51. Характеристика транспортного комплексу.

Транспортний комплекс, його галузева структура та народногосподарське значення.

Транспорт – одна з найважливіших інфраст­руктурних галузей матеріального вир-ва, яка забез­печує виробничі й не-виробничі потреби н/г і насел в усіх видах перевезень. Велике значення має транс­порт для зв’язку між галузями н/г, між міс-том і се­лом, між окремими районами країни. Транспорт спри-яє суспільному ТПП, є активним фактором формування еко-номінчої спеціалізації гос-в окремих районів, неможливої без обміну продукцією.

За призначенням виділяють танспорт: згаль­ного корис-тування (для перевезення готової продук­ції, задоволення пот-реб насел. у просторовому пе­реміщ), відомчий (внутрішньо-виробничий, внутріш­ньобудівельний, внутрішньогосподарсь-кий, внутріш­ньозаводський і внутрішньопортовий) і трансорт особистого призначення.

Виділяють такі види транспорту: наземний (залізнич-ний, автомобільний, в’ючний), водний (мор­сьий, річковий, озерний), повітряний та трубопровід­ний.

Пасажирський транспорт є галуззю невиробничої сфери і належить до інфраструктурних галузей. Вантажний транспорт — галузь виробничої інфраструктури. Не виробляючи безпо-середньо матеріальної продукції, вантажний транспорт є чет-вертою галуззю матеріального виробництва після видобувної, переробної промисловості і сільського господарства. Жодна з названих трьох основних галузей матеріального виробництва не здатна функціонувати без транспортного забезпечення. Продукт тільки тоді готовий до споживання, коли він достав-лений до споживача.

З одного боку, транспорт є неодмінною умовою функціо-нування самого виробництва, де він здійснює доставку сирови паливно-енергетичних ресурсів, комплектуючих, устаткуван-ня і т.п., а з другого — доставляє готову продукцію до спожи-вача. Таким чином, в процесі виробництва готової продукції транспорт істотно впливає на її собівартість, а звідси — на ефективність і ціну. Зменшення транспортної складової у со-бівартості виробленої продукції сприяє підвищенню ефектив-ності виробництва. Транспорт є необхідною умовою спеціалізації і комплексного розвитку народногосподарських комплексів регіонів, формування ТВК як локального, так і ра-йоноутворюючого значення. Він сприяє суспільному територі-альному поділу праці, формуванні зв'язків між населеними пунктами та всередині їх. Без транспорту неможлива інтегра-ція України у загальносвітову економічну систему.

Залізничний транспорт України: значення, структура, сучасний стан, проблеми та перспек­тиви розвитку.

В Україні значно розвинений за­лізничний транспорт, на нього припадає основна частина вантажооброту і перевезень пасажирів. За­лізничний трансорт Укр має 6 залізниць, об’єднаних департаментом “Укразалізниця”, у тому числі 900 лі­нійних підпр-в для перевезення на магістралі за­вдовжки 22,8 тис.км, з них електрифіковано 8,3 тис км. Залізниці не спроможні повністю задовольнити потреби в пасажирських перевезеннях через відсут­ність поставок нових пасажирських вагонів, які ім­портувалися б з ближнього та далекого зарубіжжя. Найгустіша мережа залізничних магістралей х-на для Донбасу, Придніпров’я, Правобережного Лісостепу та західних територій України. Залізничний транспорт України посідає 2 місце серед інших видів транспорту за вантажообігом. Нині на нього припадає близько 40,5% всього вантажообороту країни. Найбільші обсяги перевезень вантажів х-ні для Донецької, Дніпропетровської і Луганської обл., найменші – для Чернігівської, Чернівецької та Тернопільської обл.. Залізничні магістралі різного напряму, перетинаючись, утворюють залізничні вузли. Найбільшими серед них в Україні є Харків, Київ, Дніпропетровськ, Львів, Ковель, Кривий Ріг.

Для забезпечення неперервних вантажних та пасажирських перевезень необхідно збудувати швидкісні залізничні лінії; ровантажити переванта­жені ділянки й лінії , збільшити середню масу поїздів за рахунок підвищення статичного навантаження, реконструювати великі станції, мости, тунелі.

Трубопровідний транспорт України: зна­чення, сучасний стан, особливості розміщення, проблеми та перспективи розвитку, основні нафто- і газопроводи.

Трубопровідний транспорт є найекономічним засо­бом транспортування рідкого палива, пального і технологічного газу, різних хім. продуктів. В Укр виник у 20-ті рр. в Прикарпатті – газопровід -Дашава-Стрий-Дрогобич.

В Україні діють нафтопроводи Долина-Дрогобич, Битків-Надвірна, Качанівка-Охтирка, Гнідинці-При­луки-Кременчук-Херсон, Кременчук-Черкаси, Са­мара-Лисичанськ-Кременчук-Херсон, який через під­ведено до Одеси. Через нього надходить в Україну сибірська нафта. Через територію зах. обл. (Волин­ської, Львівської, Закарпатської) в 1963 р. прокла­дено європейський нафтопровід "Дружба". У 1975 р. став до ладу нафтопродуктопровід Кременчук-Лу­бни-Київ.

Нафтопровідним транспортом нині поставляє­ться 93,6 % усієї нафти, яку споживає Україна. Наф­топровідний транспорт України має 12 основних на­фтопроводів 2,6 тис. км завдовжки. Діаметр труб — 720 мм. Система нафтопроводів забезпечувала до­ставку нафти в основному з Росії. Однак у зв'язку з різким зменшенням видобутку нафти в Росії виникла потреба в закупівлі її на світовому ринку.

