2.3.1. Порівняння та його використання в економічному аналізі

Порівняння Прийом, за допомогою якого предмет (явище) , що

вивчається, характеризується через співвідношення з

іншими одноякісними предметами або явищами

Основні бази порівняння

Н ормативні показники

Д ані попередніх періодів

С ередні галузеві показники

П ланові показники

П оказники предових підприємств або міжнародні стандарти

Головна умова використання прийома порівняння –

забезпечення порівнюваності показників.

Порівнюваність забезпечується через :

Н ейтрализацію цінового чинника

(перерахунок показників у

однакову оцінку)

Н ейтрализація можливих кількісних відмінностей (різні обсяги виробництва)

Н ейтрализація відмінностей у структурі

В икористання при порівнянні однакових періодів часу

В иключення інших відмінностей

2.3.2. Статистичні прийоми : групування, середні величини,

відносні величини, ряди динаміки, індекси

Групування є одним із найпоширеніших прийомів єкономічного аналізу.

Г рупування Розподіл багатьох одиниць об’єкта спостереження на

якісно однорідні групи за певними суттєвими для

них ознаками

Групування уможливлює вивчення тих чи інших економічних явищ у їх взаємозв’язку та взаємозалежності, визначення впливу найбільш суттєвих факторів, знаходження тих чи інших закономірностей та тенденцій, які властиві цим явищам та процесам.

С ередні величини Характеризують загальний рівень ознаки,

що аналізується, коли вона схильна до

значних коливань

Середні величини використовуються в аналізі для узагальнюючої характеристики масових однорідних показників ( середня заробітна плата робітника, середня численність працівників, середня ціна реалізації, тощо.)

Обов'язковою умовою використання прийому середніх величин є якісна однорідність сукупності явищ та факторів, що вивчаються .

Середні величини : прості арифметичні ,зважені арифметичні, середні хронологічні, середні геометричні, середні гармонічні, середні квадратичні.

Відносні величини Виражають кількість відношення між

соціально – економічними явищами

Найбільш поширені в економічному аналізі відносні величини :

% виконання планового завдання, темпи росту та ін.

За формою відносні величини поділяються на : коефіцієнти, відсотки, індекси.

Ряд динаміки Часова послідовність значень економічних показників

( хронологічні, або часові ряди значень показника,

які дають змогу аналізувати особливості розвитку того

чи іншого економічного явища)

Ряди динаміки широко використовуються для аналізу зміни економічних явищ та процесів за певний період.

Ряди динаміки можуть бути побудовані за абсолютними, відносними або середніми величинами.

Для досягнення необхідного ступеня імовірності, показники повинні бути обчислені за єдиною методикою, охоплювати ту саму сукупність об'єктів та єдиний часовий інтервал. Побудовані в такий спосіб динамічні ряди дозволяють застосувати до них відповідні методи математичної статистики. Якщо динамічний ряд, побудований на основі якого-небудь процесу , представити в системі координат, можна одержати криву, функції якої досить чітко відображають динаміку даного процесу. Із цієї мети найчастіше використовується парабола, експонента, гіпербола, логістична функція та інше.

Розробка динамічного ряду на основі функцій використовується, як правило, у прогнозуванні.

Простим, але ефективним методом вивчення економічних процесів є індексний, що дозволяє бачити темпи та тенденції розвитку. Для цього можуть використовуватися базисні та ланцюгові індекси.

2.3.3. Балансовий і сальдовий прийоми

Балансовий прийом Зіставлення взаємопов'язаних показників

господарської діяльності

Балансовий прийом використовується для перевірки правильності та повноти розрахунку впливу окремих факторів на зміни результативного показника.

Наприклад :

Баланс товарної продукції = залишки готової продукції на початок року +

вироблено продукції за рік – залишки готової продукції на кінець року

Сума впливу окремих факторів повинна дорівнювати відхиленню результативного показника.

Сальдовий прийом - різновид балансового прийому. За його допомогою

визначають величину одного фактора, коли відомий вплив усіх інших факторів.

Вплив окремого фактора розраховується як відхилення за результативним показником мінус сума впливу всіх інших факторів.