МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

КІРОВОГРАДСЬКА ЛЬОТНА АКАДЕМІЯ

НАЦІОНАЛЬНОГО АВІАЦІЙНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

Факультет менеджменту

Кафедра менеджменту, економіки та права

БЛОК

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

навчальної дисципліни

"Інформаційні системи в менеджменті"

(за вимогами кредитно-модульної системи)

галузі знань 0306 "Менеджмент і адміністрування"

напряму підготовки 6.030601 "Менеджмент"

Кіровоград

2012 р.

1. НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ

З ЛЕКЦІЙНОГО КУРСУ ДИСЦИПЛІНИ

„ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ В МЕНЕДЖМЕНТІ”

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1. Введення до інформаційних систем у менеджменті

Тема 1. Роль інформаційних систем в управлінні сучасними організаціями

1.1. Мета та завдання лекції.

Метою лекції є ознайомлення з перевагами застосування інформаційних систем в діяльності організацій.

Завдання лекції:

• ознайомити з конкурентними перевагами, що надає організаціям використання інформаційних систем;

• розкрити поняття, етапи розвитку та види інформаційних технологій;

• розглянути концепцію глобального інформаційного суспільства.

1.2. План лекції.

План:

1. Вплив інформаційних систем на ефективність роботи організації.

2. Позитивні та проблемні аспекти функціонування інформаційних систем в організаціях.

3. Поняття інформаційних технологій та етапи їх розвитку.

4. Класифікація інформаційних технологій.

5. Глобальне інформаційне суспільство.

1.3. Основні категорії, ключові поняття та визначення теми.

Глобальне інформаційне суспільство - суспільство, в якому створений глобальний інформаційний простір, що забезпечує ефективну інформаційну взаємодію людей, їх доступ до світових інформаційних ресурсів і задоволення їх потреб в інформаційних продуктах і послугах.

Інформатизація - широке впровадження сучасних інформаційних технологій в професійну діяльність фахівців різного профілю, в навчальну, науково-дослідну, управлінську, адміністративну діяльність, у побут і дозвілля людини.

Інформаційна інфраструктура - сукупність інформаційних центрів, банків даних і знань, а також систем зв'язку, які забезпечують доступ споживачів до інформаційних ресурсів.

Інформаційне суспільство - суспільство, в якому виробництво і споживання інформації є найважливішим видом діяльності, а інформація визнається найбільш значимим ресурсом, нові інформаційні та телекомунікаційні технології і техніка стають базовими технологіями і технікою, а інформаційне середовище поряд із соціальним і екологічним - новим середовищем перебування людини.

Інформаційні технології (ІТ) – сукупність методів і засобів збору, збереження, обробки, передачі і використання інформації на основі використання засобів обчислювальної техніки для вирішення управлінських задач.

Інструментарій ІТ - один або декілька взаємозалежних програмних продуктів для певного типу комп'ютера, технологія роботи в яких дозволяє досягти поставленої користувачем мети.

Мобільна телефонія - впровадження переносних телефонних пристроїв у сучасний побут (стільникових телефонів, супутникових телефонів, радіотелефонів і апаратів магістрального зв'язку).

Супутниковий зв'язок - один з видів радіозв'язку, заснований на використанні штучних супутників Землі, на яких змонтовані ретранслятори.

Широкосмугова лінія зв’язку - високошвидкісна мережа, яка забезпечує одночасну високоякісну передачу даних, відео- і голосових сигналів.

ISDN (Integrated Services Digital Network) - цифрова мережа з інтегрованими послугами, яка забезпечує одночасний цифровий доступ до послуг телефонного зв'язку, послуг передачі даних, відео, а також швидкісний комутований доступ до Internet.

1.4. Текст лекції.

Діяльність підприємств і організацій у складних умовах динамічної ринкової економіки та жорсткої конкуренції потребує зниження вартості бізнес-процесів, удосконалення внутрішніх виробничих процесів, розширення кола клієнтів, скорочення надлишкових робіт всередині організації. Найбільш ефективним інструментом удосконалення діяльності підприємств у сучасних умовах є впровадження інформаційних систем (ІС).

ІС застосовуються майже у всіх виробничих і невиробничих галузях народного господарства: промисловості, транспорті та зв'язку, торгівлі, будівництві, постачанні й збуті, управлінні, фінансах, страхуванні, медицині, освіті, науці тощо.

