Розділ 9. Економіка Японії

Японія – країна, яка стрімко розвивається, що переважно зумовлено природною працелюбністю і підприємливістю японців. Прагнення до всього нового і прогресивного, готовність приймати і удосконалювати останні світові досягнення – ці риси японського народу вже давно стали визначною національною традицією.

У результаті глобалізації японська економіка зайняла міцні позиції на світових ринках. Із 500 найбільших ТНК – 49 японських.

Золотовалютний резерв країни становив 16 млрд. дол. Японія є однією з країн-донорів за програмами технічної допомоги МВФ. На сьогодні Японія – один із найбільших у світі експортерів капіталу, її банки – наймужніші н світовому кредитно-фінансовому ринку.

Економіка Японії базується на виробництві та є однією з найпотужніших у світі, незважаючи на те, що сильно залежить від сировинних поставок з інших країн унаслідок нестачі власних сировинних ресурсів.

Японія досягла економічного успіху завдяки економічному феномену, що отримав назву «японське економічне диво». Воно розпочалося приблизно в 1948р, через три роки після нищівної поразки і воєнних руйнувань, коли країн ще була під військовою окупацією. До початку 1953 році Японія досягла довоєнного економічного рівня, якщо говорити про ВНП. Відтоді вона зберегла високі темпи зростання виробництва. Протягом 1952-1963 рр. ВНП Японії майже потроївся і характеризувався щорічним приростом у 9%, обсяг виробництва товарів зріс у 5 разів, а споживання подвоїлося. Від початку тріумфального економічного поступу і до 70-х років Японії вдалося утвердитись в ролі могутньої промислової держави.

Для перетворення Японії на економічно могутню державу було розроблено ряд послідовних кроків, які значною мірою сприяли розвитку японського суспільства і господарства. Американська окупаційна влада провела в країні низку прогресивних перетворень:

• Було розпущено збройні сили

• Встановлено демократичні свободи

• Запроваджено загальне виробне право

• Сформовано парламент, уряд, прийнято конституцію

• Впроваджено трудове законодавство (встановлено восьмигодинний робочий день, обумовлено охорону праці, систему оплачуваних відпусток)

• Реформовано освіту (запроваджено 12-годинний строк навчання у СШ, спільне навчання хлопчиків і дівчаток)

Американські власті здійснили також економічні реформи:

• Запроваджено антимонопольне законодавство, згідно з яким розпущено найбільші монопольні концерни

• Проведено реформу податкової системи (зменшено податки на підприємницьку діяльність)

• Встановлено твердий обмінний курс єни

• Здійснено земельну реформу, яка ліквідувала поміщицьке землеволодіння (держава викупила у поміщиків і продала селянам 80% с/г угідь, що привело до скорочення частки населення, зайнятого у с/г з 48% до 8%)

Завдяки реформам пожвавилася і посилилася конкуренція між виробниками, внаслідок чого зросла продуктивність праці, підвищилася врожайність культур, розширився внутрішній ринок Японії , сформувався ринок робочої сили. Все це сприяло зростанню виробництва у країні.

Важливу роль у повоєнній відбудові японської економіки відіграла американська допомога. Величезні американські капіталовкладення, а також внутрішні накопичення, капіталу дали змогу повністю оновити обладнання, створити нові виробництва.

Було прийнято закон про сприяння раціоналізації виробництва. Згідно із законом підприємства отримували державну допомогу, податкові та інші фінансові пільги за умови модернізації виробництва, оновлення устаткування. Більшість підприємців скористалася цим законом.

Відбулося активне становлення нових галузей промисловості та технічне переозброєння старих. Японці успішно використовували зарубіжні досягнення у найсучасніших галузях індустрії. Японія наприкінці 70-х років перетворилася на один із найпотужніших світових центрів металургійного виробництва.

Закуповуючи патенти і ліцензії на наукові відкриття, оригінальні технології і вміло пристосовуючи їх до своїх умов, японці отримували величезні прибутки.

