11. За спрямованістю цілі поділяють на:

1. глобальні і локальні;

2. зовнішні та внутрішні;

3. кількісні та якісні;

4. авторитарні та демократичні.

12. Принцип економічності в плануванні:

1) означає, що коли планується складна діяльність, необхідно планами охоплювати усі параметри чи дії у цій сфері;

2) вимагає чіткого визначення параметрів плану, а там де це неможливо зробити визначити допуски;

3) передбачає уточнення та зміни в процесі виконання плану;

4) означає, що витрати на складання плану повинні бути менші за очікуваний від планування результат.

13. Планування як функція менеджменту - це:

1. визначення цілей управління та шляхів реалізації;

2. перелік конкретних заходів, що визначають напрями діяльності менеджера і підпорядкованого йому апарату управління;

3. конкретизація цілей управління в системі показників соціально-господарської діяльності підприємства та розробка стратегії і тактики діяльності;

4. вольовий акт втручання суб'єкта управління в діяльність об'єкта управління для виходу з певної виробничо-господарської чи іншої ситуації.

14. Ознаки лінійного управління:

1. диференціація функцій управління;

2. підпорядкованість кожного працівника тільки одному керівнику;

3. наявність у лінійного керівника штату фахівців з окремих функцій менеджменту;

4. забезпечення наказів необхідними ресурсами; вивільнення керівників від виконання посадових обов’язків.

15. Недоліками лінійної структури управління є:

1) порушення єдності розпорядництва, зниження відповідальності за виконану роботу;

2) потреба керівникові виконувати різноманітні управлінські функції, відсутність фахівців з реалізації окремих управлінських функцій;

3) швидка зміна працівників, поганий комунікаційний зв’язок;

4) неефективність діяльності підприємства, низькі економічні показники.

16. Виберіть правильне визначення ланки управління:

1) - це організаційно відособлені структурні підрозділи, кожний з яких виконує визначену сукупність завдань згідно з вимогами функціонального поділу праці та її кооперації при опрацюванні, прийнятті і реалізації рішень;

2) - це сукупність управлінських ланок, які перебувають на відповідному ієрархічному рівні управління і відображають послідовність їх підрозділів знизу до верху;

3) - це упорядкована сукупність елементів системи, що визначає поділ праці та службових обов’язків між структурними підрозділами і працівниками апарату управління з підготовки, прийняття та реалізації управлінських рішень;

4) - це боротьба між суб’єктами господарювання за покупця.

17. Ознаки лінійно–функціонального управління:

1) диференціація функції управління;

2) підпорядкованість кожного працівника тільки одному керівнику;

3) наявність у лінійного керівника штату фахівців з окремих функцій менеджменту;

4) послідовність операцій процесу управління.

18. Перевагами функціональної структури управління є:

1. одержання підлеглими несуперечливих вказівок; повна відповідальність за результати роботи;

2. вивільнення лінійних керівників від знання всіх сторін управління; диференціація їх роботи; швидкість створення нових функціональних служб;

3. забезпечення наказів необхідними ресурсами; вивільнення керівників від виконання посадових обов’язків;

4. підвищення ефективності комунікацій; взаємозв’язок зовнішнього і внутрішнього середовища.