Вплив інформаційних систем на ефективність роботи організації:

1. Зменшення витрат:

- заміна ІС паперових документів і усталеної практики ручної праці зменшує вартість трудових і технологічних процесів;

- заміна ІС робочої сили призводить до зниження числа середніх менеджерів і службовців і економії зарплати;

- управління ІС запасами на складі скорочує витрати, пов'язані з їх утриманням, (комп'ютер визначає оптимальний запас виробів на складі, відслідковує їх поточну кількість);

- електронна комерція урівнює шанси у звичній конкурентній боротьбі, дозволяючи великим і малим компаніям змагатись як рівним у якості, ціні, асортименті продукції, і надає доступ до світового ринку, не доступний для невеликих компаній ніякими іншими засобами.

2. Підвищення продуктивності праці (операційної ефективності) за рахунок одержання більш якісної, точної, своєчасної і корисної інформації на всіх рівнях управління, підвищення швидкості та якості виконання рутинних завдань. Наприклад, підвищення продуктивності праці працівників офісу за допомогою редакторів тексту, прискорення створення вантажних митних декларацій за допомогою спеціалізованого програмного продукту MD Declaration, підвищення якості й оперативності роботи менеджерів у процесі прийняття рішень за рахунок швидкісного збору даних від регіональних підрозділів і оперативного аналізу даних. Електронна пошта, Інтернет і відеоконференції створюють гарну координацію географічно розподілених співробітників у різних країнах і регіонах.

3. Підвищення функціональної ефективності (за основними функціями менеджменту: плануванням, організовуванням, мотивуванням, контролюванням і координуванням). Інформаційні технології реорганізують процес управління, забезпечуючи потужні нові можливості допомоги менеджерам. Наприклад, стало можливо одержувати інформацію для менеджерів щодо організаційного виконання аж до рівня певного найменування продукції з будь-якої організації в будь-який час. Нова інтенсивність інформації робить можливими точне планування, прогнозування і контроль. Розподіляючи інформацію через електронні мережі, менеджер може ефективно зв'язуватися з тисячами службовців і навіть управляти великими цільовими групами.

4. Підвищення якості обслуговування клієнтів. Використання телекомунікацій, локальних, регіональних і глобальних комп'ютерних мереж дозволяє залучати клієнтів скороченням часу обслуговування або надання їм комфорту.

Фактори, що обумовлюють необхідність використання ІС, можливі бар'єри на шляху їх впровадження та позитивні зміни в організаціях після впровадження ІС наводяться в табл. 1.1.

Таблиця 1.1

Позитивні та проблемні аспекти функціонування інформаційних систем в організаціях

Фактори, що обумовлюють необхідність використання ІС	Фактори, що перешкоджають впровадженню ІС	Позитивні зміни після впровадження ІС
Інформаційні фактори: - підвищення цінності інформації; - зростаючі вимоги до якості інформації; - ріст довіри до результатів інформаційного аналізу.	Технологічні фактори: - обмеження в наявності комп'ютерів і комп'ютерних програм, їх висока вартість; - недостатня формалізація процесів управління на підприємстві; - необхідність зміни технології бізнес-процесу.	Інформаційні зміни: - збільшення обсягу і підвищення якості інформації, що використовується для прийняття рішень; - зменшення кількості паперової роботи; - ріст правдоподібності результатів аналізу; - збільшення кількісної інформації в порівнянні з якісною; - перевага ІТ над інтуїцією.
Організаційні фактори: - необхідність скорочення адміністративного персоналу; - перегляд виконання деяких заходів і процесів; - розвиток комп'ютерної бази і наявність фахівців в області інформаційних технологій.	Організаційні фактори: - відсутність повного розуміння у керівників механізмів реалізації рішень і того, як працюють виконавці; - протидія організаційної культури впровадженню ІС; - необхідність реорганізації підприємства; - необхідність формування кваліфікованої команди спеціалістів, що займаються впровадженням ІС.	Організаційні зміни: - ріст статусу інформаційних служб підприємства; - підвищення попиту на інформацію відділами підприємства; - підвищення контролю за діяльністю підрозділів підприємства; - зменшення кількості адміністративного персоналу; - більша децентралізація діяльності; - зменшення використання послуг сторонніх агентств й ін.
Виробничі фактори: - зміцнення позиції підприємства на ринку; - збільшення прибутку; - орієнтація на окремого споживача; - підвищення точності визначення цільових груп й ін.	Особисті фактори: - опір працівників і керівників (через недовіру до ІС, страх перед невідомим, потреби в гарантіях, коли під загрозою виявляється власне робоче місце тощо); - недостатність знань і відсутність навичок роботи з ІС у персоналу; - небажання виконувати додаткову роботу; - протидія відділів спільному використанню даних.	Виробничі зміни: - підвищення ефективності та скорочення часу прийняття рішень; - більш вдале позиціонування підприємства; - фокусування на долі певного клієнта (продукції) в загальній сумі прибутку; - збільшення спрямованості реклами на цільові групи клієнтів; - введення електронної системи замовлень.

