19. Складовими частинами регулювання є:

1. оперативне планування, контроль і мотивація;

2. оперативне планування, організація виконання оперативних планів, організація поточного контролю і регулювання ходу робіт;

3. інформація про хід виконання робіт, її аналіз, прийняття рішень;

4. встановлення стандартів і критеріїв порівняння фактичних даних із стандартами; виявлення відхилень; розробка заходів по усуненню відхилень.

20. «Піраміду потреб» побудував:

1. А. Маслоу;

2. Д. Мак-Грегор;

3. М. Туган-Барановський;

4. Ф. Тейлор.

21. Мотиваційна теорія д. Мак-Грегора побудована на:

1. описі двох портретів людини, які екстремально відрізняються один від одного (теорії X і У);

2. описі двох типів факторів, які впливають на ставлення людини до праці (фактори, що не дають відчуття задоволення і фактори, що приносять відчуття задоволення);

3. підході до проблеми під кутом зору "шлях - ціль" і є орієнтованою на психологію теорії вибору, яка походить з того, що людина обирає таку альтернативу, яка максимально відповідає очікуваній користі з її суто суб'єктивного погляду;

4. моделі, яка враховує цінність винагород, зв’язки між процесами «зусилля-винагорода», здібності, характер, роль працівника.

22. Згідно теорії мотивації Герцберга всі чинники, які впливають на діяльність працівника поділяють на:

1. фізіологічні та соціальні;

2. первинні та вторинні;

3. гігієнічні та мотиваційні;

4. лінійні та функціональні.

23. В процесі здійснення функції менеджменту "контроль" контролюється:

1. результати праці працівника;

2. працівник як особистість;

3. методи праці працівника;

4. здібності працівника.

24. За змістом виділяють такі види управлінського контролю:

1. попередній, поточний, підсумковий;

2. економічний, виробничий, конструктивний;

3. поточний, попередній, оперативний;

4. фінансовий, операційний, маркетинговий.

25. За етапами проведення виділяють такі види управлінського контролю:

1. попередній, поточний, підсумковий;

2. фінансовий, операційний, маркетинговий;

3. економічний, виробничий, конструктивний;

4. поточний, попередній, оперативний.

26. Техніка проведення контролю передбачає наступні етапи :

1) розробка заходів по усуненню відхилень; забезпечення ефективності контролю;

2) встановлення стандартів і критеріїв порівняння фактичних даних із стандартами; виявлення відхилень; розробка заходів по усуненню відхилень;

3) врахування виробничих ситуацій; забезпечення зворотного зв’язку; ефективний комунікаційний процес;

4) розробка оперативних планів та завдань, організація виконання оперативних планів та завдань, оперативний контроль.

27. До підгрупи методів прямого економічного впливу на працівників належать:

1. податки, умови кредитування, рентні платежі;

2. регламентування, нормування, інструктування;

3. директиви, постанови, накази, розпорядження, резолюція, виконавча дисципліна;

4. економічні плани, економічні стимули, бюджети, комерційний розрахунок.

28. Методи управління - це :

1. визначальні риси системи управління підприємством;

2. організаційна структура об’єкту управління;

3. способи цілеспрямованого впливу на колектив і окремих його членів;

4. ділянки управлінської діяльності менеджера.

29. До підгрупи методів побічного економічного регулювання належать:

1. податки, умови кредитування, рентні платежі;

2. регламентування, нормування, інструктування;

3. директиви, постанови, накази, розпорядження, резолюція, виконавча дисципліна;

4. економічні плани, економічні стимули, бюджети, комплексні цільові програми, комерційний розрахунок.

30. Методи управління поділяються на :

1. фізіологічні, технічні, соціальні, гігієнічні;

2. управлінські, об’єктивні, суб’єктивні, загальні;

3. економічні, організаційно-розпорядчі (адміністративні), соціально-психологічні;

4. загальні та специфічні.

31. Під економічними методами управління розуміють:

1. систему важелів та регуляторів, яку використовують для організування певної поведінки і діяльності індивідів, груп працівників та персоналу організації загалом;

2. систему економічних важелів і заходів, за допомогою яких здійснюється вплив на керовані об’єкти з метою досягнення поставлених цілей і забезпечення єдності інтересів суспільства, підприємства та окремих працівників;

3. систему важелів нормативного впливу на персонал організації;

4. систему засобів і важелів впливу на соціально-психологічний клімат у колективі, на трудову і соціальну активність персоналу.

32. До економічних методів управління належать:

1) планування, комплексні цільові програми, комерційний розрахунок, економічні регулятори господарської діяльності організацій;

2) регламентування, нормування, програмування;

3) соціальне нормування, регулювання, прогнозування, планування;

4) комплексні цільові програми, регламентування, нормування.

33. До підгрупи методів прямого економічного впливу на працівників належать:

1. податки, умови кредитування, рентні платежі;

2. регламентування, нормування, інструктування;

3. директиви, постанови, накази, розпорядження, резолюція, виконавча дисципліна;

4. економічні плани, економічні стимули, бюджети, комерційний розрахунок.

34. Постанови приймаються:

1) колегіальним органом управління;

2) лінійним керівником;

3) функціональним керівником;

4) керівником підрозділу.

35. Посадові інструкції працівників належать до:

1) економічних методів управління;

2) організаційно-розпорядчих методів управління;

3) соціальних методів управління;

4) методів зовнішньоекономічного впливу на суб’єкт господарювання з боку держави.

36. Під організаційно-розпорядчими (адміністративними) методами управління розуміють:

1. систему важелів та регуляторів, яку використовують для організування певної поведінки і діяльності індивідів, груп працівників та персоналу організації загалом;

2. систему економічних важелів і заходів, за допомогою яких здійснюється вплив на керовані об’єкти з метою досягнення поставлених цілей і забезпечення єдності інтересів суспільства, підприємства та окремих працівників;

3. економічні плани, економічні стимули, бюджети, комплексні цільові програми, комерційний розрахунок;

4. систему засобів і важелів впливу на соціально-психологічний клімат у колективі, на трудову і соціальну активність персоналу.

37. Інструктування працівника при видачі йому службового завдання належить до:

1. соціальних методів управління;

2. загальних методів управління;

3. економічних методів управління;

4. організаційно-розпорядчих методів управління.

38. Виділяють наступні групи соціальних норм:

1) загальнодержавні, загальносистемні, кількісні;

2) юридичні, суспільні, норми моралі;

3) техніко-технологічні, трудові, політичні;

4) техніко-технологічні, планово-економічні, трудові, фінансово-кредитні, внутрівиробничі.

39. Засобами соціального регулювання є:

1. регламентування, нормування, інструктування;

2. податки, умови кредитування, рентні платежі;

3. колективні договори (угоди, контракти), взаємні зобов’язання, правила внутрішнього розпорядку, правила етикету;

4. юридичні, суспільні, норми моралі.

40. Під соціальними методами управління розуміють:

1. систему важелів та регуляторів, яку використовують для організування певної поведінки і діяльності індивідів, груп працівників та персоналу організації загалом;

2. систему економічних важелів і заходів, за допомогою яких здійснюється вплив на керовані об’єкти з метою досягнення поставлених цілей і забезпечення єдності інтересів суспільства, підприємства та окремих працівників;

3. систему важелів нормативного впливу на персонал організації;

4. систему засобів і важелів впливу на соціально-психологічний клімат у колективі, на трудову і соціальну активність персоналу.