2.МатеріальНо-технічне Забезпечення

Модель экономического объема заказа EOQ (economic order quantili models)

Расчет экономического объема заказа осуществляется в следующей последовательности :

1. Общие годовые затраты (З), связанные с реализацией заказов и хранением запасов определяется по формуле:

(1)

где З₁ – стоимость реализации одного заказа, грн.;

З₂ – затраты на хранение единицы ресурса в запасах в течении года, грн.;

– суммарная годовая потребность в данном материальном ресурсе в натуральных единицах;

– объем заказа (величина партии поставок) в натуральных единицах.

2. Оптимальный объем заказа (размер партии поставок) определяется по формуле:

Оптимальное количество заказов (оптимальное количество партий, необходимых в год) определяется по формуле:

или

Оптимальная длительность цикла заказа (оптимальный интервал между поставками) определяется по формуле:

где Ф_р – годовой режимный фонд периода работы предприятия, дни.

Средний уровень запаса определяется по формуле:

или

Оптимальный объем заказа представляет собой разумный компромисс между годовой стоимостью хранения запасов и общей стоимостью выполнение заказов на протяжении года: с изменением объема заказа один вид затрат растет, другой - снижается. Так, при росте объема заказа увеличивается среднегодовой уровень запасов, а следовательно, увеличиваются и годовые затраты на их содержание. При этом сокращается общее количество заказов и, как следствие, снижаются годовые затраты на их реализацию.

Методичні рекомендації до виконання практичного завдання за темою 10

«ОДИНИЧНИЙ ТА ПАРТІОННИЙ МЕТОДИ ОРГАНІЗАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА»

Організація непотокового виробництва

Кількість виробничого устаткування в непотоковому виробництві визначається за технологічно однорідних групах верстатів та розраховується за формулою:

(10.1)

де – кількість устаткування (устаткування) i-ої технологічної групи;

n – кількість найменувань деталей, які обробляються на i-ому| устаткуванні|обладнанні|;

N_j – річна програма оброблюваних деталей j-го найменування;

t_ij – норма часу на обробку j-ої деталі на i-оум устаткуванні;

Т_п-з – витрати часу на переналагодження i-ого устаткування і інші підготовчо-завершуючи роботи у відсотках до машинного часу;

Т_еф – річний ефективний фонд часу одиниці i-ого устаткування, год.;

k_н – планований коефіцієнт виконання норм вироблення на i-ому устаткуванні.

Партіонний метод обробки

Оптимальний розмір партії деталей розраховується за формулою:

(10.2)

де – оптимальний розмір партії деталей, шт.;

N_j – річна програма деталей j-го найменування;

З_п-з – підготовчий завершальний час для окремої операції, хв.;

Е_н – коефіцієнт ефективності капітальних витрат;

С_д – собівартість однієї деталі (грн.);

N _прj – середньодобове виробництво деталей j-го найменування;

N _пj – середньодобове споживання деталей j-го найменування.

Наведена формула застосовується досить|достатньо| рідко, в більшості випадків її доводиться ускладнювати даними про тривалість виробничого циклу, коефіцієнті наростання затрат та ін. На практиці ж частіше застосовують спрощений і економі­чно менш обґрунтований метод розрахунку величини партії деталей. Він включає два етапи.

На першому етапі розраховують мінімальний (розрахун­ковий) розмір партії деталей ( ) за формулою [3]:

(10.3)

де – норма підготовчо-завершального часу на партію де­талей, хв.;

– норма штучного часу на одну j-ю деталь з урахуванням коефіцієнта виконання норм виробітку, хв.;

– відсоток допустимих втрат часу на підготовчо-завер­шальні роботи в штучному часі.

Розмір партії деталей, які одночасно запускаються у виробництво розраховується за формулою:

(10.4)

де n – розмір| партії деталей, шт.;

t_п-з – підготовчий завершальний час для обробки партії деталей, хв.;

t_шт – штучний час на обробку найбільш складної деталі в партії, хв.;

k_н – коефіцієнт нормативних витрат часу на налагодження устаткування (0,08 - 0,1).