Методичні рекомендації до виконання практичного завдання за темою 5 «Нормування праці»

Продуктивність праці – це ефективність затрат конкретної праці, яка визначається кількістю продукції, виробленої за одиницю робочого ча­су, або кількістю часу, витраченого на одиницю продукції. Зростання продуктивності праці означає збільшення кількості продукції, вироб­леної за одиницю часу, або економію робочого часу, витраченого на одиницю продукції.

Продуктивність праці вимірюється відношенням обсягу вироб­леної продукції до затрат праці (середньооблікової чисельності персо­налу). Залежно від прямого або зворотного відношення розрізняють два показники: виробіток і трудомісткість.

Виробіток – це прямий показник рівня продуктивності праці, що визначається кількістю виробленої продукції за одиницю часу або кількістю продукції, яка припадає на одного середньооблікового робітника за рік, квартал, місяць. Цей показник вимірюється відно­шенням кількості виробленої продукції до величини робочого часу, витраченого на його виробництво та розраховується за формулою:

(5.1)

де В – виробіток;

Q – обсяг виробленої продукції, од.;

ВП – витрати|затрати| робочого часу, чол.- год.

Трудомісткість — це показник, який характеризує витрати часу на одиницю продукції (тобто зворотна величина виробітку), та розраховується за формулою:

(5.2)

де Тр – трудомісткість одиниці продукції.

Основний (технологічний) час (Тос) витрачається на доцільну зміну предмету праці (розмірів, форми, стану, положення ). Він може бути: ручним; машинно-ручним; машинно-автоматичним; апаратурним.

Допоміжний час (Тдоп) витрачається на виконання окремих елементів роботи, таких як: завантаження сировини, управління устаткуванням, контроль за ходом технологічного процесу і якістю продукції тощо.

В умовах масового та серійного виробництва, коли застосовуються групові методи обробки або коли відбуваються|походять| апаратурні технологічні процеси (термічні, гальванічні тощо|тощо|), основний та допоміжний| час встановлюється на партію, залежно від пропускної спроможності устаткування|обладнання|. Час на одну деталь (виріб) розраховується за формулою:

(5.1)

або

(5.2)

де Тос – основний час на обробку однієї деталі (виробу), хв.;

Тдоп – допоміжний час на одну деталь (виріб), хв.;

Тос.пар, Тдоп.пар – відповідно основний і допоміжний час на партію деталей (виробів);

n – число деталей (виробів) в партії (у касеті, піддоні тощо|тощо|).

Методичні рекомендації до виконання практичного завдання за темою 7 «Организация производственного процесса во времени»

Операційний цикл – це час виготовлення партії виробів на окремій операції (Т_опi) розраховується за формулою:

(7.1)

або

(7.2)

де n – розмір партії виробів, які обробляються, шт.;

t_i – трудомісткість обробки одного виробу на i-ой операції (штучно-калькуляційна норма часу), мін./шт.;

c_i – кількість робочих місць на i-ой операції, шт.;

- ціла частка|частина| числа.

Тривалість виробничого циклу може бути розрахована в робочих та |робочих| календарних днях, а також у годинах або хвилинах. Тривалість виробничого циклу (Т_ц) складається з часу ро­бочого періоду й часу перерв та розраховується за формулою:

(7.3)

де – час відповідно на технологічні операції (включаючи підготовчо-заключні роботи), год.;

– контрольні операції, год.;

– транспортні операції, год.;

– всі види перерв у виробничому циклі, год.