6.6. Складання пояснювальної записки до вибору теми дисертації. Затвердження теми

Проведена здобувачем широка аналітична робота завер­шується складанням пояснювальної записки щодо вибору теми дисертаційного дослідження. Пояснювальна записка — це розгорнутий план-конспект дисертації, який у стислому узагальненому вигляді відтворює основний зміст її частин: актуальність теми, мета і завдання дослідження, структура дисертації (рис. 6.2).

Пояснювальна записка

до вибору теми дисертації

(прізвище, ім'я, по батькові аспіранта, пошукувана)

на здобуття ступеня кандидата

. зі спеціальності

(галузь науки)

(шифр, назва)

Тема:

(назва)

Актуальність теми

Мета дослідження

Завдання дослідження

Структура дисертації

ВСТУП

РОЗДІЛ 1.

(назва розділу)

(назва підрозділу)

1.2.

РОЗДІЛ 2. ^^Щ^]^

2.1.

2.2. Висновки додатки

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Здобувач __

(підпис) (прізвище, ініціали)

Науковий керівник '

(підпис) (прізвище, ініціали, науковий ступінь, вчене звання)

Тема затверджена на засіданні кафедри

(назва кафедри, назва установи)

протокол № від

Тема затверджена на засіданні вченої ради

(назва установи) протокол № від

Учений секретар

(підпис) (прізвище, ініціали)

Рис. 6.2. Схема пояснювальної записки

Обсяг пояснювальної записки не повинен перевищувати одну сторінку машинописного тексту. Після узгодження по­яснювальної записки з науковим керівником вона подається на кафедру, до вченої ради інституту.

Тема дисертації затверджується на засіданні кафедри та вченої ради інституту (організації), де виконується робота. Тема затверджується для кожного здобувача персонально з одночасним призначенням наукового консультанта (докторсь­ка дисертація) чи наукового керівника (кандидатська дисер­тація). Назву дисертації в процесі її написання можна кори­гувати, щоб вона повною мірою відповідала змістові наукового дослідження.

Організація і контроль за процесом підготовки та захис­ту кандидатських (докторських) дисертацій покладаються на завідуючих кафедрами. Безпосереднє керівництво за ви­конанням дисертаційного дослідження здійснюється нау­ковим керівником із професорсько-викладацького складу тієї кафедри, на якій аспірант чи пошукувач проводить дослідження.

6.7. Складання індивідуального і робочого планів

Починаючи роботу, здобувач повинен розподілити свій час, спланувати його і після вибору теми взятися за її розробку.

Розрізняють два види планів: індивідуальний план робо­ти здобувача над дисертацією, який регламентує послідовність і термін роботи над окремими етапами роботи; робочий план і план-проспект дисертації, в яких фіксуються послідовність і зміст розділів та підрозділів дисертації.

Спільна робота дисертанта та його наукового керівника починається зі складання індивідуального плану навчання в аспірантурі.

Такий план є основним керівним документом, в якому ви­значено науковий напрям, спеціальність, спеціалізацію, зміст, обсяг, термін навчання здобувача в аспірантурі і форми його атестації. В ньому формулюється тема дисертації, виконання якої здійснюється за окремим, так званим робочим планом.

Завершується робота над складанням індивідуального плану здобувача заповненням спеціального бланка або що­денника.

Науковий керівник допомагає аспірантові скласти робо­чий план його роботи над дисертацією. В обов'язки керівни­ка входить також робота зі складання календарного графіка роботи здобувача. Крім того, науковий керівник:

• рекомендує необхідну літературу, довідкові, статистичні та архівні джерела за темою дослідження;

• здійснює систематичне консультування здобувача з пи­тань змісту та організації написання дисертаційного дослі­дження;

• дає згоду на подання дисертації до захисту.

Отже, керівник надає наукову і методичну допомогу, сис­тематично контролює виконання роботи здобувачем, вносить відповідні корективи, дає рекомендації щодо доцільності прий­няття того чи іншого рішення, а також робить висновок про готовність роботи в цілому.

Робочий план починається з розробки теми, тобто задуму наукового дослідження, яке розпочинається. Можливо, що в основу такого задуму буде покладено лише гіпотезу, тобто припущення, викладене на основі інтуїції (тобто на передба­ченні чогось, що потребує попереднього вивчення). Навіть така постановка питання допоможе систематизувати та впо­рядкувати всю наступну роботу.

Попередній робочий план лише в загальних рисах дає ха­рактеристику об'єкта і предмета дослідження, однак з часом такий план може і має уточнюватися, хоча основна мета по­винна лишатися незмінною.

