Методичні рекомендації до виконання практичного завдання за темою 3 «Виробничий процес і організаційні типи виробництва»

Кількісно рівень спеціалізації можна визначити за допомогою коефіцієнту спеціалізації ( ).

Рівень спеціалізації робочого місця, тобто коефіцієнт спеціалізації ( ) розраховується за формулою:

(3.1)

де – номінальний фонд часу роботи на певному робочому місці, од. часу;

- час виконання однієї технологічної операції, од. часу;

- кількість деталей (виробів), що обробляються на певному робочому місці за проміжок часу, що розглядається, шт.

Якщо коефіцієнт від 1 до 2, то таке робоче місце належить до масового типу виробництва;

при від - 2 до 10 – до великосерійного;

при від - 10 до 20 – до середньосерійного;

при від - 20 до 40 – до дрібносерійного;

при більше 40 – до дрібносерійного.

Рівень паралельності виробничого процесу характеризується коефіцієнтом паралельності ( ), який розраховується за формулою:

(3.2)

де – час виготовлення продукції при паралельному поєднанні операцій;

– час виготовлення продукції при послідовному поєднанні операцій.

Для оцінки рівня пропорційності між двома технологічно пов’язаними виробничими підрозділами використовується коефіцієнт суміщення ( ), який розраховується за формулою [12]:

(3.3)

де – потужності підрозділів, між якими визначається суміщеність в прийнятих одиницях виміру;

– питома витрата продукції першого підрозділу на одиницю продукції другого підрозділу.

Для оцінки рівня безперервності виробничого процесу використовують коефіцієнтом безперервності ( ), який розраховується за формулою:

(3.4)

де – час перерв;

– тривалість виробничого (технологічного) циклу виготовлення продукції.

Для оцінки рівня прямоточності на підприємстві використовують коефіцієнтом прямоточності ( ), який розраховується за формулою:

(3.5)

де - час на виконання внутрізаводських транспортних операцій.

Для оцінки ступеня ритмічності використовують коефіцієнт ритмічності ( ), який розраховується за формулою:

(3.6)

де – фактичний обсяг випуску продукції за -й відрізок часу (квартал, декаду, день), запланований, що не перевищує;

– плановий обсяг випуску продукції за i-й| відрізок часу.

Тип виробництва може бути визначений за допомогою різних показників, таких як:

• коефіцієнт закріплення операцій;

• рівень серійності;

• коефіцієнт серійності;

• коефіцієнт масовості.

Коефіцієнт закріплення операцій (Кзо) розраховується за формулою:

(3.7)

де – кількість операцій, що виконуються на i-му робочому місці, дільниці, цеху;

n – кількість найменувань деталей, які обробляються на робочому місці, дільниці, цеху;

РМ - кількість робочих місць на даній j-й операції, дільниці, у цеху.

k - кількість дільниць, цехів.

Нормативний коефіцієнт закріплення операцій для масового виробництва складає від 1 до 3, для великосерійного - 4-10, середньосерійного - 11-20, дрібносерійного - більше 20, одиничного - більше 40.

Коефіцієнт серійності (К_с) розраховується за формулою:

(3.9)

де – такт випуску виробів, хв./шт.

– середній штучний час за операціями технологічного процесу, хв.:

(3.10)

де – штучний час на i-й| операції технологічного процесу;

m – кількість операцій.

Тактом випуску виробів є період часу між запуском (випуском) двох виробів і розраховується за формулою:

(3.11)

де – ефективний фонд|фундація| часу роботи робочого місця, ділянки, цеху за певний період, хв.\міс|.;

– обсяг випуску деталей (виробів) j-й| номенклатури в певному періоді.

Для масового виробництва коефіцієнт серійності складає 0,8 .1, для серійного – 0,2 . 0,8 і для одиничного|поодинокого| < 0,2.

Організаційний тип виробництва може також бути визначений через коефіцієнт масовості ( ), який розраховується за формулою:

(3.12)

Організаційно-технічні особливості окремих типів виробництва істотним|суттєвим| чином впливають на економічні показники підприємства та на ефективність його діяльності.