1. Порівнет. зрост. істар.

• Етап зрост.: 1) наявн. нових товарів;

Наявн. фах., зацікавл. в захопл. ринку

Достатн. кільк. фін., матер. ресурсів

Перспективи виробн. і збуту прод.

• Етап стар.:

1. Розподіл комп. на декілька мал. і середн. комп.;

Наявн. баж. у фахівц. зберіг. свій колектив;

Відсутн. у конкур. баж. поглин. організацію

2. Лідери прац. в одн. напрямку;

Згурт. колект. навколо лідеру;

Мобільн. і гнучк. переходу до інновацій;

Прост. орг. зв’язки;

Невелик. управл. апарат;

Значн. взаємозамінн. фахівц.

Творча атмосф. в колективі

Значна кільк. нових ідей, розробок прод.

2. Наявн. лідера, що добре розум. специфіку ринку;

Уміння утрим. своїх клієнтів;

Конкурентоспром. прод;

Невимогл. кадрів до їх соц. забесп.; Висока техн. озбр. організ.

2. Поява серйозн. суперечок в колект.;

Створення в колект. іншої ініціат. групи;

Обмеж. ресурсів;

Залежн. від ринков. кон’юнкт.;

Значне перенавант. у роботі;

Умови праці та непідготовл. виробн.;

Проблема перетворен. прод. в інтелект. власність;

Недостатн. виробн. потужності;

3. Звуж. ринку;

Значн. не завантажн. виробн. пот;

Стабільн. номенклат. прод.;

Організ. в колект. опозиції;

Високі відносн. витрати;

Організац. інертність;

Значна чисельн. управл. апарату;

Неможл. удосконал. прод.

2. Розкр. сутн. пон. «організ.»

Організація – це процес означення найсуттєвіших зв’язків серед людей, задач і видів діяльності з метою інтеграції та координації організаційних ресурсів для ефективного виконання поставлених цілей.

Організації створюються й існують внаслідок того, що задана ціль не може бути досягнута однією людиною або навіть групою людьми, які працюватимуть незалежно та не координовано.

Менеджери займаються організаційною діяльністю, щоб виконати три речі:

• процес організації підвищує ефективність і якість роботи.

• потреба в процесі організації зумовлена необхідністю встановлення відповідальності.

Особливістю суті організаційної та організаційної-виробничої системи є те, що перш за все її елементами виступають люди і “машини”. Крім того, виявляється, що більшість подібних систем перетворює одну множину ресурсів-вхід (матеріали, гроші) в іншу (товари, послуги). Тому така система звичайно включає чотири елементи: люди, машини, матеріали й гроші.

Очікуваних результатів виробництва досягають на основі розподілу праці. Тому завдання організації полягає в розподілі організаційної структури на підрозділи і здійсненні вертикальної та горизонтальної координації їх діяльності. Необхідно розмежовувати цільові комплекси, транспортну та комунікаційну мережі.

Важливим елементом організації є шляхи сполучення, які мають бути ефективними і якомога коротшими. З одного боку, це транспортні шляхи для сировини, матеріалів і продукції, з іншого — комунікаційна мережа для управління вертикальними й горизонтальними інформаційними потоками.

Завдяки поєднанню і координації наведених елементів організації створюється організаційна система управління.

3. Порівнянорганічн і проблемн моделі організ.

Органічна модель – передбач саморег, що дозвол зберігати відносно постійними власт й функції організ за мінлзовнішн середовищем.

Властивості:

• Відсутній функт поділ праці, індивід завдання і сфери відповідальн – вони постійно змін.

• Руйн ієрархія, домін горизонт комун і неформмальні зв’язки

• Управлконкретн завданням може здійсн б-яким рівнем і підрозділом організації

• Регламент робіт низька, домін імпровізація, ініціатива, не планув.

• Розвитособист властивостейпрацівн,їх творччого потенціалу є запорукою ефект організації

• Можливостями керуються більше,ніж обмеженнями

• Заохоч сумніви і суперечності,не сліпа віра і безконфліктність

• У проц. прийняття рішень домінують переконання,а не влада

• Розпобов’язкывобумовл не посадою, а характером проблеми

• Працівникамнадається свобода дій за збільш відповідальності

Проблемнорганіз – складниц соц. організм, суб’єкт, здатн вияв і виріш свої проблеми;зберіг у часі і просторі;є гнучк,здатною до змін на підгрприроднособл виявляти і задовільн свої потреби,які усвідомл як проблеми.

Властивості:

Основна власт – не ціле спрям,а сталість,збер цілісності й життєздатн за зовн і внутр. збуреннями,ціле спрям має допоміжну роль.

Ограніз є соц. суб’єктом який усвідомл власну цілісність і здатнсприйм збур зовн і внутр. серед як проблеми,реагуючи на них розумн діями

Проблеми організ є не перешкодами досягн мети,а виявлприродн потреб і можлив (основні – потрзбереж. і розвитку) Цілі організ визнач в залежн від проблем, які виникають,а не навпаки;організації,пов’яз з визнач і виріш проблем організ, належать до ф-ційуправл і повинні розгляд як класичнф-їуправл (планув,організ,мотив,контроль) Структура організ визнач характером проблем,під час визнач і виріш проблем організ визнач для себе цілі,планує діяльн,змінює структ,у т.ч. створ штучн цільові організац системи

Організ склад себе людьми, які уявл себе часткою цілісн організму і діють за його правилами,нормами,принципами,визнач обмеж,які визнач взаємодію людей

Організ виконує ф-їуправл своїми пробл, а її члени повинні їх сортув, передбач, аналіз., готув, реалізвідпов рішення

4. Охарактерезувати теорію ноосфери Вернадського.

Ноосфе́ра — сучасна стадія розвитку біосфери, пов'язана з появою в ній людства. Відповідно до оригінальної теорії Вернадського, ноосфера є третьою у послідовності таких основних фаз розвитку Землі як утворення геосфери (неживої природи) табіосфери (живої природи).

Ноосфера означає якісно новий стан всього зовнішнього середовища, який формується під впливом розумової та фізичної діяльності людини. Виникає нова форма руху матерії – матерія, яка породжує нове джерело і нову форму енергії – ноосферну і біосоціальну енергію. Остання формує суспільну людину і суспільну культуру. В людині органічно поєднуються приватні, колективні, суспільні і загальнопланетарні інтереси.

Однією із ключових ідей, що лежать в основі теорії Вернадського про ноосферу, є Шея, що людина не є самодостатньою живою істотою, яка живе за своїми особливими законами: вона співіснує усередині природи і є частиною її. Вернадський як біогеохімік намагався довести, що ця єдність зумовлена насамперед функціональною відокремленістю людини від навколишнього середовища. Людствосаме по собі є природнимявищем й очевидно, щовпливбіосферивідображається не тільки на середовищіжиття, алей на ході думок людини.

Людина є закономірним результатом розвитку Всесвіту, яка продукує та реалізує у праці свою думку. Тому, внаслідок взаємодії: 1) людської думки, 2) людської природи, людської праці виникає синергічний ефект ( це позитивний результат діяльності системи відносно результатів її складових), нова могутня продуктивна сила, яка акумулюю цю енергію і формує ноосферу.

У ноосфері найвищого рівня досягається розвиток особистості і тому продуктивних сил, особливо науки і творчої праці.