Створення та функціонування інформаційних систем в управлінні тісно пов’язані з розвитком інформаційних технологій – головною складовою частини автоматизованої інформаційної системи.

Інформаційна система за своїм складом нагадує підприємство з перероблення даних і виробництва вихідної інформації.

Як і в будь-якому процесі, в інформаційній системі наявна технологія перетворення даних у результативну інформацію.

Інформаційні технології (ІТ) – сукупність методів і засобів збору, збереження, обробки, передачі і використання інформації на основі використання засобів обчислювальної техніки для вирішення управлінських задач.

Інструментарій ІТ - один або декілька взаємозалежних програмних продуктів для певного типу комп'ютера, технологія роботи в яких дозволяє досягти поставленої користувачем мети.

У якості інструментарію можна використовувати такі поширені види програмних продуктів для персонального комп'ютера, як текстовий процесор (редактор), настільні видавничі системи, електронні таблиці, системи управління базами даних, електронні записні книжки, електронні календарі, інформаційні системи функціонального призначення (фінансові, бухгалтерські, для маркетингу та ін.), експертні системи і т.д.

Етапи розвитку ІТ:

1. Етап машинних ресурсів (1950-1960 рр.) - характеризується використанням великих (для того часу) ЕОМ, у своїй основі був зорієнтований на економію машинних ресурсів. Концепція інформаційної технології полягала в тому, що все, що можуть робити люди, вони і мали виконувати; центральні процесори виконували лише ту частину роботи з оброблення інформації, яку люди об’єктивно не спроможні були виконати, наприклад, численні розрахунки. Головне завдання інформаційних технологій на цьому етапі можна сформулювати як підвищення ефективності оброблення даних завдяки використанню формалізованих алгоритмів.

2. Етап програмування (1960-1970 рр.) - характеризується широким випуском малих машин (міні-ЕОМ). Оскільки вартість апаратних засобів та машинних ресурсів суттєво знизилася, то метою інформаційної технології стала економія праці програмістів, тобто необхідно було підвищити ефективність програмування, зокрема, за рахунок автоматизації розроблення програм. Докорінно змінилась концептуальна орієнтація: все, що можна запрограмувати, мали виконувати ЕОМ; люди мусили робити лише те, що не може бути запрограмовано.

3. Етап нових (сучасних, безпаперових) ІТ (1970-1990 рр.) - характеризується масовим випуском персональних електронно-обчислювальних машин (ПЕОМ). Визначальною метою стала економія праці користувачів. Основу нової інформаційної технології складають розподілена комп’ютерна техніка, «дружнє» програмне забезпечення, розвинуті комунікації. Концепція третього етапу: автоматизувати можна все, що люди спроможні описати (програмування без програмістів). Тому центральним завданням технології програмування стало розроблення інструментальних засобів, які полегшують професіоналам-програмістам процес самостійної формалізації їх індивідуальних знань.

4. Етап високих ІТ (1990 р. - до теперішнього часу) є подальшим просуванням цілей третього етапу і характеризується масовим застосуванням обчислювальної техніки, зокрема, персональної, інтернет- (інтранет-, екстернет-) технологіями та Web-орієнтованим обробленням інформації, засобами мультимедіа, гіпертекстовими системами, появою віртуального інформаційного простору (віртуальних офісів, організацій, підприємств, електронної комерції тощо). Наприклад, у США, безсумнівному лідері інформаційної революції, кількість персональних комп’ютерів, що припадає на одну тисячу жителів, зросла з 1990 до 2000 року в 2,5 рази і становила приблизно 500 у 2000 році, а частка американських родин, що користуються Інтернетом, збільшилася з 6 % у 1995 році до 50 % - на початку 2000 року. У 2000 році чисельність працівників за віддаленими робочими місцями вдома за допомогою ПК та модему досягла 16 мільйонів.

В індексі мережевої готовності (Networked Readiness Index) Всесвітнього економічного форуму 2011-2012 рр. з 142 країн Украина опинилась на 75 місці (роком раніше Україна за розвитком IT зайняла 90 місце), між Ямайкою і Мексикою. Серед сусідів України в рейтингу цього року також виявилися Шрі Ланка, ПАР, Колумбія, Таїланд, Молдова і Єгипет. В лідери рейтингу експерти поставили Швецію, Сінгапур і Фінляндію. США виявилися на 8 місці, Китай - на 51, Росія - на 56. Кращою країною серед країн колишнього СРСР стала Естонія - 24 місце. Даний рейтинг складається, виходячи з десятків параметрів, об'єднаних в три базові групи: доступність технологій для споживачів, готовність останніх використати технологічні новинки і рівень їх безпосереднього використання.

Класифікація інформаційних технологій: