2.5. Висновки по лекції.

Погляд на інформацію з точки зору її споживачів окреслює таке поняття: інформація – це нові відомості (дані), які прийняті, зрозумілі й оцінені користувачем як корисні.

Різновидом управлінської інформації є економічна інформація, яка відображає процеси виробництва, розподілу обміну і споживання матеріальних благ та послуг. Основними вимогами до економічної інформації є економічна цінність, актуальність, репрезентативність, повнота, змістовність, своєчасність, достовірність, точність, доступність, стійкість, вірогідність та оперативність.

Економічну інформацію можна класифікувати за функціями управління, джерелами надходження, критерієм відповідності до відображуваних явищ, стадією виникнення, повнотою, стабільністю та технологією розв'язування задач.

В структурі економічної інформації виділяють її окремі елементи - прості й складні інформаційні одиниці: реквізит, показник, інформаційне повідомлення, інформаційний масив, інформаційний потік, інформаційна підсистема, інформаційна система.

Автоматизована обробка економічної інформації може відбуватись у наступних режимах: пакетному, клієнт-серверному, інтерактивному, реального часу і поділу часу.

Тема 3. Етапи розвитку та сутність інформаційних систем в менеджменті

3.1. Мета та завдання лекції.

Метою лекції є ознайомлення з концепціями розвитку, проектування і функціонування інформаційних систем.

Завдання лекції:

• ознайомити з концепціями та етапами розвитку інформаційних систем;

• розкрити еволюцію підходів до побудови та впровадження інформаційних систем в діяльність організацій;

• розглянути концепції проектування інформаційних систем;

• розкрити поняття і класифікацію інформаційних систем;

• розглянути процес функціонування інформаційної системи та її основні властивості.

3.2. План лекції.

План:

1. Концепції та етапи розвитку інформаційних систем.

2. Еволюція підходів до побудови та впровадження інформаційних систем в діяльність організацій.

3. Концепції проектування інформаційних систем.

4. Поняття та класифікація інформаційних систем.

5. Процеси, процедури та властивості інформаційних систем.

3.3. Основні категорії, ключові поняття та визначення теми.

Автоматизована інформаційна система (АІС) – людино-машинна система, що забезпечує автоматизований збір, обробку і передачу інформації, необхідної для прийняття управлінських рішень в організаціях різного типу.

АРМ менеджера – професійно-орієнтований програмно-технічний комплекс, який знаходиться безпосередньо на робочому місці конкретного управлінського працівника і призначений для автоматизації його роботи.

Електронно-обчислювальна машина (ЕОМ) (комп'ютер) (від англ. computer - обчислювач) - електронно-обчислювальний пристрій, який виконує операції введення інформації, її зберігання, обробки за певною програмою, а також виведення отриманих результатів у формі, придатної для сприйняття людиною.

Інформаційна процедура - механізм переробки вхідної інформації в конкретний результат.

Інформаційна система (ІС) - система, яка організовує пам’ять і маніпулювання інформацією щодо проблемної сфери.

Інформаційний процес - процес створення, збору, обробки, нагромадження, зберігання, пошуку, поширення і споживання інформації.

Об’єктно-орієнтована технологія (Object-Oriented Technologies) – сукупність принципів, методів та інструментальних засобів для створення програмних систем на основі архітектури взаємодії об'єктів.

Сервер – виділений для обробки запитів від усіх станцій обчислювальної мережі потужний комп'ютер, що надає цим станціям доступ до загальних системних ресурсів.

Функціонування ІС - процес переробки вхідної інформації у вихідну, що носить послідовний характер в часі.

CASE-технології (Computer Aided Software / System Engineering) – сукупність методів аналізу, проектування, розробки і супроводу програмного забезпечення ІС, підтримана комплексом взаємопов’язаних засобів автоматизації.

3.4. Текст лекції.

Концепції та етапи розвитку ІС наводяться в табл. 3.1.

Таблиця 3.1

Концепції та етапи розвитку ІС

Роки	Концепція розвитку ІС	Концепція використання інформації	Вид ІС	Ціль використання
1950-1960 рр.	Концепція електронного оброблення даних (electronic data processing - EDP)	Паперовий потік розрахункових документів	Інформаційні системи оброблення розрахункових документів на електромеханічних бухгалтерських машинах	Підвищення швидкості оброблення документів Спрощення процедури оброблення рахунків і розрахунку зарплати
1960-1970 рр.	Концепція управлінських інформаційних систем (management information systems - MIS)	Основна допомога в підготовці звітів	Управлінські інформаційні системи для виробничої інформації	Прискорення процесу підготовки звітності
1970-1980 рр.	Концепція систем підтримки прийняття рішень (decision support systems - DSS)	Управлінський контроль реалізації (продажів)	Системи підтримки прийняття рішень	Вироблення найбільш раціонального рішення
1980 р. - теперішній час	Концепція підтримки прийняття стратегічних рішень (executive information systems - EIS)	Інформація - стратегічний ресурс, що забезпечує конкурентну перевагу	Автоматизовані офіси Стратегічні інформаційні системи Експертні системи Системи управління знаннями	Виживання і процвітання фірми

Еволюція підходів до побудови ІС:

1. Перше покоління ІС (1950-1960 рр.): будувалося на базі центральних ЕОМ за принципом "одне підприємство - один центр опрацювання".

