
- •1 Предмет і проблематика мовознавства.
- •2 Місце мовознавства в системі наук
- •3 Природа, сутність, функції мови
- •4 Мова і мислення
- •5 Мова і суспільство
- •6 Мова і мовлення
- •7 Звуки мовлення. 3 аспекти вивчення.
- •8 Мовленєвий апарат та його робота
- •9 Принципи класифікації голосних звуків
- •10 Принципи класифікації приголосних звуків
- •11 Поняття фонеми, диференційні ознаки фонем.
- •12 Зміни звуків в мовленні
- •13 Фонетичні засоби та їх функції
- •14 Фонетичне членування мовленнєвого потоку
- •15 Різновиди письма
- •16 Принципи орфографії
- •18 Лексичне значення
- •19 21 Полісемія і омонімія
- •20 Сінонімія і антонімія
- •22 Фразеологічні одиниці та їхні класи
- •23 Основні типи словників
15 Різновиди письма
Письмо — штучно створена система фіксації мовлення, яка дає змогу за допомогою графічних елементів передавати мовленнєву інформацію на відстані й закріплювати її в часі.
Піктографія - відображення змісту повідомлення у вигляді малюнка або послідовності малюнків (малюнкове письмо).
Ідеографія - письмо графічними знаками, що позначають поняття. До ідеографічного письма належить шумерське, еламське, єгипетське, хеттське, китайське, майя, ацтецьке, пам'ятки острова Пасхи.
Шляхи спрощення письма: 1.лексичний (кит), 2.граматичний (яп), 3.фонографічний (графічні знаки позначають звуки) має три етапи: складовий або силабічний (санскрит, араб, яп, кор), консонантне (фінік – буквами позначаються тільки приголосні), буквено-звукове (перші давьогреки). Нині існує чотири сім'ї алфавітів: латинська (З0 відсотків), слов'янська (10 відсотків), арабська (10 відсотків) та індійська (20 відсотків). До латинської сім'ї належать 70 алфавітів: З0 європейських, 20 азіатських і 20 африканських. За співвідношенням зі звуками букви бувають:
1) однозначні: рос. ц, ш (вони завжди позначають тверді звуки [ц] і [ш]);
2) двозначні: укр. п, б, в, т, д, н, с, з, л, р (позначають тверді й м'які звуки);
3) які позначають два звуки: я, ю, є, ї (яр, юний, єдиний, їм), їх можна назвати силабографемами;
4) які не позначають жодного звука: укр. ь, рос. ъ, ь.
16 Принципи орфографії
Орфографія 1) система однакових написань, що історично склалася, яку використовують в писемному мовленні; 2) розділ мовознавства, який вивчає й опрацьовує систему правил, що забезпечують однакові написання. Принципи орфографії: ФОНЕТИЧНИЙ ПРИНЦИП. Суть його полягає в тому, що слова пишуть так, як вимовляють.(зробити, списати, чеський) МОРФОЛОГІЧНИЙ ПРИНЦИП. ДЛЯ НЬОГО характерне однакове написання однієї й тієї самої морфеми незалежно від її вимови в тій чи іншій позиції. (пісня, боротьба) ІСТОРИКО-ТРАДИЦІЙНИЙ ПРИНЦИП. Він полягає в тому, що зберігаються такі написання, які на сучасному етапі втратили свою мотивованість, тобто слова пишуться так, як вони писалися колись, хоч таке написання не відповідає ні звучанню слова, ні його морфемній структурі. (жизнь, цирк) ІДЕОГРАФІЧНИЙ, або символічний, ПРИНЦИП (його ще називають диференційними написаннями). Опирається на смислові відмінності подібних написань. (пишуть звука (в музиці, в лінгвістиці) і звуку (в інших значеннях), оригінала (дивак) і оригіналу (першоджерело))
18 Лексичне значення
Лексичне значення - історично закріплена в свідомості людей співвіднесеність слова з певним явищем дійсності. Ядром лексичного значення є концептуальне значення (мисленнєве відображення певного явища дійсності, поняття). Так, наприклад, слово обличчя має концептуальне значення "передня частина голови людини". Крім концептуального значення (його ще називають денотативним), слово може мати конотативне значення, тобто емоційні, експресивні, стилістичні "додатки" до основного значення. Наприклад, слова морда, пика, фізіономія мають таке ж концептуальне значення, як і обличчя, але на нього нашаровуються експресивно-стилістичні відтінки (конотації). Слово загалом вступає в три типи відношень: предметний (слово — предмет), поняттєвий (слово — поняття) і лінгвальний (слово — слово).
ВІДНОШЕННЯ СЛОВО-ПРЕДМЕТ. Існує у двох різновидах: загальна віднесеність і конкретна віднесеність.Загальна предметна віднесеність — віднесеність концептуального значення до цілого класу денотатів. Наприлад, слово кінь позначає будь-якого коня. Конкретна предметна віднесеність — віднесеність концептуального значення до певного, одиничного денотата.
Наприклад: На лузі пасся кінь. ВІДНОШЕННЯ СЛОВО-ПОНЯТТЯ. ПОНЯТТЯ — результат узагальнення і виділення предметів, явищ якогось класу за певними спільними і в сукупності специфічними для них ознаками. Так, поняття "стіл" означає будь-який за формою та призначенням стіл. Значення слова є ширшим від поняття. Поняття ж є глибшим від значення, в чому можна переконатись із вищенаведеного енциклопедичного визначення води. ВІДНОШЕННЯ СЛОВО-СЛОВО. Значення слова існує не само по собі, а в певному співвідношенні зі значеннями інших слів. Вснує пряме і переносне значення слів. За синтагматичною зумовленістю значення поділяються на вільні й зв'язані. ВІЛЬНІ ЗНАЧЕННЯ. Вживання цих значень не має жодних, крім логічних, обмежень. ЗВ'ЯЗАНІ ЗНАЧЕННЯ. Ці значення можуть реалізуватися за певних синтагматичних умов. Серед зв'язаних значень роз-
різняють фразеологічно зв'язані, синтаксично і конструктивно зумовлені. Фразеологічно зв'язані значення — значення слова, які реалізуються лише в певних сполученнях. Синтаксично зумовлені значення — значення, які реалізуються тільки в певній синтаксичній позиції. Конструктивно зумовлені значення — це такі значення, які реалізуються лише в певних конструкціях.