11. Вплив ускладнення соціально-політичної організації суспільства на процес становлення міжнародного права

Особливістю стародавніх міжнародних відносин було те, що в них держави взаємодіяли з іншими суб’єктами: недержавними об’єднаннями, локальними групами, племенами, сімейними групами, етнічними спільностями, родинними кланами, субкланами, громадами тощо. Норми права і суб’єкти права, почнуть з’являтися лише на етапі взаємин надобщинних політичних структур, протодержав (вождеств), ранніх держав. Паралельно з процесом формування міжнародного права відбувається ускладнення структури й характеру його суб’єктів: локальна група (община) — плем’я — вождество — місто (поліс) — переддержава — рання держава — стародавня держава. При цьому норми міжнародного права формуються на етапі вождества.

Керуючись якісними відмінностями певних етапів і підетапів їх суспільного розвитку, вождества поділяють на мінімальні, типові, максимальні, прості і вищі, прості і консолідовані, прості, складні і надскладні і т.п. Певної деталізації зазнав і етап становлення держави, де розрізняють ранню державу, переддержаву, протодержаву. Політично-владні відносини здійснюються новими надобщинними структурами, в стабілізації яких важливу роль грають:

• екологічні фактори (в районі стародавнього Єгипту і Месопотамії це створення іригаційної інфраструктури);

• виробничі відносини (серед них для теми цього дослідження особливе значення має фактор обміну продуктами між відповідними надобщинними політичними структурами); демографічний фактор;

• процес політичної інтеграції.

Відбувається інституалізація влади і легітимація політичного лідера, який перебирає на себе права зносин з іншими централізованими (чи іншими) політичними утвореннями. Вже з цього періоду він починає являти собою прообраз правителя – суб'єкта міжнародного права, що стане класичним у стародавній період.

Вождества прагнули бути в центрі міжнародних торгівельних шляхів, заволоділи ключовими пунктами такої торгівлі, для чого при необхідності навіть вдавалися до воєнних дій.

Відбувається поділ міжнародних відносин на офіційні (їх здійснюють лише чітко визначені суб’єкти політичної влади) і неофіційні (проявляються в стосунках окремих осіб з представниками сусідніх вождеств, інших надобщинних структур).

Серед тих, хто має право здійснювати зовнішні зносини, чітко встановлюються старшинство, ранги, посади, розміри морального і матеріального заохочення, повага і авторитет.

В зовнішніх зносинах цього періоду виділяються адміністративні, торгівельні, воєнні, обрядові, протокольні, релігійні та інші

Явище нейтралітету стає стабільним фактором міжнародних відносин.

На етапі існування протодержав (вождеств) завершується формування міжнародних відносин майже у всіх напрямах зовнішньополітичної діяльності надобщинних структур. Зовнішні зносини вождества, які спрямовувались переважно на забезпечення життєво важливих потреб цих суспільних утворень (задоволення нагальних економічних потреб, забезпечення певної міри політичної стабільності та зовнішньої безпеки тощо), серед іншого ставали каталізатором їх розвитку і перетворення врешті решт на більш складні політичні утворення – держави.

В правовому плані цей розвиток державних утворень шляхом його суспільно – політичного ускладнення сприяв становленню інституту міжнародної правосуб'єктності.