
- •1.Місце і роль «Регіональної економіки» в системі економічних дисциплін.
- •2.Предмет і об’єкт дослідження «Регіональної економіки».
- •3. Понятійний апарат курсу, зміст основних економічних категорій, їх об’єктивний характер.
- •5.Актуальні проблеми і завдання курсу «Регіональна економіка».
- •4.Методологічні основи науки «Регіональна економіка».
- •6.Сутність економічного закону і закономірності, їх об’єктивний характер.
- •7.Загальносистемні закономірності розміщення продуктивних сил і розвитку економічних регіонів.
- •8.Глобалізація і регіоналізація як світова закономірність розвитку економіки регіонів.
- •9.Національні особливості регіоналізації та глобалізації в Україні.
- •10. Основні принципи розміщення продуктивних сил та формування економічних регіонів.
- •11. Основні фактори та умови розміщення продуктивних сил, їх вплив на формування економіки регіонів.
- •13. Наукові методи дослідження розміщення продуктивних сил і регіонального розвитку.
- •14.Сутність економічного регіону та об’єктивний характер його формування.
- •15.Основні районоутворюючі принципи та фактори.
- •16. Ієрархія економічних районів, їх основні типи.
- •17.Мережа економічних регіонів України.
- •18. Основні форми регіонального розвитку продуктивних сил в Україні.
- •19. Суть територіального поділу праці, його об’єктивний характер і види.
- •21. Міжнародний поділ праці, його вплив на формування зовнішньоекономічних зв’язків України.
- •22.Поняття, цілі та завдання Державної регіональної економічної політики України.
- •23.Основні принципи державної регіональної економічної політики України.
- •24.Специфіка проведення регіональної економічної політики в Україні.
- •25.Етапи та механізм реалізації державної регіональної політики та його складові.
- •26. Поняття, сутність та структура господарського комплексу України.
- •27. Структура виробничої сфери, її роль в господарському комплексі.
- •28. Промисловий комплекс України, його структурні складові і форми територіальної організації.
- •29. Структура сільського господарства України.
- •30. Структура невиробничої сфери, її роль в господарському комплексі.
- •31. Трудоресурсний потенціал – основа сталого розвитку України.
- •32. Демографічна ситуація і демоекономічне відтворення робочої сили.
- •33. Соціальна структура населення і трудовий потенціал України.
- •34. Форми зайнятості населення.
- •35. Формування регіональних ринків праці.
- •36. Розселення населення України.
- •37. Класифікація та економічне оцінювання природних ресурсів.
- •38. Сутність і принципи використання природно-ресурсного потенціалу території.
- •39. Мінеральні ресурси галузей промисловості, їх господарська оцінка.
- •40. Природні ресурси сільськогосподарського виробництва, їх господарська оцінка.
- •41. Природно-рекреаційні ресурси України.
- •42. Особливості формування і аналізу міжгалузевих комплексів.
- •44. Характеристика паливно-енергетичного комплексу.
- •45. Характеристика металургійного комплексу.
- •46. Характеристика машинобудівельного комплексу.
- •До машинобудування входять такі галузі:
- •47. Характеристика хіміко-лісового комплексу.
- •48. Характеристика агропромислового комплексу.
- •49. Характеристика будівельного комплексу.
- •50. Характеристика соціального комплексу.
- •51. Характеристика транспортного комплексу.
- •52. Структурно-динамічні проблеми розвитку продуктивних сил економічних регіонів в трансформаційному періоді.
- •62. Характеристика економічного розвитку Східного макрорегіону.
- •63. Характеристика економічного розвитку Західного макрорегіону.
- •64. Характеристика економічного розвитку Південного макрорегіону.
- •69. Зовнішньоекономічні зв’язки України – їх становлення в ринкових умовах.
- •70. Геоекономічні пріоритети регіонального розвитку України.
- •71. Експортний потенціал України.
- •72. Транзитний потенціал України та його використання.
69. Зовнішньоекономічні зв’язки України – їх становлення в ринкових умовах.
Сутність і значення міжнародних екон зв‘язків.
