14. Доба культурно-національного Відродження

На межі XVI і XVII століть у суспільне і духовне життя України наче увірвався вітер змін. Буквально на очах одного-двох поколінь іншими ставали політичні реалії, спосіб життя, спосіб мислення. Все те, що торувало собі дорогу у XVI ст., проросло і задіяло. Звичайно, картина українського світу, яку бачимо в ці віки, формувалася впродовж: попередніх часів, однак надзвичайно багато заважала Хмельниччина - як загальнонаціональне піднесення, пов'язане з визвольною боротьбою, що підняло Україну с колін і відродило смак до політичної і культурної творчості. Виникло нове, відповідне часові світовідчуття. Змінився менталітет українців, бо став відчутним зв'язок часів: Україна -правонаступниця Київської Русі - відновлювала свою державність, школу, мову, храми.

І все ж козацтво протягом півтора століть відігравало не тільки визначну політичну роль доблесного захисника волі і прав українського народу, а й сили, що яскраво виявила себе у культурній розбудові держави.

По-перше, саме козацтво того часу було носієм нового художнього смаку. По-друге, воно виступало в ролі основного і багатого замовника. По-третє, козацтво мало власне творче середовище. По-четверте, воно виступало творцем художніх цінностей. Серед них маємо: козацькі думи, пісні, поеми, козацьким танок, портрет, ікони, козацькі собори.

З огляду на історію і культуру ХVП-ХVІП століть є всі підстави гадати, що саме з козацькою ідеологією свободи будь-що, розкутості сил, волі, суто козацького виклику різним темним (що ототожнювалися з ворожими)

силам пов'язаний весь процес перегляду духовних цінностей і життєвих орієнтирів, що тривав у цей час, вся копітка і грандіозна за масштабом зробленого діяльність видатних людей і, врешті-решт, всього українського народу.

15. Культурний розвиток України у XX ст.

Культурному піднесенню в Україні сприяла також; загальноросійська визвольна боротьба і пожвавлення революційних настроїв на західних землях, що давало надію на швидке розв'язання віковічних національних проблем, відкривало можливість більш справедливого соціального устрою.

У січні-квітні 1919 року було проголошено основні принципи радянської системи освіти і виховання: загальність, доступність для всіх, безплатність і обов'язковість шкільної освіти. У 1921 році почав функціонувати Український вільний університет у Празі (після другої світової війни перейшов до Мюнхену). Наступного року створена українська господарська академія у Подебрадах. Недалеко від Праги, у Модржанах, існувала українська гімназія. Всеоб'єднуючим науковим осередком лишалася Українська Академія наук. Ще восени 1918 року ініціативна група видатних учених розробила проект статуту Української Академії наук. У лютому 1919 року відбулися Загальні збори вчених -засновників академії. Першим їі президентом став академік В. Вернадський. Одним з величезних досягнень освітянської справи у перше революцій-не десятиліття було запроваджено навчання рідною мовою і для національних меншин, які мешкали на території України, що сприяло розвиткові різних культур.

Кадри української інтелігенції, такі мізерні до революції 1917 року, швидко зроста-ють - і не лише у сфері господарській чи політичній. У 1925-1927 роках українська селянська молодь, за висловом письменника Антоненко-Давидовича, "як на Січ, ва-лом валила в літературу". Велика потреба у друкуванні, що визначалась цим потоком літературних творів, у перші пореволюційні роки задовольнялась не повністю (так само як наукових публікацій) через брак паперу та певний матеріальний занепад друкарень. Тим часом Україна Увійшла в свій культурний ренесанс, маючи не тільки давні традиції високої школи друкування, а й цілком розвинену на початок XX ст. поліграфічну базу.

Вірними темі Україні, тонкими знавцями народних тилів української ментальності залишалися письменники старшого покоління, які вже мали на той час визнання: В. Стефаник, О. Маковей, Т. Бордуляк та ін. Серед народу, розірваного на частини, по-збавленого державності, дуже популярними є історичні романи і повісті, якими багата українська література цієї доби; романи й повісті "Іду на вас", "Ідоли падуть", "Сумерк" Ю. Опільського, "Шоломи в сонці" К. Гриневичевої. Українські радянські прозаїки вели свої творчі шукання теж: у різних напрямках. Пишеться "велика" проза, соціально-побутові повісті та романи, історичні, історико-революційні, "виробничі", пригодницькі, науково-фантастичні тощо.

Під кінець двадцятих років значні досягнення мають театр і кіно. На екранах з'яв-ляються перші фільми геніального режисера Олександра Довженка - "Звенигород", "Арсенал", "Земля". В Україні твориться і новий театр. Найбільша і найтрагічніша постать в історії українського театру - Лесь Курбас. Школа монументального україн-ського мистецтва, представлена творчістю Михайла Бойчука і його учнів, надихалася формами візантійських ікон, релігійного Ренесансу, живописного примітивізму без-іменних українських малярів минулих віків.

Український мистецький авангард творив високе мистецтво. 10-20-ті роки станов-лять собою цілу епоху в житті України. В цей період істинно ренесансного злету країна показала, яке багатство талантів і обдарувань має наш народ. Митці й науков-ці натхненно, наполегливо працювали у різних умовах - і колоніального існування в останні імперські роки, і в суворі, жорстокі часи війни й революції, і в перші - ще сприятливі для розбудови національної культури - пореволюційні роки; творили надзвичайно інтенсивно і плідно науку і мистецтво найвищого рівня.

16. Національна культура в сучасній Україні. Єдність і взаємозалежність світової та національної культур

Проголошення незалежності України викликало високе піднесення національно-го духу, нові сподівання. В цей період було досягнуто значних успіхів в поширенні української мови як державної, було прийнято Закон про мови та інші важливі акти.

У суспільстві все більше усвідомлюється загальна потреба в культурі як підоймі, що здатна вплинути на поступ суспільства в цілому. Культура все ґрунтовніше починає розумітись як найважливіший здобуток нації, її достоїнство і сутність, бо культура - це те, що зберігає й утверджує не тільки особистісне, але й національне існування.

Базовим буттям людини є її буття в світі культури як певному культурному життєвому світі, а тому важливим показником розвитку самої культури є стан культурної самосвідомості та вектору потреб її громадян.

Базовою основою всіх змін у культурі є стан духовних потреб громадян. Тому важливо підкреслити, що переважна більшість громадян України визначились у своїй потребі знань щодо культури власної нації.

Сьогодні основним засобом в освоєнні здобутків української культури виступають засоби масової комунікації (радіо, телебачення, преса, кіно), позитив-ний вплив яких відзначає три чверті громадян. Більшість громадян суттєвим здобутком національної культури останніх років вважає насамперед "зрушення в оволодінні громадянами державною мовою", яке закладає основи подальших позитивних змін.

Важливими складовими національної культури є всі сфери національного буття (господарське життя, військова справа, політика, побут, повсякденне спілкування тощо) і насамперед наука. У ці роки відбувалось осмислення української науки як цілісності та "українськості" української науки як національної.

Використані джерела: 1. А.К. Бичко «Теорія та історія світу вітчизняної культури», Київ,

«Либідь», 19д2-19д3 р.р. 2. І.ВЛос'ев, «Історія і теорія світової культури», Київ, «Либідь», 1995 р.

3. Д.В. Антонович, «Українська культура», Київ, «Либідь», 1993р.

4. В.І. Наулко «Культура і побут населення України», Київ, «Либідь», 19дз

р.

5. Алексеева В. «Роль художественного наследия в астетическом

воспитании народа», 19б5 г. 6. Грушевський М. «Ілюстрована історія України», Київ, «Либідь», 1913 р. 7. Грушевський М. «Предок», Київ, «Либідь», 19дор. 8. Анесимов СА. «Культура труда современного рабочего», 1985г. 9. Бачинин В А. «Духовная культура личности», 1986 г. 10. Блюмкин В А. «Этика и жизнь», 1987 г. 11. Волков Г. «Три лика культури», 1986 г. 12. «Всесторонее развития личности и види искства», 1966 г. 13. Герасимов С. «О киноискустве», 1960 г.

14. Дунцова К.Г., Станкович Г.П. «Этикет за столом», 19до г.

14. Емельянов В.В. Никитин П.С. «Философская культура молодого специалистов» 1987 г.

16. «Идеология, мораль, искуство» 1991 г.

17. Иконникова С.Н. «Диалог о культуре», 1987г. 18. «Искуство в мире духовной культури» 1985 г. 19. КарповаЛ.О. «Звідки береться культура?» 19дор.

20. Кониський Г. «Історія русів»19дір.

21. «Культура і побут населення України» 1991 р.

22. Кулин В. «Искуство и духовний мир молодежи» 198з г.

23. Орлов А. «Общеобразовательная культура» 1986 г. 24. Паламар А. «Етика- молодим» 1985 г.

25. «Семейно-битовая культура» Минск, 1987г.

26. Тюрин Ю. «Становленая личности: кинематограф и нравственное воспитание» 198з г.

26. Уманский А. М. «Культура труда на производстве», К. 1984 г.

28. Фохт-Бабушкин Ю. «Искуство и духовний мир человек» 1982 г. 29. Фрид Г. «Музика - общение - судьбы», 1987г.