22. Охарактеризувати зовнішнє середовище організації
Зовнішні фактори - це в основному неконтрольовані сили, які мають вплив на рішення менеджерів та їх дії і, в кінцевому підсумку, на внутрішню структуру і процеси в організації.
Зовнішній вплив на організацію можна представити як сукупність трьох основних сфер: віддаленого, виробничого і оперативного впливу.
Віддалений вплив складається із серії факторів, які беруть початок за межами фірми , як правило, незалежні від внутрішньої ситуації, яка склалася в організації. До віддаленого впливу належать: екологічний, економічний, політико-правовий, соціально-культурний, демографічний і технологічний впливи. До оперативного впливу відносять: виробничу структуру, суперництво між конкурентами, вхідні та вихідні бар´єри, загроза появи товарів-замінників, вплив поставщиків та вплив споживачів. До операційного оточення відносять конкурентну позицію, образ споживача, ринок робочої сили, інтереси посередників, відношення поставників і кредиторів.
Рис. 4.3. Зовнішнє середовище організації
24. Охарактеризувати традиційну концепцію організації
Виникнення школи "наукового менеджменту» відноситься до початку минулого століття. Це історично перший напрямок західної теорії організаційного управління іменується «класичної», а також «традиційної» школою. Методологічною основою цього напрямку стало виділення блоку «людина-праця» як першооснови організації. А рамках цього блоку процес праці максимально розділяється на найпростіші елементи з метою поставити працівникові найбільш оптимальний режим виконання. Власне, відмінною рисою даного напрямку стало принципове відділення трудової діяльності від управління, яке ставало функцією іншої особи, організація розглядалася виключно як формальна освіта, замкнута, закрита система, позбавлена істотних зв'язків із зовнішнім середовищем. Людський фактор, мотиви поведінки персоналу в процесі виробництва не розглядалися як активні складові управлінської діяльності. Однак, представниками даного напряму вперше було поставлено питання про дуалізм організаційно-управлінської функції, пов'язаної, з одного боку, з регулюванням технологічного процесу, а з іншого, з діяльністю людей. Саме «класична» школа з'явилася передумовою виділення «наукового управління» як самостійного й потужного напрямки. Найбільш відомі представники цієї школи такі дослідники, як Л. Гьюлик, Д. Муні, А. Рілей, Е. Бреч, Л. Аллен. Відзначимо, що «класична» школа включає кілька стадій становлення організаційних концепцій. Так, А. Файоль, Л. Урвік і інші послідовники Ф. Тейлора розглядали організацію як безособовий механізм. Їх концепція отримала назву «організація-машина». Наголос робиться на єдність командування, виділення функціональних ланок і важелів регулювання. Організація в цьому сенсі є насамперед інструмент вирішення завдань, людина розглядається не як особистість, а як абстрактний «людина взагалі». Така технічна система припускає і повну керованість, контрольованість її діяльності.
25. Розкрити зв’язок типів організації та відповідних організаційних структур
Для відображення структурних взаємозв’язків основних рівнів та підрозділів організації, їх підпорядкованості на практиці використовують схеми організаційної структури управління. Теорія і практика менеджменту розробили багато різних принципів побудови структур управління, які можна звести до наступних основних типів: Лінійна організаційна структура являє собою систему управління, в якій кожний підлеглий має тільки одного керівника і в кожному підрозділі виконується весь комплекс робіт, пов’язаних із його управлінням. Лінійно-штабна організаційна структура - різновид лінійної оргструктури. Для розвантаження вищого керівництва створюється штаб, до складу якого включають фахівців із різних видів діяльності. Функціональна організаційна структура. Для виконання певних функцій управління утворюються окремі управлінські підрозділи, які передають виконавцям обов’язкові для них рішення, тобто функціональний керівник в межах своєї сфери діяльності здійснює керівництво виконавцями. Лінійно-функціональна організаційна структура - комбінація лінійної та функціональної структур. Основний принцип - розмежування повноважень і відповідальності за функціями та прийняття рішень по вертикалі. Дивізіональна організаційна структура. Перехід до цієї структури означає децентралізацію оперативних функцій управління, що передаються виробничим підрозділам (дивізіонам), та централізацію загальнокорпоративних функцій управління (фінансова діяльність, розробка стратегії) на вищому рівні управління. Матрична організаційна структура - відповідь на підвищення ступеня динамічності середовища. Високий ступінь адаптації забезпечується тимчасовим характером функціонування структурних одиниць – проектних груп.