Головним чинником економічного зростання Японії була, беззаперечно, повсякденна наполеглива праця більш ніж 120-мільйонного японського народу, його працелюбність, самовіддача, жертовність і високий патріотизм. Слід згадати також про високий рівень освіти населення. Критерієм гідності в японському суспільстві визнавалося ставлення до праці і навчання. Кожен японець прагнув стати висококваліфікованим фахівцем.

Фактор науки і освіти, за деякими підрахунками, забезпечує в Японії 75-80% приросту ВВП. Уряд Японії витрачає на освіту 4-5% від ВВП, витрати на НДДКР становлять 3% від ВВП. Ці показники є одними з найбільших у світі, за ї обсягом Японія поступається тільки США.

Дуже ефективно функціонує в Японії система довічного найму на роботу (патерналізму), за якою з/п щорічно зростає і залежить від віку і стажу. Фірми дбають про постійне підвищення кваліфікації робітників, їх добробут і відпочинок. Перехід працівника в іншу фірму – рідкісне явище і сприймається з осудом. Японські працівники, в яких довший робочий день, працюють інтенсивніше і за нижчу плату. Це впливає на зниження собівартості продукції і її низьку ціну.

Японія характеризується бідністю природних ресурсів. Японський архіпелаг включає близько 3000 малих островів, розміщених у Тихому океані. Хоккайдо, Хонсю, Широку і Кюсю – чотири найбільші острова, що становлять 99% території країни. 70-80% поверхні островів непридатні для ведення с/г, промисловості чи проживання внаслідок частих тайфунів, зсувів і землетрусів. Більшість населення сконцентрована в прибережних зонах і рівнинах. Мінеральні ресурси представлені невеликими родовищами вугілля і мідної руди. Дефіцит природних ресурсів не сприяв економічному розвитку країни, однак саме він сприяв розвитку зовнішньоекономічних відносин країни. Сировина, паливо, продовольство імпортуються до Японії,де вже виробляється та експортується готова продукція. Імпортні енергоносії становлять 80% від тих, що споживають в Японії.

Для економічного розвитку Японії характерні два суперечливих процеси: тривала ізоляція японської економіки від світової та охочість до впровадження в країні найкращих здобутків науки і техніки. Ізоляція Японії сприяла збереженню національних традицій і зміцненню національної самосвідомості, але наслідком її стало несприйняття іноземного – товарів, інвестицій, капіталу. Японці надають перевагу вітчизняним товарам, тому частка іноземних інвестицій в японській економіці є незрівнянно нижчою, ніж в інших країнах.

Структура ВВП: с/г – 1,6%, промисловість – 22%, сфера послуг – 77%

Промисловість. Японська промисловість орієнтована на наукомісткі високотехнологічні галузі, серед яких пріоритетними є:

• Електроніка

• Телекомунікаційні засоби

• Аерокосмічна техніка

• Робототехніка

• Автомобілебудування

Сільське господарство. с/г забезпечує 70% потреб країни у продуктах харчування, незважаючи на обмеженість земельних площ. З усіх видів с/г продукції, що виробляється, Японія повністю забезпечує себе тільки рисом. Рослинництво є провідною галуззю с/г. велике значення в рослинництві має соя. З технічних культур вирощують цукровий буряк, цукрову тростину, чай, тютюн, цитрусові. За виробництвом овочів і баштанних Японія посідає п’яте місце у світі після Китаю, Індії, США і Туреччини.

Уряд Японії збільшує державні витрати, намагаючись стимулювати економіку. На 2006р. Японія мала величезний державний борг у розмірі 225% ВВП. Водночас Токійська біржа – друга за обсягами біржа у світі, з ринковою капіталізацією 4 трлн дол..

2010 рік Номінальний ВВП Японії – 5,4 трлн.дол., 42 500 .дол.США на одну особу