Тема 7.

1. Сутність соціально-педагогічної професії

2. Посадові обов’язки та напрямки діяльності соціального педагога

3. Функції соціального педагога

4. Принципи та методи соціально-педагогічної діяльності

5. Етичні вимоги до професійної діяльності соціального педагога, його соціальної ролі та професійного знання

6. Особистісні якості та система цінностей соціального педагога

Професія – це вид діяльності, занять людини, яка володіє комплексом соціальних знань і практичних навичок, набутих у результаті поглибленої загальної і спеціальної підготовки і діяльності.

Соціальний педагог – спеціаліст, у компетенцію якого входить надання педагогічної, психологічної, психотерапевтичної та соціальної допомоги людям, які її потребують. Він організовує виховну роботу з дітьми, молоддю, дорослими у різних соціокультурних середовищах (сімя, навчання в ДНЗ, дитячих будинках, притулках, трудових колективах тощо).

Напрямки підготовки кадрів соціальних педагогів

• Допрофесійне навчання

• Професійне навчання

• Перепідготовка

• Підвищення кваліфікації кадрів

Головний предмет діяльності соціального педагога та соціального працівника – активація соціокультурних та соціально-педагогічних функцій суспільства, сімї, кожної конкретної особи.

Гуманність соціальної роботи виявляється в різних формах:

Альтруїзм – моральна якість, що характеризує готовність людини пожертвувати своїми інтересами заради блага інших.

Співчуття – взаємини людини з іншими людьми, які ґрунтуються на визнанні законності їх інтересів і вираження у розумінні їх почуттів, а також готовності сприяти здійснення їх намірів.

Соціальний педагог повинен:

• Виявляти: сімї та окремих людей, дітей, підлітків та дорослих, які потребують соціального захисту, опіки та будь-якої допомоги

• Встановлювати: причини утруднень, конфліктів, що виникають у навчанні та поза навчальній сфері, сімї та ін..

• Сприяти: розв’язанню труднощів та конфліктів і гарантувати соціальний захист

• Надавати допомоги в сімейному вихованні, діяльності педагогічних колективів

• Проводити психолого-педагогічну та соціально-педагогічну консультації, виховної роботи з повнолітніми важковиховуваними дітьми

• Брати участь у створенні центрів соціальної допомоги (всиновлення, піклування, опіка, соціальна реабілітація, притулки, молодіжні, підліткові, дитячі, сімейні центри, клуби, асоціації тощо).

Напрямки професійної діяльності соціального педагога

1. Вивчення соціально-психологічних цінностей особистості, соціально-педагогічного впливу мікросередовища на особистість (спостереження, бесіда, опитування, анкетування, вивчення документації тощо)

2. Організація освітньо-виховних взаємодій з проблемною особистістю, яка потребує допомоги (підтримка дітей з сімей ризику, сприяння у вирішенні проблем, спонукання особистості до самоорганізації і ін..)

3. Соціально-психологічна допомога і підтримка особисті у кризових ситуаціях (зясування і корегування проблем, вибір програми і плану дій, допомога і координація зусиль щодо виходу з проблем та ін..)

4. Корекція відносин, способів соціальної дії, посередництва у творчому розвитку особистості і групи (моделювання ситуаційного досвіду, сфер успішної діяльності, організація діалогу і співробітництва, підтримка ініціатив і ін..)

Рівні здійснення професійної діяльності соціальних педагогів

• Виконання (копіювання чужих зразків виконання діяльності)

• Планування (здійснення діяльності за власним уявленням без урахуванням певних обставин)

• Проектування (здійснення діяльності, виходячи з її системного розуміння)

Функції:

• Дослідницька (діагностична)

• Прогностична

• Запобіжно-профілактична (або соціально-терапевнтична)

• Правозахисна (охороннозахисна)

• Педагогічна

• Психологічна

• Соціально-медична

• Соціально-побутова

• Комунікативна

• Організаторська

• Посередницька

• Корекційно-реабілітаційна

• Морально-гуманістична

Система принципів

• Соціально-політичні

• Психолого-педагогічні

• Організаційні

• Специфічні принципи

Метод – «шлях через» - у соціальній роботі означає спосіб взаємопов’язаної діяльності професійних спеціалістів та їх клієнтів, спрямованої на досягнення визначених цілей.

Методи соціально-педагогічної діяльності

Теоретичні – порівняння, аналіз, ідеалізація, узагальнення, індукція, дедукція.

Практичні – сукупність спеціальних технологій, процедур, способів діяльності (біографічний, інтерв’ю, консультування, соціальне моделювання, оцінка ефективності).

Особливу групу складають діагностичні методи. Діагностика (розпізнавання) виникла у рамках медицини, використовувалась для визначення процесу розпізнавання хвороби (перевірки функціонування, прогнозування стану, об’єктів, систем, організму).

Соціальні хвороби – позначення хвороб, що викликані соціально-економічними умовами. Бідність, голод, безробіття, самотність і т.д. називають також соціальними патологіями.

Соціальна діагностика – це: 1) діяльність з розпізнавання та аналізу соціальних патологій та проблем; 2) процес такого аналізу з виведення висновків про предмет, що вивчається; 3) галузь соціальних наук про методи одержання таких знань.

Соціальні технології – сукупність методів, методик, розробок, розрахунків, моделей, проектування і застосування різних соціальних інновацій.

Технологія – мистецтво, майстерність, наука про способи розв’язання задач людства за допомогою технічних засобів або про сукупність прийомів.

Професійно-етичний кодекс соціальних працівників України є першим документом, який регламентує норми професіональної етики соціальних працівників (1994).

Кодекс – законодавчий акт, що містить систематизовані норми будь-якої галузі, декількох галузей. Структура кодексу часто відображає систему цієї галузі.

Моральна норма – усталена вимога до поведінки й діяльності соціальних працівників стосовно суб’єктів та об’єктів соціальної роботи.

Моральна норма характеризується сукупністю таких компонентів:

• Гуманізм

• Справедливість

• Толерантність

• Конфіденційність

• Об’єктивність

• Альтруїзм

Сфери соціально-педагогічної діяльності

• Освіта (ЗНЗ різного типу, школи-інтернати, дитячі будинки, центри дитячої творчості)

• Охорона здоровя (будинки дитини, соціально-реабілітаційні центри, санаторії)

• Соціального захисту населення (притулки, центри соціального обслуговування населення)

• Охорони правопорядку (спецінтернати, колонії, прийоми-розподільники)

• Соціальне становлення і розвиток молоді (клуби, служби, центри для молоді)