8 Мовленєвий апарат та його робота

Органи мовлення складаються з органів дихання й органів, які безпосередньо беруть участь у творенні звуків.

Умовно можна виділити три "поверхи" мовленнєвого апарату — нижній, середній і верхній.

До нижнього належить апарат дихання — легені, бронхи, трахея та діафрагма. їх функція — накопичувати й видихати необхідний для творення звуків повітряний струмінь.

Середній поверх — гортань. До щитовидного і двох пірамідальних хрящів прикріплені голосові

зв'язки — дві натягнуті еластичні мускульні плівки, які складаються з волокон, розташованих у горизонтальному, вертикальному й діагональному напрямках. Це дає можливість змінювати їх товщину і затискати їхні коливальні частини в різних місцях, що впливає на характер творення звуків. Рухомі пірамідальні хрящі змінюють положення голосових зв'язок, і щілина, утворена голосовими зв'язками й пірамідальними хрящами (голосова щілина),

змінює свою форму. Виділяють три основні положення пірамідальних хрящів і голосових зв'язок:

1. Видих. Голосові зв'язки розслаблені, пірамідальні хрящі розсунуті, повітря вільно проходить через гортанну щілину.

2. Шепіт. Голосова (міжзв'язочна) щілина звужена, міжхрящова залишається доволі широкою, видихуване повітря створює слабкий шум.

3. Голос. Пірамідальні хрящі зближені, так що міжхрящова щілина закрита, міжзв'язочна щілина дуже вузька, зв'язки напружені й коливаються ритмічно під тис-

ком повітряного струменя, виникає тон.

Отже, на середньому поверсі творяться голос і шум, а не конкретні звуки.

Верхній поверх — надставна порожнина (її ще називають надставною трубою), до якої належать порожнини глотки (фаринкс), рота і носа. Це резонатор, де творяться обертони і резонаторні тони та шуми, тобто конкретні звуки.

Ротову й носову порожнину розділяють тверде (palatum) та м'яке піднебіння (velum), яке закінчується піднебінною завісою і маленьким язичком (uvula). Коли м'яке піднебіння опущене, порожнина рота змикається з порожниною носа і частина повітря проходить через ніс.

Залежно від того, яка частина язика бере участь у творенні звуків, розрізняють передньоязикові,

середньоязикові і задньоязикові звуки. Коли кінчик язика торкається зубів, то утворюються зубні звуки; якщо альвеол (горбиків біля коренів верхніх зубів; лат. Alveolus "жолобок, виїмка") — творяться альвеолярні звуки типу англ. [t], [d], [n], [1]. Якщо кінчик язика займає позицію

між зубами, творяться міжзубні приголосні, як наприклад, англійські [б], [0].

(французький увулярний [г]). Надгортанник (хрящ, розташований у глотці під коренем язика над гортанню), крім функції закривати гортань при глитанні їжі, може, наближаючись до задньої стінки глотки, утворювати надгортанні звуки (надгортанні приголосні є в арабській мові).

Артикуляція – робота органів мовлення, тобто сукупність їх порухів

при вимові певного звука

В артикуляції розрізняють три фази — екскурсію (підготовка органів мовлення до

вимови звука), кульмінацію (положення органів мовлення в момент вимовляння звуків.) і рекурсію (повернення органів мовлення у вихідне положення).