5. Культура Середньовіччя

Термін "Середні віки", точніше "середній вік" (від лат. medius -середній), виник в Італії у ХV-ХVІ ст. серед гуманістів. На різних етапах розвитку історичної науки в це поняття вкладали різний зміст. Гуманісти, просвітителі вважали середні віки періода-ми глибокого культурного занепаду на противагу високому злетові культури в античному світі і в новий час. Негативно до Середньовіччя ставився також Регель, називаючи його своєрідним типом варварства. Романтики, а також: представники християнського персоналізму, досить високо оцінювали роль Середньовіччя в історії культури, вважаючи цю епоху найбільш плодотворним духовно-культурного піднесення у світовій історії.

6. Середньовічна культура Візантії

В розвитку світової цивілізації візантійська держава займає видатне місце. Для неї характерні урочиста пишність і внутрішня шляхетність, це своєрідний синтез куль-турних традицій греко-римського світу і християнства, а також елліністичного Сходу. Візантійський тип культури не подібний ні на західноєвропейський ні на східний.

Візантійська імперія виникла на рубежі двох епох - загибелі пізньої античності та народження середньовічного суспільства. Столицею їі став Константинополь, заснований імператором Константаном І у 324-330 рр.

За формою державного правління Візантія була самодержавною монархією: в ру-ках імператора (василевса) зосереджувалась законодавча, виконавча, судова й війсь-кова влада: вона вважалася

"божественною, а він сам - повелителем усіх християнсь-ких народів. І все ж ця влада до певної міри була обмежена такими установами, як сенат (синкліт), державна рада (консисторій) і думи (організації, вільних громадян візантійських міст).

З усіх країн Середньовіччя Візантія особливо ставилася в історіографії. До найбільш фундаментальних розробок історичної науки можна привести праці Прокопія Кеса-рійського "Історія війн Юстиніана з персами, вандалами і готами".

Паралельно з історіографією існував специфічний середньовічний жанр історично-го твору - хронографія. її основоположником став Евсевій (2б0-340) - Кесарійський єпископ, який зробив широкий огляд історичних подій.

Розвиток природних наук, а також математики й астрономії, підпорядкувався погребам практичного життя - ремесел, мореплавання, торгівлі, військової справи. Із математиці поряд з коментуванням праць стародавніх авторів розвивалися як фундаментальні, так і прикладні напрямки. Особливо плодотворною діяльністю відзначився Лев -математик IX ст., який заклав основи алгебри, використав літерні позначення в ролі символів, прославився багатьма винаходами, зокрема світлового телеграфу та хитромудрими механізмами, що вражали іноземців в імператорському палаці. Значними були досягнення візантійців в галузі медицини і хімії. Вони не тільки коментували праці Голена і Гіппократа, але й узагальнили практичний досвід, удосконалили діагностику.

В мистецтві Візантії панували узагальнені спіритуалістичні принципи, яки ґрунтуються на відриві від реальності і перенесенні у сферу вищих, абстрактних ідей. У художній творчості переважали традиціоналізм, канонічність.

Значний влад Візантії у розвиток середньовічної архітектури. Візантійські зодчі створюють нові принципи забудови міст: у центрі розташовується головна площа з собором, від неї, довільно переплітаючись, розходяться вулиці. Прекрасним зразком церковного будівництва є храм Св. Софії в Константинополі, споруджений у 532-537 рр. за наказом Юстиніана.