Розділ 12. Економіка країн, що розвиваються

Найважливіші критерії виділення цих країн в окрему підгрупу:

• Слабкий розвиток, відсталість

• Якісна неоднорідність суспільства

• Низький рівень розвитку продуктивних сил

До країн, що розвиваються, належать приблизно 4/5 усіх країн світу, і в них сконцентровано близько 80% населення світу

Країни, що розвиваються, за класифікацією СБ розглядають у межах окремих географічних регіонів:

• Східна Азія і Тихоокеанський регіон – 24 країни

• Європа та Центральна Азія – 26 країн

• Латинська Америка і Карибський басейн – 29 країн

• Близький Схід та Північна Африка – 14 країн

• Південна Азія – 8 країн

• Африка на південь від Сахари – 49 країн

Крім того ,країни, що розвиваються, іноді поділяють :

• На нафтоекспортуючі, у тому числі країни ОПЕК, які отримують значні доходи від експорту нафти і за відносно незначної чисельності населення забезпечили його високий життєвий рівень, хоч із істотною диференціацією

• НІК, які за багатьма економічними показниками переважають інші країни, що розвиваються, а за деякими навіть конкурують із розвиненими країнами світу

• Країни значного потенціалу, які ще не пройшли стадії індустріалізації, але мають достатньо диференційовану економіку

• Сировинні придатки і «бананові республіки», які спеціалізуються на виробництві окремих видів с/г продукції або мінеральної сировини

Африка. Африканські країни значно диференційовані за рівнем соціально-економічного розвитку:

• Найменш розвинені економічно відсталі країни з нестабільною політичною ситуацією – Ліберія, Конго, Сомалі, Чад

• Країни, що мають достатньо розвинену промисловість, яка ґрунтується на видобутку корисних копалин та переробці с/г продукції – ПАР, Гана, Кенія, Кот-Д’Івуар, Нігерія

Основна спеціалізація африканських країн у світовому господарстві – аграрно-сировинна. Африка є основним постачальником: діамантів, міді, олова, нікелю, кави, какао на світові ринки.

Однією з найсерйозніших проблем Африканського континенту є проблема енергопостачання. Незважаючи на істотний розвиток джерел енергії, доступ до електроенергії має менше ніж 30% африканського населення, а споживання енергії є вдвічі меншим за Східну Азію.

Східна Азія і Тихоокеанський регіон – 24 країни

Серед них виокремлюють:

• Найбільші аграрні країни – Лаос, Камбоджа, Таїланд – орієнтація на експорт

• НІК першої хвилі – Республіка Корея, Сінгапур, Тайвань, Гонконг

• НІК другої хвилі – Індонезія, Малайзія, Таїланд, Філіппіни та Китай (продукція обробної промисловості (експортують аудіо- відеотехніку, комп’ютери), для інших - інтенсифікація с/г і скорочення їх частки у ВВП, у промисловості – зростання частки переробних виробництв, розвиток економік залежить від інвестицій., від зростання експорту.)

Південна Азія - 8 - Бутан, Індія, Пакистан, Афганістан, Непал, Бангладеш, Шрі-Ланка, Мальдівські о-ви

Західна Азія та Північна Африка – Алжир, Єгипет, Лівія, Марокко, Туніс – мусульманські країни, схожі між собою за етнічними, культурно-релігійними і геополітичними принципами. Цей регіон має сприятливе економіко-географічне середовище, оскільки розташований на стику трьох континентів – Африки, Європи і Азії. Економічний розвиток цього регіону суттєво залежить від кон’юнктури світового ринку нафти.

Латинська Америка і Карибський басейн - НІК, Куба, Панама, Болівія - регіон відомий як продовольча, сировинна та енергетична база

Найменш розвинені країни – це ті країни, де досі спостерігається найвищий рівень масової бідності, відсталості та зубожіння. Ця група є найчисленнішою.

Комітет з політики розвитку ООН розробив ряд критеріїв, за якими визначається належність країни до групи країн НРК. Він включає три показники:

1. «низькі доходи» - ВНП менше 750дол. На душу насел

2. «слабкість людських ресурсів» - розраховується за допомогою складного розширеного індексу якості життя, який складається з чотирьох індикаторів:

• Споживання калорій на одну особу

• Забезпеченість послугами охорони здоров’я

• Забезпеченість освітніми послугами

• Коефіцієнт грамотності дорослого населення

3. «економічна чутливість» визначається за такими індикаторами:

• Нестабільність с/г виробництва

• Нестабільність експорту та імпорту товарів і послуг

• Економічна важливість нетрадиційних галузей (частка виробництва і сучасних послуг у ВВП)

• Концентрація товарного експорту

• Частка населення, переміщеного через природні катастрофи

До того ж населення країни не повинно перевищувати 75 млн осіб

Характерні риси НРК:

• Неконтрольована політика

• Низький рівень ВВП

• Коротка тривалість життя

• Висока дитяча смертність

• До індустріальний рівень розвитку продуктивних сил

• Домінування натуральних і напівнатуральних форм господарства в економічній структурі

• обмеженість функціонування товарно-грошових відносин

• нерозвиненість ринкової інфраструктури

• монокультурна спеціалізація експорту

• залежність від надходження зовнішніх ресурсів

причини бідності цих країн – постколоніальне становище, периферійне розташування, відсутність запасів корисних копалин, природо-кліматичні умови, диктаторські режими, слаборозвинена транспортна, фінансова і соціальна інфраструктура

темпи економічного зростання НРК великою мірою залежать від цін на сировину на світових ринках (включно з цінами на нафту), зовнішнього фінансування, отриманих преференцій щодо експорту продукції оброблювальної промисловості, а також кліматичних умов.

Стабільне економічне зростання НРК можливе лише за рахунок розвитку виробничого потенціалу, що дасит нові внутрішні джерела фінансування економічного зростання, зменшить залежність від зовнішньої допомоги та запозичень, сприятиме залученню приватних інвестицій.

• Близький Схід і ПН Африка (14)( Ірак, Іран, Ємен, Ліван)

• Африка на Південь від Сахари (48) (Ангола, Зімбабве, Єфіопія)

• Європа та Цн Азія (26) (*Вірменія, Грузія, Україна, Чорногорія,