До основних магістральних газопроводів слід віднести такі, як: Уренгой—Помари — Ужгород; Острогожськ — Шебелинка; Шебелинка — Дніпропетровськ; Кривий Ріг — Ізмаїл; Шебелинка — Полтава — Київ; Дашава — Київ; “Союз”. В перспективі планується зростання видобутку газу в Укр , будівництво нових газопроводів, у тому числі і магістральне із Ірану, а також інших країн світу.

Автомобільний транспорт України: значення, суч. стан, особливості розміщення, проблеми та перспективи розвитку.

Автомобільний транспорт зручний при пере­везенні вантажів на короткі відстані, при доставці їх до залізничних станцій, пристаней і портів, в обслу­говуванні місцевого і сільськогосподарського ванта­жообігу. За обсягом вантажообігу автотранспорт не поступається залізничному й морському.

Найважливіші автомагістралі — Київ — Брест, Москва — Харків, Дніпропетровськ — Запоріжжя — Сімферополь, Дніпропетровськ — Нікополь, Львів — Київ. Харків — Ростов-на-Дону.

Автотранспортом перевозять продукцію с/г, хар­чової і легкої пром-ті, будматеріали. В Донбасі і Придніпров'ї велике знач. має також транспорту­вання продукції вугільної пром-ті.

Сфера викор. автотранспорту — перевез. все­редині підпр-ва (технологічні), в межах міста і обла­сті. Частково автотранспорт використ в міжреспублі­канських і міжнар перевез.

Треба організувати вітчизняне автомобілебуд для забезпеч потреби Укр. в автомобілях на 65—70 % (нині — 10-15 %).

Щоб досягти автошляхами єврорівня, необх по­буд 200 тис. км шляхів, у томучислі 60 % у сільській місцевості.

Слід також створити швидкісні автомагістралі, що з'єднають Західну Європу з країнами СНД.

Доцільно забезпеч участь заруб фірм в реконстр та буд-ві автомагістралей.

Повітряний транспорт Укр, особливості його розвитку і розміщення.

Пт – наймолодший і найшвидкісніший, але поки що дорогий . Поряд з перевезенням вантажів, пошти і пасажирів він використовується для санітарних перевезень, а також для аерофотозйомок. Найбільші аеропорти – Бориспіль(Київ), Харків, Донецьк, Вінниця, Запоріжжя. Аеровокзали збудовано у Харкові, Києві (Борисполі), Львові, Сімферополі, Дніпропетровську. Пт Укр об’єднаний у „Авіалінії України”, до яких належить 27 авіазагонів, 105 аеродромів. Найперспективнішими аеропортами є: Бориспіль, Жуляни, Луганськ, з місцевих аеропортів – Вінниця, Кіровоград, Полтава, Ужгород, Херсон, Керч.

Подальший розвиток усіх видів транспорту Укр передбачає збільшення загального обсягу перевезення вантажів пропускної і провізної спроможності залізничних магістралей, будівництво та реконструкцію автомобільних шляхів, внутрішньогосподарський шляхів з твердим покриттям, спорудження нових та реконструкцію ряду старих залізничних вузлів, розвиток усіх видів транспорту.

Водний транспорт України: передумови його розвитку, зна­чення, проблеми та перспективи розвитку.

Водний транспорт України складається з морсь­кого, річкового.

Морський транспорт. Укр має сприятливі умови для морського транспорту; на півдні її терит. омива­ють Чорне та Азов моря, які практично не замерза­ють і з'єднуються з Середземним морем че­рез про­току Босфор, Мармурове море і протоку Дарда­нелли. Заг. довжина морської берегової лінії – понад 2000 км.

Найважл. морськими портами є Одеса, Ізмаїл. Іллічевськ, Херсон, Миколаїв, Севастополь, Ялта, Феодосія, Керч та ін. великі портові міста на берегах Азовського моря — Маріуполь, Бердянськ тощо.

Основу морського транспорту становлять Чор­номорське (ЧМП), Азовське (АМП) та Українсько-Ду­найське (УДП) пароплавства, що володіють транс­портним флотом сумарною вантажністю 5,2 млн т і пасажирським флотом на 9,9 тис. місць. В Україні є 18 портів, до них належать 175 перевантажувальних комплексів, 8 судноремонт­них з-дів.

Український флот досяг критичного віку і, якщо не буде оновле­ний, всього за 5—7 років його витіс­нять конкуренти.

Потреба України (окрім танкерів та газовозів) становить 117 вантажних транспортних суден ван­тажністю 1,1 млн т і 11 пасажир­ських суден на 4,5 тис. місць. У перспективі темпи оновлення флоту повинні зберегтися.

Валютні надходження від пароплавства станов­лять щороку $800-900 млн. Однак сучасна система оподаткування зводить нані­вець можливість само­фінансування морського транспорту.

Річковий транспорт має ряд переваг перед су­хопутним: готові прир. шляхи, використ течії води, можливість одночасного транспортув великих ван­тажів і пасажирів. Утрим водних шляхів потребує набагато менших капіталовкл, до того й перевез вантажів водним транспортом обходиться дешевше.

Після буд-ва в середині 30-х Дніпрогесу і затоп­лення Дніпров­ських порогів встановилося наскрізне судноплавство на Дніпрі.

Загальна довжина судноплавних річок в Україні становить 4,4 тис. км. Найдовша внутрішня водна артерія — Дніпро (1200 км).

Річковий транспорт представл. міжгалузевим держ об'єднан "Укррічфлот", яке реформувалося в акціонерну судноплавну ком­панію, що склад з Голо­вного підпр-ва та 290 структурних одиниць.

Річковому транспорту на потрібно 120 тис. т са­мохідного ван­тажного і 195 тис. т несамохідного тоннажу.