Тема 35. Розвиток україни в умовах тоталітаризму

Причини переходу до нової економічної політики.

Запровадження непу в Україні.

Причини переходу до нової економічної політики

Відсутність коштів на проведення індустріалізації. Більшовики беруть

курс на мирне будівництво. В лютому 1920 р. утворилася Державна комісія по електрифікації Росії, яка прийняла план ГОЕЛРО. Під електрифікацією розуміли індустріалізацію, здійснювану на технічно найпрогресивнішій енергетичній основі – за допомогою електрики. На Україні передбачалося ввести в дію потужності на 560 тис.кВт. До революції індустріалізація фінансувалася з трьох основних джерел: податків у держбюджет, іноземного капіталу і капіталонагромаджень у самій промисловості. Але в тих умовах ці механізми не діяли. Залишався лише один варіант - продрозкладка. Та селяни почали сіяти хліб лише для власних потреб, і жителі міст опинялися під загрозою голоду.

Надзвичайно тяжке внутрішнє становище України. Воєнні дії і насадження комунізму мали жахливі наслідки. Чисельність промислових робітників скоротилася наполовину. Робітничий клас голодував, епідемії висипного тифу та інших хвороб косили людей десятками тисяч. Продрозкладка виконувалася з величезними труднощами, для цього залучалися війська. В містах відбувалися “італійські” страйки робітників. Стягнення продрозкладки призводило до масових збройних виступів селян, тобто починалася нова громадянська війна.

Становище погіршилося ще в зв’язку з неврожаєм і голодом 1921 – 1923 рр. у південних районах України. Тільки в степових губерніях республіки кількість голодуючих зросла з грудня 1921 до травня 1922 р. з 1,2 млн. до 3,8 млн. осіб, а по всіх губерніях – до 5,6 млн. осіб, що становило 25% населення УСРР. Епіцентром лиха в Україні стала Запорізька губернія.

Взимку 1922 –1923 рр. в Україні почалася друга хвиля голоду, тільки дітей голодувало 2 млн. Деякі історики небезпідставно вважають, що головною причиною повторного голоду був інтенсивний вивіз хліба за межі республіки.

За неповними даними, з УСРР було вивезено майже 18 млн. пудів зерна: 2,5 млн. пудів до РСФРР і більше 15 млн. пішло на експорт.

З двох хвиль голоду, що прокотилися Україною в 1921 – 1923 рр., перша значною мірою була зумовлена надмірним вивезенням хліба в голодуюче Поволжя та промислові центри Росії, насамперед Москву і Петроград, а друга - експортом українського зерна.

На жаль, була ще одна причина трагедії 1921 – 1923 рр. посиливши голод численними конфіскаціями продовольства, Москва фактично апробувала його як ефективний засіб придушення антибільшовицького повстанського руху, те, що не вдалося здійснити за допомогою зброї та каральних акцій здійснила кістлява рука голоду. В умовах голоду політична активність селян різко знизилася, і лідери повстанського руху втратили опору та підтримку.

Запровадження непу в Україні

Чіткої програми переходу до непу в В.Леніна не було. Неп почався із заміни продрозкладки натуральним податком на Х з’їзді РКП(б). Економічний вплив позначився не відразу, оскільки, по-перше, закон мав чинність тільки на новий урожай і, по-друге, стягування продподатку в першій рік (1921) здійснювалось методом продрозкладки. Однак сама постановка питання, а також дозвіл на приватну торгівлю, що фактично легалізувалася, мали надзвичайне значення.

Суть непу вбачалась у зміцненні союзу робітників і селян, оскільки внаслідок такої консолідації можна було вирішити проблеми економічної відсталості країни. Неп - це комплекс заходів перехідного періоду, який передбачав заміну продрозкладки продподатком; використання товарно-грошових відносин, формування ринку; кооперування трудящих; запровадження госпрозрахунку, посилення особистої зацікавленості у результатах праці; тимчасовий допуск капіталістичних елементів у економіку.

Протягом 1921 – 1922 рр. формується непівська модель організації суспільства, яка базувалася на концепції шляху до соціалізму через державний капіталізм. Її складовими були в політико-ідеологічній сфері – жорстокий однопартійний режим; в економіці – адміністративно-ринкова система господарювання. Принциповими чинниками економічного розвитку країни ставали: державна монополія у зовнішній торгівлі; державна власність на велику та значну частину середньої промисловості, торгівлі, транспорту; госпрозрахунок у промисловості, нееквівалентний обмін з селом на основі продподатку.

З переходом до непу почала відроджуватися кооперація, в якій більшовики вбачали оптимальну форму залучення селянства до соціалістичного будівництва.

Незважаючи на цілком реальні позитивні зрушення, неп наприкінці 20-х років було згорнуто.

Як і кожна перехідна модель, неп не міг остаточно стабілізувати економічний розвиток. До того ж реформаційні пошуки призводили й до появи кризових явищ (товарний голод, інфляція, фінансова криза та ін.).

Крім економічних протиріч, поглиблення непу дедалі більше виявило серйозні політичні та соціальні протиріччя. Економічний плюралізм, що набирав сили, диктував необхідність появи плюралізму політичного. Проте більшовицька партія ділитися владою не збиралася. Серйозні протиріччя в період непу виникли в соціальній сфері. Прогресуюче розшарування суспільства, поява безробіття, безпритульності спричинили зростання соціального напруження. Почали лунати голоси про “ганебний відступ” перед капіталізмом, “здачу позицій соціалізму”. Логічне питання “За що боролись?” починає в середині 20-х років звучати все гостріше. За таких обставин у 1929 р. більшовицьке керівництво і вирішило здійснити “великий перелом”, відкинувши неп.

Отже, нова економічна політика була вимушеним тактичним кроком, здійсненим під тиском обставин, а не стратегічною лінією. Згортання наприкінці 20-х років непу зумовлене внутрішніми економічними протиріччями цієї політики та суперечливими процесами, які вона зумовила в суспільстві.