2. Антична культура стародавньої Греції

1. Особливості формування грецької культури.

На формування грецької культури суттєво вплинув демократичний устрій більшості міст-держав. Греки досягали успіхів у розвитку науки,

філософії, літератури. Досягненнями культури користувалися не тільки аристократи, але й вільні громадяни.

У Греції широко застосовувалася праця рабів, яких вважали "знаряддями, що розмовляли". Тому вільне населення мало можливість займатися науками, брати участь у святкуваннях, відвідувати театр.

Культурним центром Греції стало місто Афіни. Афінська держава прагнула задовольнити культурні запити своїх громадян. Так, за часи Перікла, щоб зробити видовище доступним для бідних греків, їм давали гроші на відвідування театру.

Греція складалася з великої кількості міст-держав, які підтримували тісні культурні зв'язки одне з одним. На розвиток культури вплинула і "велика колонізація". Греки намагалися запозичити у місцевого населення найкраще, підняти свій культурний рівень.

2. Досягнення грецької науки.

Грецькі вчені вивчали природу, намагалися пояснити походження світу.

Світової популярності набув Фалес з Мілета (VI ст. до н.е.). Фалес прагнув зрозумі-ти світ, у якому ми живемо. Він вважав, що все походить з води, і все урешті-решт перетворюється на воду. Фалес був визначним мандрівником: він відвідав Єгипет, Середню Азію, намагаючись під час поїзд к зібрати якнайбільше відомостей про небо й землю. Фалес вмів вимірювати річище ріки (за переказами, вій допоміг лідійському царю Крезу перейти з військом через Галіс без мостів). Він знав, як виміряти висоту єгипетських пірамід за їх тінню. Вчений міг передбачити сонячне затемнення.

Другом і учнем Фалеса був Анаксімандр (611-545 рр. до н.е.). Він стверджував, що Земля має округлу форму і займає місце в центрі світобудови. Анаксімандр першим серед греків спробував скласти карту світу.

Найосвіченішою людиною свого часу вважався Піфагор (580-500 рр.) -уродженець острова Самое. "Верховним початком всього існуючого є число -вважав Піфагор. - Вся природа живе й змінюється, тільки число залишається вічним. Тому число й править світом".

Найбільшим грецьким ученим був Геракліт (505-475 рр. до н.е.). "Світ, -учив він, - єдиний з усього, не створений ніким з Богів і ніким з людей, був, є й буде вічно живим вогнем, що закономірно спалахує та закономірно гасне". За думкою Геракліта, і в природі, і в суспільстві відбувається вічна боротьба. Він говорив: "Не можна двічі увійти в ту саму річку",

У місті Клазомен, що в Малій Азії, жив учитель і друг Перікла -Анаксагор (500-428 рр. до н.е.). Він стверджував, що Сонце - не Бог, а розпечений камінь, що відірвався від землі і став зіркою, а Місяць бере своє світло від Сонця і, як Земля, населений живими істотами.

Визначний мислитель Дсмокріт з Абдери стверджував, що все складається з не-подільних часток - атомів, що вічно рухаються в пустоті, а всі живі організми і са-ма людина народилися з морського

мулу, висушеного сонцем. Вчення Демокріта завдало удару по вірі в Бога й безсмертя душі.

Засновником наукової медицини був Гіппократ (середина V ст.). Він стверджував, що при лікуванні хвороби треба йти за природою, і тільки за умови, якщо сама природа не дає зцілення, вдаватися до більш рішучих методів - хірурги.

Давньогрецькі вчені зробили багато наукових відкриттів, що лягли в основу сучасної науки.