Електронно-обчислювальна машина (ЕОМ) (комп'ютер) (від англ. computer - обчислювач) - електронно-обчислювальний пристрій, який виконує операції введення інформації, її зберігання, обробки за певною програмою, а також виведення отриманих результатів у формі, придатної для сприйняття людиною.

2. Друге покоління ІС (1960-1970 рр.): двох- і трьохрівнева модель організації системи оброблення даних (центральна ЕОМ - міні-комп'ютери відділень і офісів) з інформаційним фундаментом на основі децентралізованої бази даних і пакетів прикладних програм.

3. Третє покоління ІС (1970-1980 рр.): обчислювальні мережі розподіленої обробки, масовий перехід на персональні комп'ютери (ПК).

Проте вже незабаром в однорангових мережах стали виявлятися перші ознаки ієрархічності - спочатку у вигляді виділених файл-серверів, серверів преси і телекомунікаційних серверів, а потім і серверів-додатків.

Сервер – виділений для обробки запитів від усіх станцій обчислювальної мережі потужний комп'ютер, що надає цим станціям доступ до загальних системних ресурсів.

4. Четверте покоління ІС (1980 р. – теперішній час): ієрархічна модель "клієнт-сервер" відповідно до організаційної структури підприємства:

• центральний сервер (центральний офіс);

• локальні сервери (підрозділи);

• станції-клієнти (АРМи персоналу підприємства).

АРМ менеджера – професійно-орієнтований програмно-технічний комплекс, який знаходиться безпосередньо на робочому місці конкретного управлінського працівника і призначений для автоматизації його роботи. Основний принцип, закладений в АРМ, – проблемна орієнтація комплексу, тобто орієнтація на розв'язання певного класу задач, об'єднаних загальною технологією оброблення інформації, єдністю режимів роботи і експлуатації.

Еволюція підходів до використання ІС:

1. Модель стадій розвитку інформаційних систем з позицій використання ЕОМ на підприємствах (К. Нолан) мала кілька послідовних версій (1973, 1974, 1977 і 1979 pp.), перша з яких включала чотири стадії, а остання – шість, у тому числі:

• Початкова. Обчислювальна техніка застосовується дуже мало, контроль за її застосуванням здійснюється недостатньо, а планування цього застосування є мінімальним.

• Розширення. Застосування обчислювальної техніки швидко поширюється, посилюється його підтримка з боку керівництва, зростає відповідна зацікавленість з боку споживачів. Витрати на обчислювальну техніку швидко зростають, однак рівень якості проектів, автоматизації залишається невисоким, спостерігаються недоліки у плануванні.

• Управління. Управління процесами автоматизації і контроль за ними стають більш послідовними, починає застосовуватись нова техніка передачі даних, увага керівництва переноситься з управління обчислювальними ресурсами на управління ресурсами даних.

• Інтеграції. Поглиблюється підготовка керівництва у галузі комп'ютеризації і управління нею, управління все більше вдосконалюється. Здійснюється впровадження баз даних, в результаті чого посилюється тенденція до управління ресурсами даних.

• Управління даними. Головна увага зосереджується на управлінні даними, управління обчислювальними ресурсами вдосконалюється. Разом з тим розвиток систем, що приносять підприємству безпосередню користь, здійснюється поволі.

• Зрілості. Застосування обчислювальної техніки є цілісним комплексом, структура якого відображає організацію інформації на підприємстві та її потоки, використовується нова техніка управління комп'ютеризацією, у здійсненні якої беруть безпосередню участь всі, пов'язані з цим процесом.

2. Модель стадій розвитку інформаційних систем з позицій використання ЕОМ кінцевими користувачами (1988 р., Л. Джаз, М. Манро і Б. Марші) включала 5 стадій:

• Ізоляція. На цій стадії застосування обчислювальної техніки відрізняється примітивністю, декілька користувачів освоюють користування ЕОМ в індивідуальному порядку, за відсутності формальної підтримки з боку відповідної організації. Однак необхідність такої підтримки поступово стає очевидною, що в результаті приводить до створення формальної групи консультантів, яка називається інформаційним центром.

