30. Проблеми самопізнання у творі Ісайї Копинського «Алфавіт духовний».

Спираючись на Біблію, твори східної патристики, братчики шукали відповіді на актуальні питання тогочасної дійсності. Тому підхід до осмислення джерел був вибірковим, їх інтерпретували відповідно до потреб часу, включали в контекст ідеологічного обґрунтування народно-визвольної боротьби, що відбувалася у формі боротьби за відродження і зміцнення руської віри. Тобто, прагнучи зберегти традиції, використовуючи старі ідейні форми, братчики наповнювали їх новим соціально-філософським змістом. Навіть на ранньому етапі розвитку братського руху, коли переважали давньоруські і східнопатристичні джерела, братчики переписували і видавали твори, у яких традиційні ідеї східної патристики були лише структурними елементами в системі їх бачення тієї чи іншої проблеми. У них було немало роздумів і міркувань, що тяжіли до реформаційної ідеології чи могли бути сприйняті як суголосні їй.

До таких творів належить «Алфавіт духовний» Ісайї Копинського, діяча Львівської, а потім і Київської братських шкіл, присвячений проблемі людини, піднесенню в ній морального, розумного і духовного начал. Одне з центральних місць у творі відведене проблемі самопізнання. Пізнаючи себе, людина розкриває свою двонатурність — те, що вона тілесна і духовна, зовнішня і внутрішня. У зв´язку з цим перед нею виникає дилема, чому віддати перевагу: минущому, суперечливому, тлінному світові, з яким вона пов´язана тілом, чи своєму внутрішньому єству, розуму, безсмертному духові, яким вона подібна до Бога. Автор надає перевагу другому шляху, що, на його думку, веде до пізнання Бога, єднання з ним, досягнення блаженства не лише на небі, а й на землі. «Познавый бо кто истинно себе, позна Бога, и познавый Бога, позна себе, с Богом соединен єсть». Це знання Бога передбачає як пізнання людиною себе, так і попереднє пізнання зовнішньої природи.

Концепцію самопізнання автор розвинув у теорію «умного діяння», яка охоплює такі послідовні етапи, як моральне самовдосконалення, працю, що стає потребою і радістю, зречення світу тілесних речей, очищення і просвітлення розуму, самозаглиблення, пізнання Бога та поєднання з ним. І тоді, ще до воскресіння тіла, на землі людина воскресає душею, набуває божественної благодаті, досягає Царства Небесного. Бог «весь в тебе єсть, внутри тебе царство небесное, ты же его инамо ищещи, внутрь тебе пристосущное наслаждение, ты же о нем не разумешу». Це дуже близько й до «мысленного рая» ісихастів, і до того, про що згодом писав Сковорода.

32) Братства

Братства, що виникають в України в останній чверть ХVI — на початку ХVII ст., являли собою об’єднання населення міст, що за умов поширення впливу католицизму стають ідейним центром захисту мови, культури, духовних цінностей українського народу. Велика роль братств у поширення освіти в України. У школах, створених братськими громадами, що об’єднували православне населення, фiлософiя як окремий предмет не викладалась. Але через вивчення iнших дисциплін, активну дiяльнiсть щодо друку й поширенню літератури, здійснюється помітний внесок у подальший розвиток філософської культури України. Братства внесли світський струмінь у духовну культуру України, вони закладали грунт до секуляризацii філософської думки, створюючи не є обхiднi передумови до становлення професійної філософської науки в України. Серед розгалуженої системи братських шкіл найзначніший внесок в цей процес належить Львiвськiй, Київський, Луцький братським школам.

Найстаршим i найвпливовішим було Львівське Успенська, братство, при якому 1586 р. було організовано школу. На думку дослiдникiв, вихованцями i викладачами цієї школи були такі визначне дiячi української культури, як Лаврентій i Стефан ЗизанiI, Мелетій Смотрицький, Кирило-Транквiлiон Ставровецький, Iсайя Косинський, Йов Борецький, Пампа Беринга та ін.

У Київський братський школі працювали Йов Борецький, Касян Савович, Мелетій Смотрицький, Фома Свлевич та ін.

Братства здійснюють велику роботу щодо поширення патристичної літератури, творів греко вiзантiйських авторів. Надзвичайно великим авторитетом користувались твори Псевдо-Дiонiсiя Ареопагiта, у питаннях етики — Йона Златоуста.

Сутність філософської позицii дiячiв братських шкіл певним чином репрезентує створений I. Косинським твір під назвою «Алфавіт духовний». Книга I. Косинського присвячена проблемі людини, питанням морального, розумового, духовного її воскресіння. Близькою до ідей «Алфавіту духовного» є «дiолтра>— твір українського письменника i мислителя Вiталiя з Дубно, що також набув широкої популярності та багато разів перевидавався. Ці твори об’єднує неприйняття навколишньої дiйсностi, протест проти якої реалізується через акцентацiю на духовний сутності людини, через заклик до самопізнання, праці, морального вдосконалення. Пiзнiше ці мотиви знайдуть своє відбиття у фiлософiї Григорія Сковороди.

Другий, більш пiзнiй етап дiяльностi братських шкіл пов’язаний iз поступовим зростанням зусиль до розширення культурного контексту, у межах якого розв’язуються актуальні фiлософсько-моральнi проблеми. Дiячi братств починають усвідомлювати недостатність обмеження власного кругозору греко-слов’янською традицією, дедалі більше нагальною стає потреба прилучення до здобутків західноєвропейської культури. У школах розпочинають вивчати польську й латинську мову. Ширше використовуються дитячі джерела, а також, хоча й ще обмежено, твори середньовiчю їх та ренесансних західноєвропейських авторів, зростає інтерес до пiзнаяня природи, суспільства. Цi мотиви на уяви у творчості Мелетія Смотрицького, Касяна Савовича, Фоми Свлевича, Кирила Траяквiлiона-Ставровецького. Тим самим створювались передумови до виникнення професійної філософської теорii на грунтi органічного синтезу попередньої вітчизняної традиції i здобутків захiдяоєвропейської філософської думки. Реалiзацiя цього здійснюється з появою Могилянсьї колегії, а згодом Академії. Істочний внесок в утворення Києво-Могилянської академії поряд з Київським братством було зроблено діячами вченого гурка, що утворився навколо друкарні Києво-Печерської Лаври. Цей гурток послідовно очолював і Єлисей Плетенецький, Захарія Копистянський i Петро Могила.