Робочий план має довільну форму. Як правило, це план-руб-рикатор, який складається з переліку розміщених за певним порядком розділів, підрозділів, рубрик, пов'язаних внутрішньою логікою досліджуваної теми. Такий план, підготовлений на пер­ших стадіях роботи, дає змогу в згорнутому вигляді подати до­сліджувану проблему в різних варіантах. Окремі рубрики плану бажано писати на окремих картках. Це дає змогу через механічні перегрупування карток віднайти найбільш логічну і прийнятну для даного дослідження схему їх розміщення.

На подальшому етапі роботи складають план-проспект, тобто план, який є реферативним викладом розміщених у логічному порядку питань, за якими в подальшому буде систематизовано весь зібраний фактичний матеріал. Необ­хідність складання плану-проспекту визначається тим, що систематичним включенням до такого плану все нових і но­вих даних його можна довести до остаточної структурно-фак­тологічної схеми дисертаційної роботи.

Таким чином, на наступному етапі планування дисертацій­ного дослідження складається уточнений робочий план з усіма подробицями і найбільшою конкретизацією завдань.

Здобувачеві необхідно з'ясувати черговість і логічну по­слідовність намічених видів робіт. При організаційній черго­вості завдання виконуються залежно від наявних можливос­тей та умов. Логічна послідовність диктується завданнями дослідження. Поки не вивчено перший розділ, недоцільно пе­реходити до іншого. Важливо починати роботу з найголовні­шого, вирішального, на чому слід зосередити всю увагу. Це дасть змогу віднайти і оптимальні рішення, і оптимальну по­слідовність у вирішенні першочергових і другорядних завдань.

Такий методологічний підхід уможливлює визначення стратегії і тактики наукового дослідження. Дослідник ви­значає загальне центральне завдання, виявляє всі доступні засоби для втілення задуму й ідей, вибирає необхідні методи й прийоми дій, визначає найзручніший час для виконання кожної операції.

У творчому дослідженні план завжди має динамічний, ру­хомий характер і не повинен сповільнювати розвиток ідей і задумів дослідника при збереженні основного наукового на­пряму роботи.

З урахуванням специфіки творчого процесу в плані здо­бувача має бути все, що можна заздалегідь передбачити. У науці можливі й випадкові відкриття, однак не можна при­ступати до наукового дослідження, орієнтуючись лише на випадковість. Тверді знання і всебічне врахування можли­вих обставин при вирішенні складного наукового завдання відкривають дорогу науковому передбаченню, творчій діловій ініціативі й фантазії. Наукове дослідження може здійснюва­тись і без плану. Проте тільки планове дослідження дає змо­гу виявити, крок за кроком глибоко вивчити нові законо­мірності об'єктивної дійсності.

8.3. Зміст

Зміст подають на початку дисертації після титульного аркуша. Він містить найменування та номери початкових сторінок усіх розділів, підрозділів та пунктів (якщо вони мають заголовок), зокрема вступу, висновків до розділів, за­гальних висновків, списку використаних джерел, додатків та ін. (рис. 8.3).

ЗМІСТ

Стор.

ВСТУП З

Розділ 1. САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТІВ У СТРУКТУРІ

НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ ВИЩОЇ

ШКОЛИ

1. Теоретичні засади самостійної роботи студентів вищого навчального закладу 14

2. Понятійний апарат самостійної роботи студентів

вищого навчального закладу 28

3. Організаційні, методичні і функціональні проблеми самостійного роботи студентів на сучасному етапі 49

Висновки до розділу 1 68

Розділ 2. ОПТИМІЗАЦІЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕН­ТІВ В ІНФОРМАЦІЙНО-БІБЛІОТЕЧНІЙ ОСВІТІ

1. Кредитно-модульна система навчання як передумова ефективної самостійної роботи студентів 70

2. Оптимальна структура організаційної роботи студентів

в інформаційно-бібліотечній освіті 89

3. Функціонування системи самостійного навчання студен- тів в умовах інформатизації навчального процесу 126

Висновки до розділу 2 145

ВИСНОВКИ 149

ДОДАТКИ 156

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 172

Рис. 8.3. Зразок оформлення змісту дисертації на здобуття на­укового ступеня кандидата наук

Нумерація рубрик подається за індексаційною системою, тобто з цифровими номерами, які містять номер як усієї руб­рики, так і рубрик, які їй підпорядковані.

Перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів подається за необхідністю.

Якщо в дисертації використана специфічна термінологія, маловідомі скорочення, нові символи, позначення і т. ін., то їх перелік можна подати у вигляді окремого списку, який розміщують перед вступом.

Перелік треба друкувати двома колонками, в яких зліва за абеткою наводять скорочення, справа — їх детальне тлу­мачення.

Якщо в дисертації спеціальні терміни, скорочення, симво­ли, позначення тощо повторюються менше трьох разів, пе­релік не складають, а їх тлумачення наводять у тексті при першому згадуванні.