Тема 6.

1. Загальна характеристика соціалізаційних чинників

2. Мікрочинники у процесі соціалізації дитини

   1. Сім’я і соціалізація

   2. Об’єднання ровесників і соціалізація

3. Культура та етнос як чинники соціалізації дитини

4. Засоби масової комунікації у процесі соціалізації зростаючої особистості

Соціалізація – це непереривний і багатогранний процес, що триває протягом усього життя людини і здійснюється за допомогою широкого набору засобів, специфічних для того чи іншого суспільства, соціального прошарку. До цих засобів відносяться:

• Засоби годування немовлят і догляду за ними

• Формування побутових і гігієнічних умінь

• Оточуючі продукти матеріальної культури

• Стиль і зміст спілкування

• Методи заохочення і покарання в сім'ї, групах ровесників, виховних чи інших соціальних організаціях

• Послідовне залучення до численних типів та видів стосунків у головних сферах життєдіяльності – спілкуванні, грі, пізнанні. Предметно-практичній та духовно-практичній діяльності, а також у сімейній, професійній, суспільній, релігійній сферах.

Головні механізми соціалізації

• Імпринтинг (англ. залишати слід, фіксувати) – відображення, запам’ятовування, фіксація в памяті ознак об’єктів при формування чи корекції вроджених поведінкових актів

• Наслідування

• Існування

• Ідентифікація

• Рефлексія – це спрямованість суб’єкта до відображення, усвідомлення і розуміння уявлень інших людей про нього і його діяльність, здатність сприймати чужі і транслювати свої емоції, оцінювати ставлення людей один до одного і передбачати поведінкові реакції інших людей.

Соціально-педагогічні механізми соціалізації

• Традиційний

• Інституційний

• Стилізований

• Міжособистісний

Складові процесу соціалізації

• Стихійна соціалізація людини під впливом об’єктивних умов життя в суспільстві,

• Відносно спрямована соціалізація під впливом застосованих державою певних економічних, законодавчих, організаційних засобів,

• Відносно соціально контрольована соціалізація – планомірне створення правових, організаційних, матеріальних і духовних умов для розвитку людини

• Більш чи менш свідома самозміна людини, що має про соціальний, асоціальний чи антисоціальний вектор.

Соціальна компетентність – здатність особистості орієнтуватися у різних життєвих ситуаціях, жити й ефективно працювати у суспільстві з ринковою економікою на основі сучасної базової, методологічної, інформаційної культури.

Здатності соціально компетентної людини

• Приймати рішення стосовно себе і прагнути до розуміння власних почуттів і вимог

• Блокувати неприємні почуття і власну невпевненість

• Представляти, як слід досягати мети найефективнішим чином

• Правильно розуміти бажання, очікування і вимоги інших людей, враховувати їх права

• Уявляти, як з урахуванням конкретних обставин і часу поводитися, беручи до уваги інтереси інших людей та власні вимоги

• Усвідомлювати, що соціальна компетентність немає нічого спільного з агресивністю і передбачає повагу прав і обов’язків інших.

Чинники соціалізації особистості

• Макрочинники (світові, планетарні – екологічні, демографічні, економічні, соціально-політичні – країна, суспільство, держава)

• Мезочинники (етнічні установки, регіональні управління, у яких живе й розвивається дитина – тип поселення, ЗМК)

• Мікрочинники (сімя, рідні та близькі, освітні установи, групи ровесників і багато іншого, що складає найближчий простір та соціальне оточення, де находиться дитина)

Сімя – це мала соціальна група, що ґрунтується на шлюбі чи кровно-родинних зв’язках. Її члени пов’язані спільним побутом, взаємними зобов’язаннями, емоційною близькістю.

Проблеми сучасної сімї у процесі соціалізації

• Майже повне зникнення праці у сучасній родині, винесення епіцентру праці поза межі сімї

• Відсутність чіткого переконання членів сімї у тому, що їх головне завдання – виховання дітей

• Зміна становища жінки у сучасній родині. Внаслідок полегшення домашньої прці жінка має можливість працювати на рівні з чоловіком, а подекуди й більше.

Види сімейного виховання

1. Світське і релігійне

2. Авторитарне і демократичне

3. Національне і космополітичне

Космополітизм (громадянин світу) ідеологія світового громадянства, яка надає пріоритетне значення загальнолюдським цінностям і другорядне – національним проблемам.

