1. Основні процеси:

• Придбання (дії та завдання замовника, що отримує ІС);

• Поставка (дії та завдання постачальника, що постачає замовнику програмний продукт або послугу);

• Розробка (дії та завдання, які виконуються розробником: створення ІС, оформлення проектної й експлуатаційної документації, підготовка тестових і навчальних матеріалів і т.д. ). Розробка ІС складається із трьох етапів: аналіз, проектування і реалізація (програмування);

• Експлуатація (дії й завдання оператора – організації, що експлуатує ІС);

• Супроводження (дії й завдання, виконувані супровідною організацією, тобто службою супроводу). Супроводження - внесення змін до ІС з метою виправлення помилок, підвищення продуктивності або адаптації до умов, роботи чи вимог, що змінилися. Надання послуг супроводження необхідне для забезпечення стійкого функціонування або розвитку (поліпшення характеристик або розширення функцій) ІС.

2. Допоміжні процеси:

• Документування (формалізований опис інформації, створеної протягом ЖЦ ІС);

• Керування конфігурацією (застосування адміністративних і технічних процедур на всьому протязі ЖЦ ІС для визначення стану компонентів ІС, керування його модифікаціями);

• Забезпечення якості (забезпечення гарантій того, що ІС і процеси її ЖЦ відповідають заданим вимогам і затвердженим планам);

• Верифікація (визначення того, що програмні продукти, що є результатами деякої дії, повністю задовольняють вимогам або умовам, обумовленим попередніми діями);

• Атестація (валідація) (визначення повноти відповідності заданих вимог і створеної системи їх конкретному функціональному призначенню);

• Спільна оцінка (оцінка стану робіт з проекту: контроль планування і керування ресурсами, персоналом, апаратурою, інструментальними засобами);

• Аудит (визначення відповідності вимогам, планам і умовам договору);

• Вирішення проблем (аналіз і рішення проблем, незалежно від їх походження або джерела, які виявлені в ході розробки, експлуатації, супроводження або інших процесів).

3. Організаційні процеси:

• Управління (дії й завдання, які можуть виконуватися будь-якою стороною, що управляє своїми процесами);

• Створення інфраструктури (вибір і супроводження технології, стандартів та інструментальних засобів, вибір й установка апаратних і програмних засобів, використовуваних для розробки, експлуатації або супроводження ІС);

• Вдосконалення (оцінка, вимір, контроль і вдосконалення процесів ЖЦ);

• Навчання (первісне навчання і наступне постійне підвищення кваліфікації персоналу).

Кожен процес включає ряд дій. Наприклад, процес придбання охоплює наступні дії:

• Ініціювання придбання;

• Підготовка заявочних пропозицій;

• Підготовка і коректування договору;

• Нагляд за діяльністю постачальника;

• Приймання і завершення робіт.

Кожна дія включає ряд завдань. Наприклад, підготовка заявочних пропозицій повинна передбачати:

• Формування вимог до системи;

• Формування списку програмних продуктів;

• Установлення умов й угод;

• Опис технічних обмежень (середовище функціонування системи і т.д.).

Модель життєвого циклу ІС - структура, що визначає послідовність виконання і взаємозв'язки процесів, дій і завдань, які виконуються протягом ЖЦ. Модель життєвого циклу залежить від специфіки, масштабу і складності проекту й специфіки умов, у яких система створюється і функціонує.

Модель ЖЦ ІС містить у собі:

• стадії;

• результати виконання робіт на кожній стадії;

• ключові події - точки завершення робіт і прийняття рішень.

Стадія створення ІС - частина процесу створення ІС, обмежена певними часовими рамками, яка закінчується випуском конкретного продукту (моделей, програмних компонентів, документації), обумовленого заданими для даної стадії вимогами.

На кожній стадії можуть виконуватися кілька процесів, і навпаки, той самий процес може виконуватися на різних стадіях. Співвідношення між процесами і стадіями також визначається моделлю життєвого циклу ІС, що використовується.

Частина стадії створення ІС, виділена з міркувань єдності характеру робіт і (або) завершального результату або спеціалізації виконавців, називається етапом створення ІС.

Життєвий цикл ІС наведений в табл. 5.1. Він включає стадії аналізу, проектування, розробки, інтеграції та тестування, впровадження, супроводження ІС. В табл. 5.1 наведений також перелік основних процесів для кожної стадії ЖЦ і процеси, що виконуються протягом усього ЖЦ, - процеси управління та інтегральні процеси. Ці процеси в тому або іншому ступені присутні на кожному з етапів.