• Індивідуальне використання. Використання ЕОМ стає звичною складовою в роботі індивідуальних користувачів, а в окремих випадках і робочих колективів. Позиції інформаційних систем зміцнюються, діяльність стає більш систематичною і планомірною.

• Мануальна інтеграція. Обмін даними і програмами між користувачами досягає значних обсягів, здійснюючись, головним чином, на дискетах. Головним у діяльності інформаційного центру є не підтримка індивідуальних споживачів, а здійснення комплексних програм використання ЕОМ кінцевими користувачами у межах певної організації.

• Автоматизована інтеграція. Перехід до цієї стадії здійснюється з початком робіт із впровадження системи трансферу даних. Користувачами активно використовується зв'язок систем і баз даних усіх типів, що створюються як централізовано,так і індивідуальними користувачами. Інтеграційна політика в організації проводиться інформаційним центром або за його безпосередньою участю.

• Розподільча інтеграція. Вища стадія для даної моделі. Користувачі працюють в системі розподілених баз даних. Роль інформаційного центру зростає ще більше. Необхідними стають система ефективного управління розподіленими даними, а також відповідні засоби передачі даних у мережі.

3. Теорія асиміляційних фаз інформаційних технологій - трактує проблему інтеграції трьох інформаційних технологій – автоматизації управлінської праці, обробки даних і телекомунікацій (Дж. Маккінні і Ф. Макфарлан, 1982 р.) виділяє чотири фази асиміляції інформаційних технологій:

1. Прийняття рішення про інвестиції в нову технологію і про її перевірку. Передбачається здійснення 1-2 експериментальних проектів, а також навчання споживачів.

2. Освоєння технології та її адаптацію. Успішно опробувана технологія застосовується для вирішення нових задач (типів задач), що виходять за рамки тих, які вирішуються на 1-й фазі.

3. Управління використанням технології і контроль за ним. У разі успішного вирішення задач 2-ї фази у ході подальшого розвитку здійснюються: поширення застосування технології, організація управління, вдосконалення проектування і впровадження інформаційиих систем. При занадто жорсткому управлінні, контролі ефективності і стандартизації має місце стагнація, що призводить до обмеження можливості інновацій.

4. Широкий трансфер технології. Застосування технології поширюється на інші ланки діяльності підприємства або організації.

Таким чином, технології, що забезпечують можливість переходу до нових умов застосування інформаційних систем або до здійснення реструктуризації, впроваджуються поступово.

Сучасні концепції проектування ІС ґрунтуються, в основному, на трьох підходах:

1. Об’єктно-орієнтована технологія (Object-Oriented Technologies) – сукупність принципів, методів та інструментальних засобів для створення програмних систем на основі архітектури взаємодії об'єктів.

Поширення об’єктно-орієнтованої технології зв'язано з процесом розробки програм. Зокрема, процедурно-орієнтована декомпозиція програм поступилася місцем об’єктно-орієнтованій, при якій у якості окремих структурних одиниць програми розглядаються не процедури і функції, а класи і об'єкти з відповідними властивостями і методами. Як наслідок, програма перестала бути послідовністю визначених на етапі кодування дій, а перетворилася в керовану подіями. Остання обставина домінує і при розробці широкого кола сучасних додатків. У цьому випадку кожна програма являє собою нескінченний цикл чекання заздалегідь визначених подій. Ініціаторами подій можуть бути інші програми чи користувачі, а при настанні окремої події програма виходить зі стану чекання і реагує на нього цілком адекватним образом.

Об’єктно-орієнтована методологія на даний час є досить ґрунтовно відпрацьованим підходом до створення програмних продуктів. Відокремлені і розроблені головні її компоненти: об’єктно-орієнтовані аналіз, проектування та програмування. Технологія об’єктно-орієнтованого проектування стала, у свою чергу, підґрунтям інженерії інформаційних систем — CASE-технології.

2. CASE-технологія (Computer-Aided Software/System Engineering) – сукупність методів аналізу, проектування, розробки і супроводу програмного забезпечення ІС, підтримана комплексом взаємопов’язаних засобів автоматизації. Інжиніринг програмного забезпечення потребує принципово нового підходу до життєвого циклу ПЗ, зокрема, послідовність етапів розроблення така: прототипування (макетування), проектування специфікацій, контроль проекту, генерування кодів, системне тестування, супроводження. Кожний із цих етапів має бути максимально автоматизованим.

Одним з етапів застосування CASE-технології для створення інформаційних систем є прототипування (від англ. prototyping) систем. Його сутність полягає в тому, що розроблювач спочатку створює макет (прототип) системи, якому притаманні головні властивості потрібної системи, а потім у результаті спільної роботи розроблювача і користувача цей зразок доводиться до кінцевої стадії.