Характер взаємин у сімї складається під впливом таких чинників:

• Традиції сімейного спілкування, морально-психологічна атмосфера в домі

• Рівень залежності життя людей від суспільства

• Форма участі батьків у господарстві і на виробництві

• Тип сімї – багатодітна чи малодітна, повна чи неповна, авторитарна чи демократична

• Психічні і особистісні властивості членів родини, ступень їх сумісності, контактності

Обєднання ровесників:

• Реальні (на основі реального спілкування)

• Віртуальні (групи користувачів інтернету)

Структура обєднання ровесників залежить від її складу, цілей, осередків розміщення, соціальних ролей.

Специфічні властивості груп ровесників:

• Одностатевість

• Різний вік

Символічні ознаки обєднань:

• Назва групи

• Секретні сигнали, гасла, умовні вирази

• Зовнішні атрибути обряди ініціації

Класифікація об’єднань ровесників

1. Формальні – групи дітей та молоді, свідомо організовані для досягнення певної мети, наділені, внутрішньою структурою, певними методіми діяльності

2. Неформальні – невеликі за кількістю учасники, виникають спонтанно, створені для задоволення соціально-психологічних, соціокультурних та інших потреб, які неможливо задовольнити у стосунках формальних груп

3. Напівформальні

Характерні риси неформальних обєднань

• Невелика кількість учасників

• Спонтанний характер створення і діяльності

• Низький організаційний рівень, тобто слабко розвинута внутрішня ієрархія та відмінність між статусами і ролями

• Безпосереднє особисте спілкування

• Високий рівень ідентифікації члена групи з самою групою

Об'єднання
Формальні	Неформальні	Напівформальні
Ігрові групи дітей, товаристські групи, банди і групи	Молодіжні спілки, дитячі, виховні організації	Дворові групи, групи, що пов’язані з майданчиками ігор і розваг, органи самоврядування у виховних закладах

Етнос – від історично сформованої спільноти (рід, плем’я, народність. нація), спорідненої між собою етногенезом, етнічною самосвідомістю та відносно стабільними особливостями мови і культури.

Етнікос – сукупність осіб однієї національної належності, незалежно від їх території розміщення та від волі людей.

Етноконфесійна група – окрема частина етносу, яка існує на спільних засадах релігійно-світоглядної, релігійно-культової належності.

Рівні проявів соціокультурних явищ в етносередовищі

• Внутрішньо-психічний

• Зовнішньо-симовлічний

Формування символізації

• Звукова символізація – навчання рідною мовою, використання народного фольклору в навчально-виховному процесі

• Світлова, кольорова символізація – особливості шрифту рідно-мовного алфавіту, використання національних кольорів

• Предметна – використання мовно-побутової культури

Народна педагогіка – галузь емпіричних знань, здобутих накопичених народом, у яких знаходять своє відображення цілі та завдання виховання, сукупність народних засобів виховання та освіти молоді. Виявляє себе: - у моральних законах співжиття, - у досвіді соціології, - у звичках і традиціях. Реалізується: - через звичаї та обряди, - шляхом використання дитячих іграшок тощо.

Масова комунікація – це процес розповсюдження соціальної інформації за допомогою технічних засобів (друк, радіо, ТБ, Інтернет тощо).

ЗМІ, мас медіа – перса (газети, журнали. книги), радіо, ТБ, інтернет видання, кінематограф, звуко-відео засоби тощо.

Соціальні функції ЗМІ в суспільстві

• Масове тиражування духовних цінностей та соціальних норм певної соціальної групи чи спільноти

• Можливість політичного, економічного впливу на свідомість та поведінку особистості

• Підвищення загальнокультурного рівня та рівня інформованості індивідів

Нові функції ЗМІ

• Компенсація міжособистісних контактів

• Провокування (чи навпаки зняття) стресових ситуацій

• Позбавлення індивіда почуттів незахищеності, самотності

• Моделювання соціальної реальності та навмисне введення в неї особистості (реальне ТБ) тощо

Негативні результати впливу ЗМК на соціально-психологічний стан дітей

• Погіршення стану здоровя

• Створення дисонансу між телевізійною і справжньою реальністю

• Бажання втечі у віртуальну реальність

• Зниження інтересу до активних форм використання вільного часу («сповільнення» вільного часу).