між народами - рівноправність і взаємоповага.

53. Феномен духовно-академічної філософії в Україні XIX ст.

Ідеї романтизму в УКР. були далекими від професійного філ. рівня, тяжіючи швидше до чуттєво-емоційного, символічного сприйняття світу, ніж до його духовно-теоретичного осмислення. Проф філ культура створюється на кафедрах академічних закладів як світського, так і духовного напрямів. Ставлення до філ. в Рос імп., було неоднозначним. Викладання ф-ії в університетах двічі було заборонено (1809, 1850) як такої, що призводить до нігілізму. Виключалось у викладанні ф-ії все те, що не могло бути обгрунтованим Св. Письмом. В університетах та інших навчальних закладах (за винятком дух. академій, де зберігалися курси історії ф-ії, метафізики, етики, у зв'язку з чим у повному розумінні цього слова "академічною" можна називати ф-ію саме цього типу навчальних закладів) курс філософії зводився до логіки та психології. В придушенні вільного філософствування того часу значну роль відігравала православна церква, проводячи реакційну політику. У 1817 р. Міністерство народної освіти було об'єднано з духовним відомством, професори філософії піддавалися суворій цензурі, яка виключала всі елементи вільнодумства, що виходили за окреслені духовним відомством межі. У разі виходу за такі межі професор філософії позбавлявся свого місця, незважаючи на свій професіоналізм, лояльність до царського уряду і православної церкви. Пригнічена згори філософія замикається в собі. При цьому імен філософів, як українських, так і російських (загалом всі вони, як уже зазначалось, були російськомовними), ніхто не знав Однак при всіх заборонах і стримуваннях філософія прокладала собі дорогу, чому сприяло відкриття навчальних закладів, поширення та осмислення ідей західноєвропейської філософії, зокрема німецької класичної, що водночас ламало старі традиції, стереотипи й типи філософствування. Певною мірою на цей процес вплинула і діяльність П. Лодія — українського філософа, професора Львівського, а потім першого професора філософії Петербурзького університету.Відкриття Київської духовної академії –значна подія в становленні проф. ф-ії- відбулося 28 вересня 1819 року. Більшість студентів академії була дітьми священнослужителів, що зумовлювалось спеціальними указами Святого Синоду та Київської консисторії, згідно з якими священики зобов´язувались віддавати своїх дітей на навчання під загрозою штрафу, позбавлення парафії і навіть переведення у селянський стан. Схильність до платонізму й одкровення була притаманною КДА, вона реалізувалась у працях випускників і викладачів КДА: у перекладі та історичних, філологічних і філософських коментарях В. Карпова до праць Платона, у творах І. Скворцова, зокрема у праці «Про філософію Плотіна»; Й. Міхневича «Про успіхи грецьких філософів...»; багатотомному проекті О. Новицького, ідеєю якого була єдність платонізму й одкровення; працях П. Юркевича, П. Авсенєва, П. Ліницького. Філософська спільнота КДА мала науковий вплив. І. Скворцов здійснив у викладанні ф-ії перехід від традиційного вольфіанства до кантіанства та інших філософських систем. Він, як і О. Новицький, П. Авсенєв, С. Гогоцький, працював професором в Університеті Св. Володимира і зробив, на думку українських істориків В. Шульгіна та М. Владимирського-Буданова, внесок у розвиток філософії. Автором першого в Росії багатотомного видання з історії філософії був О. Новицький, автором першого в Росії філософського словника — С. Гогоцький. Кращим перекладачем праць Платона у XIX ст. був В. Карпов, а Й. Міхневич переніс філософські традиції КДА до Рішельєвського ліцею, де вплинув на зародження фундаментальних ідей «філософії загальної справи» тодішнього студента М. Федорова. Відчутним був вплив П. Юркевича та В. Соловйова, які працювали у Московському університеті. Представники Дух ак. ф-ії: П.Лодій, Й.Шад, І.Скворцов та В.Карпов, П.Авсенєв , О.Новицький , С.Гогоцький. Репрезентаторами академічної філософії в Україні виступили Харківський університет, РішельєвськиЙ ліцей (Одеса), Київська духовна академія, Університет Св. Володимира.