3. Основана на знаннях (інтелектуальна) технологія передбачає впровадження в інформаційні системи та відповідні прикладні програми елементів штучного інтелекту, зокрема, баз знань і правил виводу для оброблення якісної інформації та природної мови за створення користувацького інтерфейсу. Інформаційні системи, які містять елементи штучного інтелекту, називаються інтелектуальними інформаційними системами.

У ДСТУ 2874-94 дано таке визначення ІС:

Інформаційна система - система, яка організовує пам’ять і маніпулювання інформацією щодо проблемної сфери (ПС).

Класифікація інформаційних систем:

1. За ступенем автоматизації:

• ручні - всі операції по переробці інформації виконуються людиною;

• автоматичні - всі функції управління і опрацювання даних здійснюються технічними засобами без участі людини (наприклад, автоматичне управління технологічними процесами);

• автоматизовані - частина функцій управління або опрацювання даних здійснюється автоматично, а частина - людиною.

Автоматизована інформаційна система (АІС) – людино-машинна система, що забезпечує автоматизований збір, обробку і передачу інформації, необхідної для прийняття управлінських рішень в організаціях різного типу.

Надалі будемо розглядати тільки АІС.

2. За рівнем:

• державні (автоматизована система державної статистики (АСДС), автоматизована система планових розрахунків (АСПР), система управління національним банком (АСУ банк));

• галузеві;

• територіальні;

• підприємства;

• підрозділу підприємства і т.д.

3. За типом прийнятого рішення:

• інформаційно-довідкова (інформаційно-пошукова) система - видає інформацію по запиту користувача (інформаційно-пошукова система в бібліотеці, в залізничних та авіаційних касах, довідкова служба „09”));

• інформаційно-дорадча система - представляє варіанти і оцінки цих варіантів за різними критеріями;

• інформаційно-керуюча система - вихідний результат не порада, а керуючий вплив на об'єкт.

4. За сферою застосування:

• наукових досліджень - призначені для автоматизації діяльності науковців, аналізу статистичної інформації, управління експериментом;

• автоматизованого проектування - призначені для автоматизації праці інженерів-проектувальників і розроблювачів нової техніки (технології);

• управління технологічними процесами - призначені для автоматизації різноманітних технологічних процесів (гнучкі виробничі процеси, металургія, енергетика, управління повітряним рухом і т.п.);

• організаційного управління (управлінські ІС) - призначені для автоматизації функцій управлінського персоналу (ІС управління як промисловими підприємствами, так і непромисловими об'єктами (банки, біржі, страхові компанії, готелі тощо) і окремими офісами (офісні системи)). Основними функціями подібних систем є: оперативний контроль і регулювання, оперативний облік і аналіз, перспективне і оперативне планування, бухгалтерський облік, управління збутом і постачанням, інші економічні й організаційні завдання.

Функціонування ІС - процес переробки вхідної інформації у вихідну, що носить послідовний характер в часі.

Основні процеси в ІС наводяться на рис. 3.1.

Рис. 3.1. Процеси в ІС

Інформаційний процес - процес створення, збору, обробки, нагромадження, зберігання, пошуку, поширення і споживання інформації.

Процеси, що забезпечують роботу інформаційної системи будь-якого призначення, умовно можна представити складеними з наступних блоків:

• введення інформації з зовнішніх або внутрішніх джерел;

• оброблення вхідної інформації і подання її в зручному виді;

• виведення інформації для подання споживачам або передання в іншу систему;

• зворотній зв'язок - це інформація, перероблена персоналом організації для корекції вхідної інформації.

Інформаційні процеси реалізуються за допомогою інформаційних процедур, що передбачають той або інший механізм переробки вхідної інформації в конкретний результат.

Розрізняють наступні типи інформаційних процедур:

1. Повністю формалізуємі, при виконанні яких алгоритм переробки інформації залишається незмінним і повністю визначений (пошук, облік, зберігання, передача інформації, друк документів, розрахунок на моделях).

2. Слабко формалізуємі, при виконанні яких алгоритм переробки інформації може змінюватися і повністю не визначений (завдання планування, оцінка ефективності варіантів економічної політики).

3. Неформалізуємі, при виконанні яких створюється нова унікальна інформація, причому алгоритм переробки вхідної інформації невідомий (формування безлічі альтернатив вибору, вибір одного варіанта з отриманої безлічі).

Інформаційні системи визначаються наступними основними властивостями:

1) будь-яка інформаційна система може піддаватись аналізу, будуватись і управлятись на основі загальних принципів побудови систем;

2) інформаційна система є динамічною і такою, що розвивається;

3) при побудові інформаційної системи необхідно використовувати системний підхід;

4) вихідною продукцією інформаційної системи є інформація, на основі якої приймаються рішення;

5) інформаційну систему варто сприймати як людино-машинну систему обробки інформації.