9.Національні особливості регіоналізації та глобалізації в Україні.

Для Украины процессы регионализации сопровождают становление национальной экономики на принципах экономической и политической независимости, свободного предпринимательства и социально-ориентированного рынка. На даному періоді регіоналізації розвитку продуктивних сил України найактуальнішим завданням стає об'єднання регіонів країни навколо національної ідеї — досягнення добробуту всіх територій та всіх соціальних груп суспільства через прискорений економічний розвиток, подолання екологічних негараздів, демократичний устрій держави та цивілізовану інтеграцію у світове співтовариство. Це має бути досягнуто й за рахунок впровадження заходів державної регіональної економічної політики, спрямованої на збалансування рівнів соціально-економічного розвитку регіонів, подолання депресивних тенденцій територіального розвитку, підвищення рівня життя населення відсталих регіонів, гармонізацію відносин природи і суспільства. Закономірність глобалізації сучасної економіки відображає реальну дійсність розвитку економічних відносин. Глобалізація виступає як могутня сила, що породжує надзвичайно гострі проблеми, які необхідно враховувати при розміщенні продуктивних сил і розвитку економіки України та її регіонів.

10. Основні принципи розміщення продуктивних сил та формування економічних регіонів.

Размещение и развитие производительных сил осуществляются на основе определенных принципов. Принципы размещения производительных сил - правила деятельности и управление экономикой, экономическая политика государства в реализации законов размещения, ими должно руководствоваться общество на определенном историческом этапе. Они субъективны по форме и объективны по смыслу. По сравнению с закономерностями принципы более динамичны.

Одним из главных является принцип рационального размещения производства. Суть этого принципа состоит в том, чтобы при размещении объектов достигалась высокая эффективность народного хозяйства. Рациональное размещение производства предусматривает: приближение материалоемких, энергоемких, водоемких производств к источникам соответствующего сырья, топлива и энергии, водных ресурсов; приближение производства малотранспортабельной продукции к местам ее потребления; избежание встречных перевозок однотипной продукции, сырья и топлива с одного региона в другой.

Принцип сбалансированности и пропорциональности означает такое размещение производства, при котором: структура комплекса оптимальна, т.е. поддерживаются целесообразные пропорции между главными, вспомогательными и обслуживающими областями специализации.

Принцип обеспечения экологического равновесия предусматривает формирование эколого-безопасного типа хозяйствования, рациональное и комплексное использования природных ресурсов, обеспечение здоровых условий жизни и работы населения.

Принцип уравнивания хозяйственного и социального развития областей и экономических районов предусматривает сближение территорий по интегральным показателям, которые характеризуют конечную результативность и хозяйственную деятельность (например, национальный доход на душу населения).

Принцип учета интересов экономической интеграции в европейское и мировое пространство означает, что каждое государство развивает те производства, для которых оно имеет наилучшие естественные и экономические условия, а изготовленная продукция является конкурентоспособной на мировом рынке. При этом учитываются и интересы интеграции в мировое экономическое пространство.

Принципы размещения в разных странах могут быть неодинаковыми. Приоритетность каждого из них определяется общей стратегией экономического развития государства. На современном этапе на первый план выступают социально и экологически направленные принципы размещения и развития производительных сил.

Економічне районування – це територіальна цілісна частина господарства країни, яка має такі ознаки:

• Спеціалізація як головна господарська функція (спеціалізація району на певних виробництвах і послугах певною мірою відповідає його географічному розташуванню, природним, економічним і соціальним умовам та спирається на раціональний поділ праці з іншими районами);

• Комплексність – у широкому розумінні – як взаємопов’язаність найважливіших складників економічної територіальної структури району;

• Керованість, наявність певних галузей і територіальних структур, які є матеріальною основою взаємопов’язаних складових частин, що дозволяє трактувати район як цілісну систему та організаційний осередок територіального управління господарством.

Об’єктивною ознакою економічного району є територіально-виробничі комплекси