3.) Що є характерним для механістичноїкартинисвіту Нового часу?

Механічна картина світу склалася в результаті наукової революції XVI-XVII ст. Свій внесок у її формування внесли Г. Галілей, І. Кеплер, Р. Декарт, П. Лаплас, І. Ньютон та багато інших вчених.

В основу нових уявлень науки про світ лягли ідеї і закони механіки, яка стала самим розробленим розділом фізики. По суті справи, саме механіка є першою фундаментальною фізичною теорією. Основу механічної картини світу склав атомізм, який весь світ, включаючи людину, розумів як сукупність величезного числа неподільних часток - атомів, що переміщаються в просторі і часі відповідно до небагатьма законами механіки.

У механічній картині світу будь-які події жорстко зумовлювалися законами механіки. Випадковість в принципі виключалася з картини світу.

Життя і розум у механічній картині світу не володіли ніякої якісною специфікою. Тому присутність або відсутність людини в світі не змінювало нічого. Якби людина одного разу зникла з лиця Землі, світ продовжував би існувати, як ні в чому не бувало.

Механістична картина світувиходила з уявлень, щомікросвітаналогічниймакросвіту. Такожвважалося, що і нежива, і живаматерія ”сконструйовані” з одних і тих самих ”механічних деталей”, щорозрізняютьсятількирозмірами. Як людинаконструюєрізнімеханізми з відносно великих деталей, так і Бог конструюєживіоб'єкти, використовуючибільшдрібнідеталі. Але в основісвіту лежать одні і ті ж ”механічнідеталі”.

В результатісвітфункціонує з точністювідлагодженогогодинниковогомеханізму: величезнийкосмічниймеханізм, щопідлягає законам класичноїмеханіки, які і управляютьрухомвсьогоВсесвіту в цілому. Життя і розум у ційкартинісвіту не маютьніякоїякісноїспецифіки. Такадійсність не несе в собінеобхідностівиникненнялюдини і свідомості. Людина в цьомусвіті – помилка, курйознийвипадок, побічний продукт зоряноїеволюції. «Я», духовна субстанція, за Декартом, неподільна, позбавлена просторової визначеності, її реальним виявом (атрибутом) є мислення. Беручи за відправну точку цю субстанцію, він намагався довести існування всього сущого.

Отже, від «Я» до Бога і далі до світу — така схема філософії Декарта. Бог, за Декартом, є гарантом існування світу і гарантом того, що цей світ можна осягнути розумом. Абсолютний Творець відповідає за ідеї та істини, на основі яких він творив світ. А сам світ постає як тілесна субстанція, атрибутом якої є протяжність. Всі інші якості — колір, смак, вага, звук — є вторинними. Світ, на його думку, безкінечний у просторі, матеріально одноманітний, матерія, перебуваючи в русі, поділяється до безкінечності, пустота відсутня. На основі цих двох якостей — просторовості та руху, які легко математизуються, — філософ намагався пояснити світ, який постає велетенським механізмом, а Бог, що його створив, — геометром і механіком. У такий спосіб Декарт заклав засади механістичного світогляду.

У межах такого світогляду світ мислився не багатоякісним та ієрархічним, він поставав одноманітним, простим і зводимим до чисел. Телеологія виявилася зайвою, оскільки все можна було пояснити на основі механіки. Декарт розглядав і живі організми як механізми. Такий підхід не завадив, а можливо, і посприяв тому, що він відкрив рефлекс, сформував засади експериментального вивчення психіки. Пізнання світу є пізнанням розуму, а усвідомлення і логічний розвиток «вроджених ідей» є водночас пізнанням світу. Іншими словами, принципи геометрії, дедуковані з вроджених ідей, є і принципами самого світу.

Попри всю непереконливість цих засадничих тверджень Декарта, саме його механістичний підхід став основою розвитку філософії Нового часу. Декарт разом з Галілеєм є творцями механістичної картини світу, яка була покладена в основу технічних трансформацій світу. Механіцизм — це не тільки світогляд, це і програма перетворення світу на основі зведення його до простих механізмів. Визнаючи дві субстанції — тілесну і мислячу, Декарт опинився перед проблемою узгодження їх в людині, адже вона є єдністю душі й тіла. Механіцизм Декарта, його дуалізм, як це не парадоксально, виявились плідною філософською основою для розвитку його наукових ідей — створення аналітичної геометрії, теорії оптики та ін.

Механістичний світогляд бачив в малому те саме, що і у великому, але лише в менших розмірах. Це породжувало уявлення про світ, схожий на вставлених одна в одну матрьонок.

В механічній картині Всесвіту був відсутній розвиток, тобто світ вважався незмінним. Життя і розум у цій картині світу не мають ніякої якісної специфіки. Така дійсність не несе в собі необхідності виникнення людини і свідомості. Людина в цьому світі – помилка, курйозний випадок, побічний продукт зоряної еволюції.