8.7. Об'єкт і предмет дослідження

Згідно із сучасними вимогами ВАК України формування об'єкта і предмета дослідження є обов'язковим елементом ди­сертаційного дослідження.

Об'єкт дослідження — це процес або явище, що поро­джує проблемну ситуацію і обрані для вивчення. У разі, коли цю частину об'єктивної реальності обирають темою до­слідження, вона стає предметом дослідження. Предмет — це те, що міститься в межах об'єкта. Предмет дослідження — це теоретичне відтворення об'єктивної дійсності, тих суттє­вих зв'язків та відношень, які підлягають безпосередньому вивченню в даній дисертації, є головними, визначальними для конкретного дослідження.

Об'єкт і предмет дослідження як категорії наукового про­цесу співвідносяться між собою як загальне і часткове. В об'єкті виділяється та його частина, яка є предметом дослі­дження(як правило це теж процес). Саме на нього і спрямована основна увага здобува­ча, саме предмет дослідження визначає тему дисертаційної праці, яка зазначена на титульному аркуші як її назва. Об'єкт та (або) предмет дослідження обов'язково мають бути новими.

Тема, об'єкт і предмет, мета і завдання дослідження пе­ребувають у нерозривному зв'язку, у своїй сукупності вони

з умовлюють зміст положень, що виносяться здобувачем на захист, висновків і рекомендацій дисертації. Тут можна про­стежити таку закономірність.

Якщо для формулювання назви дисертації має велике зна­чення об'єкт дослідження і кінцевий результат, то для ви­значення мети дослідження, крім того, має значення такий елемент, як шлях досягнення кінцевого результату, про який не йдеться у формулюванні теми.

Сутність указаних елементів формулюється опосередко­вано змістом відповідних елементів наукового дослідження, які схематично можна представити таким чином.

1. Проблема дослідження характеризує ситуацію, яка відоб­ражає суперечність між типовим станом об'єкта досліджен­ня в реальній дійсності і вимогами суспільства до його більш ефективного функціонування. Крім того, проблемна ситуа­ція може відображати суперечність між сучасним станом наукового вивчення об'єкта і необхідністю в його поглибле­ному теоретичному обґрунтуванні.

2. Кінцевий результат відображає очікуваний від вико­нання дисертації позитивний ефект, який формулюється дво­ступенево: перша частина — як суспільна користь; друга — як конкретна користь.

3. Об'єкт дослідження — частина об'єктивної реальності, яка на даному етапі стає предметом практичної і теоретич­ної діяльності людини як соціальної істоти (суб'єкта).

4. Предмет дослідження є елементом дослідження, який включає сукупність властивостей і відношень об'єкта, опосе­редкований людиною (суб'єктом) у процесі дослідження з певною метою в конкретних умовах.

5. Шлях досягнення кінцевого результату визначається гіпотетичною вказівкою на очікування конкретної користі від вивчення основного предмета дослідження.

Такими є логічні зв'язки між об'єктом, предметом, темою і метою дослідження, на які необхідно зважати в практиці дослідницької роботи.

Характер результатів дисертації може бути таким.

• Розв'язання наукової проблеми, що має важливе народ­ногосподарське та соціально-культурне значення.

• Розробка теоретичних положень, сукупність яких мож­на кваліфікувати як нове вагоме досягнення в розвитку пер­спективного напряму відповідної галузі наук.

• Науково обґрунтовані, економічні чи технологічні рі­шення, впровадження яких є значним внеском у прискорен­ня науково-технічного прогресу.

Кандидатська дисертація повинна містити наукові резуль­тати. Науковий результат — це кінцевий підсумок, що завершує наукове дослідження. Він повинен відповідати ви­могам наукової новизни, достовірної і практичної значу­щості (рис. 8.4).

Науковий результат — це творчий продукт окремого роз­ділу і дисертації в цілому. Суть наукового результату повин­на бути сформульована в коротких висновках до розділу, а також у загальних висновках до дисертації. Виклад суті ре­зультату має бути коротким, зрозумілим, конкретним, без за­гальних слів і термінів, що потребують додаткових пояснень.

Аналіз наукових результатів дисертації можна здійснити, якщо зазначити:

• коротку суть наукового результату;

• новизну результату;

• достовірність результату;

• практичну значущість;

• джерело, в якому опублікований результат, і обґрунту­вання пріоритету.