Міжнар екон зв‘язки – це сис-ма госп-ких зв‘язків між нац-ми екон-ми кр-н на основі міжнародного поділу праці. Саме зовн-екон відносини сприяють зростанню нац-го дохаду, прискореному розв-ку НТП, підвищенню рівня життя нас-ня. Для Укр на сучасному перехідному етапі розв-ку її економіки, особливо важливо є повне і ефективне викор-ня зовн-екон-них зв‘язків для вирішення нагальних науково-техн і госп проблем. Розвиток ефект-них зов-екон-них зв‘язків дасть змогу Укр швидко подолати екон кризу, сприятиме стабільному і швидкому розв прод-них сил і зростанню на цій основі життєвого рівня нас-ня. Об‘єктивними причинами . що перешкоджають нині входженню Укр як повноправного партнера у світове госп-во є низька конкурентноспроможність її продукції на світових ринках. Крім того, недосконалою сис-ма управління зовн-екон-ною діяльністю, розрив налагоджених екрн-них зв‘язків, відсутність органічного ринку товарів і послуг, втрата надійних ринкових партнерів створили в економіці Укр досить складну проблему – знайти нових торгових партнерів постачання майже для кожного підпр-ва.
Основні форми зовнішньоекономічних зв’язків, їх суть.
Необхідність докорінної технічної і технологічної модернізації промислового виробництва, сільського господарства та інших галузей господарського комплексу України, його переорієнтації на вищі світові стандарти з метою забезпечення конкурентоспроможності вітчизняної продукції вимагає максимально ефективного використання наявних науково-технічного та економічного потенціалів країни, широкого розвитку міжнародної кооперації в галузі науки, освіти та виробництва. Продуктивні сили України характеризуються досить великими потенційними можливостями, однак на їх сучасний стан значною мірою впливає соціально-економічна криза, що її нині переживає Україна.
Міжнародні економічні зв’язки – процес обміну засобами в-ва і предметами споживання, трудовими, науково-технічними та фінансовими ресурсами між країнами на базі транспортної си-стеми. Міжнародні економічні зв’язки розвиваються на основі територіального поділу праці, який проявляється в спеціаліза-цїі окремих країн на виробництві певних видів продукції. Формами зовнішньоекономічних зв‘язків є:
В сучасних умовах міжнародне співробітництво України відбувається в таких основних формах:
науково-технічне співробітництво;
взаємовигідна міжнародна торгівля (зовнішня торгівля);
надання кредитів і позик, в тому числі і безвідплатних;
створення спільних підприємств;
спеціалізація і кооперування виробництва;
торгівля технологіями, або спеціалізація на виробництві комплектуючого обладнання;
спільна участь зацікавлених країн у розробці багатих природних ресурсів;
іноземні інвестиції як найважливіша форма стимулювання розвитку економіки країни;
міжнародний туризм;
культурні зв’язки між країнами світу.
Розвиток міжнародної науково-технічної кооперації України можливий у таких формах:
запозичення досвіду та запрошення іноземних спеціалістів, а також підготовка, підвищення кваліфікації національних кадрів за кордоном;
взаємодія створення, розширення та забезпечення нормальної діяльності навчальних закладів, науково-дослідних та консультативних центрів, у тому числі і спільних;
співробітництво у галузі науки і техніки, будівництві, модернізації та експлуатації підприємств, інших об’єктів виробничого призначення і соціальної інфраструктури;
обмін технологіями, ліцензіями, конструкторськими і проектними матеріалами, сприяння їх використанню;
співробітництво у збиранні, обробці та використанні науково-технічної і економічної інформації.
Економічні зв’язки України в галузях металургійного комплексу.
За сучасної економічної ситуаії металургійний комплекс залишається одним з найважливійших чинників подальшого розвидку народного господарства.
У зв`язку з тим ,що проникнення продукції нашої металургії в країни Західної
Європі,США,Канада(в них має місце надвиробництво сталі) ускладнюється,
основна увага у пошуках ринків збиту повинна приділятися країнам Південно-Східної Азії,які розвиваються(Таїланд,Сінгапур, Філіппіни ,Індонезія та ін.)і більш близько розташованим країнами- Ізраїлю,Єгипту,Ірану та країнами СНД.
У перспективі стратегічним напрямом розвитку металургійного комплексу України буде системна реструктуризація галузі з орієнтацією на кон`юктуру внутрышнього та зовнышнього ринкыв.
В сучасних умовах економычного розвидку Украъни зовнышньо екоомычны выдносини – одна з найважливійших сфер її діяльності. Створення і розвиток ціх відносин з усіма країнами світу,і особливо з найбільш розвинутими, сприятиме інтернаціоналізації виробництва, підвищенню рівня його технології та якості продукції.Тільки цим шляхом Україна зможе інтегруватися в Європейський і світовий ринок. В той же час структура та обсяги експорту не відповідають стану України у світогосподарських зв`язках.
На сучасному етапі соціально-економічного розвитку Україна має тісні зовнішньоекономічні зв`язки з більш ніж 100 країнами світу.Основним торговельним партнером України залишається Рос. Федерація,в експорті Укр.. до Росії переважають чорні метали, які задовольняють майже половину потреби в них з боку Росії,а також труби, марганцева руда.Росія задовольняє потреби України в продукції кольорової металургії.По експорту і імпорту на другому місці була Білорусь, експорт і імпорт мають тенденцію до скорочення.Пріоритетним завданням для Укр..є забезпечення взаємовигідних і стабільних ЕК зв`язків з країнами СНД,якы утворили Економічний союз,та з країнами Балтії.Через створеня умов для ефективних торговельних відносин з цими країнами можна прескорити досягнення стабілізації у вітчизняному в-ві .Проте актуальність розвитку цих відносин не зменшуватиме значення розвитку економічних зв’язків з ін. країнами світу.Україна бере участь в економічному співробітництві з промислово розвиненими країнами Європи.Серед розвинутих країн цього регіону чільне місце займає Німеччина(зовнішньоторгівельний оборот-1,9млрд).значний товарообіг має Україна також з Італією,Великобританією,Нідерландами,Францією(зовнішньоторгівельний оборот відповідно 958,312,279 та 419 млн дол.).вони оримують з України промислову продукцію й помислову сировину:ранцеву і залізну руду,прокат чорних металів, металообробні верстати.
Економічні зв’язки України в галузях ПЕК.
Послаблення позицій України на ринку СНД особливо згубне для неї внаслідок високої потреби в імпорті електроносіїв та відсутності до цього часу альтернативних(порівняно з СНД) джерел отримання нафти і газу.Частка цієї товарної групи в імпорті (в середньому близько половини ввозу) є унікальною у світовій практиці і пов’язана з нераціональною структурою національної економіки та екстенсивним характером її функціанування .Залежність України від постачальників електроносіїв є тим більш тісною, оскільки майже всю нафту вона отримує з Росії, а газ з Росії та Туркмекистану .А отже враховуючи високу залежність України від імпорту електроенергоносіїв, особливе значення має її співробітництво з Туркменистаном .На частку останнього припало до 10-12% імпорту(практично лише поставки газу)та всього 2-3% експорту України до країн СНД.Така диспозиція щорічно створювала дифіцит у 0.5-0.6 млрд. дол. США , що становило в окремі роки від чверті до половини пасиву платіжного бюджету Украни. Цей дифіцит лише частково покривався сплатою за транзит туркменського газу до Європи українськими трубопроводами. Тому для зменшення валютних витрат Україна намагається урізноманітнити компенсаційні джерела сплати за Туркменські енергоносії пропонуючи поряд з товарними поставками проведення в Туркменістані меліоративних та геологорозвідувальних робіт, допомога при будівництві … Імпорт вугілля в Україну здійснюється в основному з Росії і Казахстану (для потреб коксохімічної промисловості) та Польщі. Нафтопродукти імпортуються з Росії, Білорусі та інших країн. Частка газу, якого не вистачає Україні ( а це становить майже 80 %) імпортується з Росії та Туркменистану. Підписано угоду про постачання нафти і газу з Ірану в Україну.
Економічні зв’язки України в галузях АПК.
Украіна вивозить до країн СНД цукор, м‘ясо, масло, фрукти, консерви тощо. Цукор вивозиться в усі республіки колишнього СРСР (за вийнятком Молдови), м‘ясо, масло, м‘ясні та ряд консервованих продуктів – здебільшого в Росію. Молдова постачає продукцію виноробної і консервної промисловості, виноград; Заковказзя – чай, фрукти, вино, тютюн; держави Балтії – рибу і рибопродукти. Понад 20 країн (Австрія, Голландія, Італія, Норвегія, Франція, ФРГ, Швейцарія, Швеція, США, Канада, Великобританія, Японія) отримують з України цукор, льоноволокно, олію тощо. До Великобританії з України надходять цукор, льоноволокно, хміль. До ФРН Україна експортує олію. До Франції з України вивозять льоноволокно, олію. Країни, що розвиваються імпортують до України бавовну, джут, вовну, арахіс, рис, олівкову олію, натуральний каучук, какаобоби, каву, цитрусові, тютюн та інші.