Таблиця 5.1

Стадії життєвого циклу ІС

Процеси організації та управління проектом: планування, управління, контроль
Аналіз	Проектування	Розробка	Інтеграція і тестування	Впровадження	Супроводження
*Дослідження і створення моделей діяльності організації *Аналіз моделей існуючих ІС *Аналіз моделей і формування вимог до ІС *Розробка плану створення ІС	*Концептуальне проектування *Розробка архітектури ІС *Проектування загальної моделі даних *Формування вимог до додатків	*Розробка, прототипування і тестування додатків *Розробка інтеграційних тестів *Розробка користувальницької документації	*Інтеграція і тестування додатків у складі системи *Оптимізація додатків і баз даних *Підготовка експлуатаційної документації *Тестування системи	*Навчання користувачів *Розгортання системи на місці експлуатації *Інсталяція баз даних *Експлуатація	*Діагностика обладнання і ПЗ *Усунення несправностей *Оптимізація ресурсів ІС (збільшення обсягів завдань, що виконуються, модифікація прикладної частини (нові версії ПЗ), збільшення обсягів оперативної і постійної пам'яті)
Інтегральні процеси: управління конфігурацією, документування, перевірки, інтеграція

Для кожної стадії визначаються послідовність виконуваних робіт, одержувані результати, методи і засоби, необхідні для виконання робіт, ролі та відповідальність учасників тощо. Такий формальний опис ЖЦ ІС дозволяє спланувати і організувати процес колективної розробки і забезпечити управління цим процесом.

Модель життєвого циклу ІС - структура, що визначає послідовність виконання і взаємозв'язки процесів, дій і завдань, які виконуються протягом ЖЦ.

Найбільше поширення одержали три основні моделі ЖЦ:

1. Каскадна модель ("водоспадна модель") (1970-1975 рр.) передбачає перехід з одної стадії до наступної тільки після того, як буде повністю завершена робота на поточній стадії. Кожна стадія завершується випуском повного комплекту документації, достатньої для того, щоб розробка могла бути продовжена іншою командою розроблювачів (рис. 5.1).

Позитивні сторони застосування каскадного підходу:

- на кожній стадії формується закінчений, повний і погоджений набір проектної документації;

- виконувані в логічній послідовності стадії робіт дозволяють планувати строки завершення всіх робіт і відповідні витрати.

Каскадний підхід добре зарекомендував себе при побудові ІС, для яких на самому початку розробки можна досить точно і повно сформулювати всі вимоги. У цю категорію попадають складні розрахункові системи, системи реального часу та інші подібні завдання.

Рис. 5.1. Схема каскадного підходу

Однак у процесі використання каскадного підходу виявився ряд його недоліків, викликаних насамперед тим, що реальний процес створення систем ніколи повністю не укладався в таку тверду схему. Постійно виникала потреба в поверненні до попередніх стадій, уточненні або перегляді раніше ухвалених рішень. Реальний процес створення ІС прийняв вид циклічної моделі.

2. Циклічна модель (1976-1985 рр.) відрізняється наявністю зворотних зв'язків між стадіями життєвого циклу (рис. 5.2).

Позитивні сторони застосування циклічного підходу:

- коректування між стадіями забезпечують меншу трудомісткість розробки в порівнянні з каскадною моделлю, але кожна стадія розтягується на весь період розробки.

Рис. 5.2. Циклічна модель ЖЦ

Основним недоліком циклічного підходу є істотне запізнювання з одержанням результатів. Узгодження результатів з користувачами проводиться тільки в точках, запланованих після завершення кожної стадії робіт, вимоги до інформаційних систем "заморожені" у вигляді технічного завдання на весь час її створення. Таким чином, користувачі можуть внести свої зауваження тільки після того, як робота над системою буде повністю завершена. У випадку неточного викладу вимог або їх зміни протягом тривалого періоду створення програмного забезпечення, користувачі одержують систему, що не задовольняє їх потребам. Моделі (як функціональні, так і інформаційні) об'єкта автоматизацій можуть застаріти одночасно з їх затвердженням.

3. У спіральній моделі ЖЦ ("триваюче проектування", "швидке прототипіювання") (1986 р. - теперішній час) (рис. 5.3) робиться упор на початкові стадії ЖЦ: аналіз і проектування. Можливість реалізації технічних рішень перевіряється шляхом створення прототипів (експериментальних зразків).

Рис. 5.3. Спіральна модель ЖЦ

Кожний виток спіралі відповідає створенню нового фрагмента або версії ІС, на ньому уточнюються мета і характеристики проекту, визначається його якість і плануються роботи наступного витка спіралі. Один виток спіралі при цьому являє собою закінчений проектний цикл по типу циклічної схеми. Таким чином, поглиблюються і послідовно конкретизуються деталі проекту та в результаті обирається обґрунтований варіант, що доводиться до реалізації.

Розробка ітераціями відбиває об'єктивно існуючий спіральний цикл створення системи. Неповне завершення робіт на кожному етапі дозволяє переходити на наступний етап, не чекаючи повного завершення роботи на поточному. При ітеративному способі розробки відсутню роботу можна буде виконати на наступній ітерації. Головне ж завдання - якнайшвидше показати користувачам системи працездатний продукт, тим самим активізуючи процес уточнення і доповнення вимог.

Основна проблема спірального циклу - визначення моменту переходу на наступний етап. Для її рішення необхідно ввести тимчасові обмеження на кожний з етапів життєвого циклу. Перехід здійснюється відповідно до плану, навіть якщо не вся запланована робота закінчена. План складається на основі статистичних даних, отриманих у попередніх проектах, і особистого досвіду розроблювачів.

Позитивні сторони застосування спіральної моделі:

- нагромадження і повторне використання проектних рішень, засобів проектування, моделей і прототипів ІС;

- орієнтація на розвиток і модифікацію ІС в процесі її проектування;

- аналіз ризику і витрат у процесі проектування ІС.

Підходи до впровадження нових інформаційних технологій в організації: