7. Леонардо да Вінчі

Він знався на анатомії, геометрії, лінгвістиці, віршуванні, музиці.

Перший великий твір міланського періоду - "Мадонна у скелях". У ньому вже повною мірою проявилися риси стилю Леонардо да Вінчі. Постаті мадонни та ангела випромінюють спокій, але водночас і певну таємничість, викликають тривожне почуття, що підкреслено фантастичним виглядом самого грота і пейзажем. По суті це вже не просто пейзажний фон, а певне середовище проживання персонажів. Створенню цього середовища сприяє і та особлива якість живопису Леонардо, яка дістала назву "сфумато": всі предмети оповиті легким серпантином, що пом'якшує контури, утво-рює специфічну світло-повітряну атмосферу.

Найвищим досягненням Леонардо да Вінчі є розпис стіни трапезної монастиря Санта-Марія дела Трація на сюжет "Таємної вечері". Леонардо багато в чому залиіпа-вся на позиціях мистецтва, так ніколи і не визнавши прагнення молодих сучасників до синтезу й узагальнення явищ природи, до типізації людського образу. Леонардо вбачав у людському тілі оселі душі людини, а в манері поведінки - тілісні гримаси, відобра-ження душевних порухів прекрасних чи потворних.

З живописних робіт Леонардо одна з найзнаменитіших у світі - портрет Мони Лізи - досягається вже самим зіставленням її сильно висунутої до краю полотна постаті з видимим немовби здалеку ландшафтом, заманливим, невловним, наче фантастичним. Невловний і вираз обличчя Джоконди - у ньому розум, проникливість і тонкість. її очі стежать за глядачем, таємнича забавлива усмішка власної значущості, високого права на самостійне духовне життя. При цьому без єдиної натуралістичної ноти досягається таке враження конкретності цього тіла, яке дало змогу ще Базарі вигук-нути, що у заглибині шиї Мони Лізи можна побачити биття пульсу.

Дослідник італійського мистецтва епохи Відродження М. Дворжаму належить така огненна фраза творчості Леонардо: "Це психологічний живопис, втілення душевних процесів, невідоме попередньому мистецтву. Воно ґрунтується на такому самому пізнанні людського характеру, яке один з найвидатніших письменників Італії, Макіавеллі, у той самий час поклав в основу свого "Государя", - втілення, що пояс-нює значущі, трагічні бурлескні події людського життя не зовнішніми, матеріальними обставинами або втручанням надприродних сил, а впливом психічних особливостей самого характеру. Так було прокладено шлях, який вів у літературі до трагедії характерів - до Шекспіра і далі до Гете іШиллера".

Леонардо да Вінчі був генієм, який відкрив нові горизонти у мистецтві. Кожний із залишених ним творів - це етап у розвитку культури, а деякі його наукові відкриття і прозріння становлять інтерес і сьогодні.

8. Ідеї просвітництва

Вже у XVI ст. соціально-економічний і політичний розвиток європейських держав, незважаючи на своєрідність обраного кожного шляху, набув характеру загального процесу, єдиного за своїми тенденціями й спрямуванням. Процес генезису продуктивних сил в Англії та Голландії внаслідок успішних буржуазних революцій набуває незворотного характеру. Він стає чинником у подальшому розпитку Європи. Ознака-ми загальної фази останньої кризи феодалізму стало схилення перед досвідом і людської думкою та радіологічному. Раціоналізм як філософський напрям, згідно з яким розум вважали основою пізнання й поведінки людини, став чи не головним джерелом ідеологи Просвітительств.

Отже, панівною ідеєю Просвітительства був розум. Відповідно до цього змінився традиційний погляд на людину. На думку просвітителів всесвітній розум накреслив параметри людського існування. Вони кваліфікували людину як істоту, політичну, а суспільство - як

співтовариство таких істот. Добробут людства просвітителі ставили в пряму залежність від розуміння й виконання вимог закону, намагаючись спрямувати інтелектуальні зусилля у відповідному напрямі.