26. Основні методи дослідження зовнішнього середовища організації Визначення методичного інструментарію дослідження. В економічній літературі розроблено та запропоновано безліч методів оцінки стану зовнішнього середовища, які можуть бути агре-говані у зазначені нижче групи. Методи прогнозування (екстраполяції, множинної регресії, побудови кривої тренду, метод розробки сценаріїв, метод „Дельфі", асимптотичний аналіз, аналіз втрат та можливостей), які застосовуються для визначення майбутніх тенденцій, для виявлення майбутніх суттєвих змінних та для передбачення майбутніх подій на підставі узагальнення аналізу теперішньої ситуації, її прогнозування на майбутнє. Методи моделювання (розробки моделей „витрати-випуск", економетричної, стохастичної, кібернетичної) надають можливості побудувати таку модель дійсності, яка дає змогу спеціалістові з планування отримувати різноманітні варіанти майбутнього, змінюючи вхідні параметри та функції змінних у рамках цієї моделі. Методи оцінки наслідків (аналіз прямого та перехресного впливу, дедуктивний аналіз, аналіз балансу зацікавлених сил тощо). Застосування цих методів дає змогу оцінити наслідки впливу очікуваних змін зовнішнього середовища на життєдіяльність підприємства та результати його господарсько-фінансової діяльності, визначити ступінь та вірогідність збігання декількох явищ. Експертні методи (оцінка можливого зростання та зміни ефективності „стратегічних зон господарювання, метод „5x5 ", метод „чотирьох питань", побудова матриці „вірогідність посилення чинника - його вплив на організацію" тощо). їх застосування передбачає експертне формування переліку параметрів, які визначають зміни стану зовнішнього оточення та їхній вплив на діяльність підприємства, дають можливість оцінити ступінь невизначеності середовища та основні її джерела. Кожен із розроблених методів не є всеохоплюючим, універсальним. Доцільність його застосування визначається динамізмом змін у зовнішньому оточенні, специфікою чинника, вплив якого оцінюється.
27.Здійснити порівняння кланової та ринкової організ. культур.
Кланова культура має внутрішню спрямованість. Усі працівники поділяють цінності та цілі організації. Загальні риси:згуртованість,співучасть,індивідуальнісь,відчуття організації як «ми».Підгрунтям є припущення,щр із зовнішнім оточенням краще справитися бригадною(командною) роботою і турботою про підвищення кваліфікації найманих працівників. Споживачі сприймаються як партнери. Головним завданням менеджерів є делегування повноважень і полегшення умов участі у бізнесі,створення можливостей демонстрації відданості справі та організації. Основна увага в ній приділяється залученню працівників до процесу прискореної відповідності їх діяльності змінам у зовнішньому середовищі.
У разі кланової організаційної культури особливе вплив приділяється підтримці атмосфери гнучкості і задоволеності членів організації, що дозволяє їм сприйнятливо ставитися до емоційним переживань клієнтів. У організації з кланової культурою співробітники сприймають себе як одну родину або коло хороших друзів, де кожного пов'язує друг з одним багатоспільного. Для організації характерні високий рівень злагоди і взаємноїлояльності, і навіть відданість традиціям. Уорганізації такого типу надається особливе значення вигоді від довгострокового розвитку персонала.
Ринкова організаційна культура– це організація, що функціонує як ринок,тобто зорієнтована на зовнішнє середовище. Зовнішнє оточення – ворожий виклик,споживачі розбірливі,організація здійснює бізнес з метою посилення свого становища в конкурентному середовищі. Організацію об’єднує прагнення перемогти. Успіх визначається рівнем проникненням на ринок. Важливим є випередження суперників і лідерство на ринку. Ринкова організ. культура - характеризується орієнтацією на зовнішню середу за дуже високої потреби у стабільності й контролю. Основним критерієм оцінки представників цієї культури служить результат виконання завдання, тому більшість співробітників подібного роду орієнтовані досягнення мети перетвориться на умовах конкуренції.