58. Зв'язок акцентуацій характеру, важковиховуваності та порушень сімейноговиховання.

Важковиховуваність — це поняття, що пояснює випадки труднощів, з якими стикається вихователь при організації і здійснюванні виховного процесу. Розрізняють норми біологічні, які належать до організму людини, соціальні, які належать до його поведінки серед інших людей, та психологічні, пов'язані з його індивідуаль­но-типологічними проявами як особистості й суб'єкта влас­ної життєдіяльності. Дітей і підлітків, які мають відхилення від загальноприйнятих або статистично достовірних показ­ників норми, але не демонструють ознак психічної пато­логії, у педагогічній практиці зазвичай класифікують як "важких".

У вітчизняній педагогічній психо­логії добре зарекомендував себе підхід до "важких" вихо­ванців, що базується на виділенні різних категорій "акценту­ацій характеру". Вихідним для цього підходу є розуміння ак­центуації х-теру як крайніх, граничних варіантів норми, за яких окремі риси характеру надмірно посилені. Унаслідок Цього людина демонструє вибіркову вразливість по відно­шенню до певного роду психогенних впливів (тяжких пере­живань, надмірних нервово-психічних навантажень) при за­довільній і навіть підвищеній стійкості до інших подразників. Термін акцентуації характеру запропонував німецький психіатр К. Леонгард, теорія акцентуацій характеру якого ста­ла популярним пояснювальним принципом проблемної по­ведінки дітей й підлітків у нашій країні з початку 80-х років Минулого століття. Найавторитетніший вітчизняний Дослідник цієї психологічної проблеми А. Е. Лічко вважав Доцільним виділяти 11 типів акцентуацій характеру: гіпертимний (надактивність, балакучість), циклоїдний (зміна періодів активності й пригніченого стану), емоційно-лабільний (схильність до різкої зміни настроїв, відповідно до змін ситу­ації), астеноневротичний (нерішучість, дратівливість, схиль­ність до депресії), сенситивний (боязкий, із почуттям власної ^неповноцінності), психастенічний (тривожність, швидка !стомлюваність і схильність до нервових зривів), шизоїдний (замкненість, емоційна холодність, відсутність співпережи­вання іншому), епілептоїдний (здатність до накопичення афекту, некерованості при каналізації його, імпульсивність поведінки), істероїдний (демонстративний, авантюрний, нек­ритичний і брехливий у гонитві за визнанням), нестійкий (схильність до пошуку нових вражень, поверховість сто­сунків, легко піддається впливові оточення) та конформний (надмірна підлеглість і залежність).Найчастіше акцентуації характеру оформлюються у підлітковому віці в період пубертатної кризи. Залежно від ступеня вираженості їх поділяють на явні й приховані. Вони рідко існують як "чисті" типи. Найчастіше тут має місце поєднання кількох девіацій. На сьогодні встановлено достовірно значущі залежності між вірогідністю прояву деяких акцентуацій і певним типом неправильного сімейного виховання:

Циклоїдний - тип неправильного виховання - Скривдження, приниження близькими Лабільний - Гіперпротекція або емоційне відкидання Психастенічний - Підвищена відповідальність, домінуюча гіперпротекціяШизоїдний - Жорстокі взаємостосунки Епілептоїдний - Жорстокі взаємостосунки або потуральна гіперпротекція Істероїдний - Потуральна гіперпротекція (сімейний кумир)Нестійкий - Гіпопротекція (бездоглядність) Гіпертимний - Гіпопротекція або домінуюча гіперпротекція Кожна з наведених акцентуацій, будучи наявною в структурі характеру, ініціює певні форми девіантної по­ведінки вихованця. Відповідно до цього корекційну роботу з такими проблемами треба розгортати за двома напрямами:• робота з батьками, спрямована на усунення або принаймні пом'якшення психотравмуючих ситуацій, якщо при обс­теженні виявляється, що дитина соціалізується у негар­монійній родині;• активне навчання підлітків розпізнаванню тих ситуацій, у яких вони є найвразливішими з огляду на наявний тип акцентуації.