25.Етапи та механізм реалізації державної регіональної політики та його складові.

Механізм реалізації державної регіональної економічної політики — це система конкретних економічних важелів та організаційно-економічних засобів, за допомогою яких здійснюється державний вплив на просторову організацію суспільства, забезпечується соціально-економічний розвиток регіонів, вдосконалюється структура їхнього господарського комплексу. Основними складовими цілісного механізму державної регіональної політики України виступають: відповідна законодавчо-нормативна база, бюджетно-фінансове регулювання регіонального розвитку, прогнозування і програмування, розвиток різних форм територіальної організації продуктивних сил. Першоосновою механізму регіональної економічної політики є законодавча база, що визначає взаємовідносини держави і регіонів та відповідні організаційні структури управління соціально-економічними процесами. Механізм державної регіональної політики повинен поєднувати у собі методи прямого і опосередкованого впливу на соціально-економічні процеси. За своїм характером ці методи можуть бути заохочувальні та обмежувальні, активні та пасивні. Їх комплексне поєднання дає змогу забезпечити високу результативність у досягненні намічених цілей. Особливе місце в регіональній економічній політиці належить різним формам міжрегіонального й прикордонного співробітництва; зонам активної науково-технічної діяльності, створення яких передбачає організацію наукових, дослідницьких і технологічних парків, інноваційних центрів, технополісів тощо.

26. Поняття, сутність та структура господарського комплексу України.

Народногосподарський комплекс – система виробництва, обміну, розподілу і споживання, що склалися в межах України. Його об’єднують в єдине ціле транспортна система, система розселення, управління і зв’язку. Галузева структура госп-ва безпосередньо відображає процес суспільного поділу праці, вказуючи на функціональні відмінності між окремими галузями. Галузі господарства відрізняються роллю в задоволенні суспільних потреб у матервльних і духовних благах у процесі вир-ва, розподілу та споживання матеріальних благ або виконанні різних послуг. Залежно від їх ролі в госп-му комплексі виділяють виробничу невиробничу сфери.

До виробничої належать ті види діяльності, які:

1)створюють матеріальні блага (пром-ть, сільське госп-во, буд-во);

2)доставляють створені мат-ні блага споживачам (транспорт і зв’язок);

3)пов’язані з провадженням процесу вир-ва у сфері обігу (торгівля, матеріально-технічне постачання, заготівлі, громадське харчування).

Невиробнича сфера – сукупність галузей госп-ва, які здійснюють функції щодо надання послуг немат-ого хар-ру суспільству і населенню. До неї належать:

1)галузі послуг – житлово-комунальне госп-во і побутове обслуг-ня населення, транспорт і зв’язок по обслуг. Населення;

2)галузі соц-ого обсл-ня – освіта, охорона здоров’я, культура і мистецтво, наука;

3)галузі органів упр-ня і оборони;

4)галузі, які включ. кредитування, фінанси і страхування.