66. Завдання та основні напрями діяльності практичного психолога освіти.

Аналіз упровадження психологічних досягнень в освітню практику свідчить, що безпосереднє використання вчителями психологічних напрацювань є непростою справою, оскільки потребує від учи­теля достатньо високого рівня психологічної підготовки. З іншого боку, сам педагог не завжди може своєчасно виявити й адекватно оцінити причини труднощів у навчально-виховній роботі, подолати відставання, відхилення від вікових норма­тивів або забезпечити форсований розвиток їхнього пізна­вального й особистісного розвитку.

Такі обставини дозволяють сучасному суспільству, його психологічній науці поставити питання про доцільність і можливість забезпечення своєрідного психологічного патрона­жу освітнього процесу. Цю функцію вони покладають на практичного психолога, який функціонує в межах психо­логічної служби в системі освіти. Суть роботи освітнього пси­холога відображає предмет його діяльності, який є інтеграль­ним утворенням, що необхідно розглядати у трьох аспектах:

По-перше, — це безпосередня робота з учнями, їхніми батьками й вчителями з метою розв'язання конкретних нагальних пси­хологічних проблем навчання й виховання, особистісного й пізнавального розвитку учнів, аналіз і рішен­ня яких перебувають у компетенції практичного психолога (практичний аспект).

По-друге, — це психологічне забезпечування всього освітнього процесу, яке передбачає розробляння психо­логічних основ дидактичних і методичних матеріалів, тво­рення психологічно обгрунтованих навчальних і виховних програм, підручників, посібників тощо (прикладний аспект).

По-третє, — це теоретико-прикладний напрям дослід­жень, у межах якого вивчаються закономірності психічного розвитку й формування особистості в умовах навчально-ви­ховного процесу з метою розробки та вдосконалення спо­собів і засобів професійного застосування психологічних знань в освітній практиці. Основне завдання тут полягає в теоретичному обґрунтуванні нових і валідизації вже розроб­лених психодіагностичних, психокорекційних і розвиваючих методів та програм роботи практичного психолога (науковий аспект предмета психологічної служби в системі освіти).

Основні завдання практичного психолога в системі освіти:

• виявляти психологічну готовність дітей до навчання, спільно з педагогом накреслювати програми індивіду­альної роботи з ними з метою покращення адаптації дошкільнят і молодших школярів до школи;

• розробляти й здійснювати сумісно з педагогами й бать­ками розвивальні програми з урахуванням індивідуаль­них особливостей і завдань розвитку особистості вихо­ванців і учнів на кожному віковому етапі;

• здійснювати діагностико-корекцій ну роботу з невстига-ючими й недисциплінованими учнями;

• діагностувати інтелектуальні й особистісні своєрідності учнів, які перешкоджають нормальному перебігові про­цесу навчання і виховання, здійснювати їхню корекцію;

• виявляти й усувати психологічні причини порушень міжособистісних відносин учнів з учителями, однолітка­ми, батьками й іншими людьми;

• консультувати адміністрацію школи, вчителів і батьків із психологічних проблем навчання й виховання дітей, розвитку їхніх пізнавальних процесів і характеру;

• проводити індивідуальні й групові консультації учнів з питань навчання, розвитку і проблем життєвого само­визначення, самовиховання й взаємовідносин з одноліт­ками й дорослими;

• вести профорієнтаційну роботу.

З наведеного далеко не повного переліку завдань роботи психолога освіти стає зрозумілим, що лише його тісна співпраця з педагогічним колективом і з адміністрацією нав­чальної установи, прове­дення систематичних обс­тежень основних показників розвитку дітей, уважне вивчання результатів власних рекомендацій і корекційно-розвивальних впливів на дітей і дорослих з метою оптимізації їх спроможні зробити роботу практичного психолога в системі освіти ефективною.

Основні напрями діяльності психолога освіти

На сьогодні прийнято виділяти два напрями діяльності психологічної служби в системі освіти:

Актуальний - пов'язаний з розв'язуванням злобо­денних питань, що виникають у процесі навчання й вихо­вання учнів, та проблем, пов'язаних із порушеннями в їхній поведінці, спілкуванні, інтелектуальному й особистісному розвитку.

Перспективний - зорієнтований на розвиток індиві­дуальності кожного суб'єкта освітнього процесу й передусім на формування психологічної готовності дитини до продук­тивного навчання, самовиховання й самореалізації у соціумі.

Ці два напрями неподільно взаємопов'язані між собою. І хоча, на перший погляд, здається, що основний зміст праці освітнього психолога зосереджено на актуальному напрямі його діяльності, саме перспективному напрямові роботи з вихованцями й учнями належить пріоритет. Так, на момент вступу в школу основне завдання психолога полягає у визначенні, а при необхідності — і у формуванні готов­ності дитини до шкільного навчання, виявленні її індивіду­альних особливостей як основи пошуку оптимальних для такої дитини способів навчання й виховання. Кінцева мета взаємодії шкільного психолога зі школярем — сформування його психологічної готовності до життєвого самовизначення, безперервного процесу розвитку, особистісного зростання, що передбачає можливість особистісного, соціального й професійного самовизначення випускника й на момент закінчення навчального закладу, і в майбутньому. Саме за забезпечення такої можливості й несе відповідальність пси­хологічна служба в системі освіти.