
- •7. Класифікація методів педагогічної психології.
- •8. Застосування організаційних методів у психолого-педагогічному дослідженні.
- •9. Експеримент в педагогічній психології. Види та вимоги до організації.
- •15. Теорії співвід. Навч. Та розвитку. За яких обставин навч. Виступає умовою розв-ку?
- •16. Основні ліній психічного розвитку людини в умовах шкільного навчання.
- •17. Психологічні моделі основних типів навчання, діючих у сучасній освіті.
- •20. Класифікація теорій сучасного навчання.
- •21. Принципи організації сугестопедичного навчання.
- •22. Перспективи застос. Знаково-контекстного навч. В умовах вищих навч. Закладів.
- •23. Потенціал кредитно-модульної організації навчання в сучасній освіті.
- •24. Поняття, механізми та закони научіння. Научіння та учіння.
- •29. У чому необхідність здійснення рівневого аналізу навчальної діяльності? Відтворіть склад
- •30. Розвиток мотивів учіння в ході шкільного навчання.
- •38. Основні психолого-педагогічні ознаки знання. Розкрийте психолого-педагогічні умови ефективного засвоєння знань.
- •46. Методологічні та методичні принципи сучасного виховання.
- •52. Формування самостійності дитини. Методика чотирьох зон.
- •56. Основні психологічні фактори сімейного виховання.
- •57. Основні напрямки психологічного аналізу сім'ї.Психологічні фактори сімейного виховання дитини.
- •58. Зв'язок акцентуацій характеру, важковиховуваності та порушень сімейноговиховання.
- •59. Причини та симптоматика шкільної психологічної дезадаптації.
- •62. Функції, компоненти та рівні педагогічного спілкування.
- •66. Завдання та основні напрями діяльності практичного психолога освіти.
- •67 Види робіт практичного психолога освіти
- •69. Психологічний зміст актуального напрямку діяльності практичного психолога освіти. Психолого-діагностичний інструментарій готовності дитини до шкільного навчання.
- •Питання
58. Зв'язок акцентуацій характеру, важковиховуваності та порушень сімейноговиховання.
Важковиховуваність — це поняття, що пояснює випадки труднощів, з якими стикається вихователь при організації і здійснюванні виховного процесу. Розрізняють норми біологічні, які належать до організму людини, соціальні, які належать до його поведінки серед інших людей, та психологічні, пов'язані з його індивідуально-типологічними проявами як особистості й суб'єкта власної життєдіяльності. Дітей і підлітків, які мають відхилення від загальноприйнятих або статистично достовірних показників норми, але не демонструють ознак психічної патології, у педагогічній практиці зазвичай класифікують як "важких".
У вітчизняній педагогічній психології добре зарекомендував себе підхід до "важких" вихованців, що базується на виділенні різних категорій "акцентуацій характеру". Вихідним для цього підходу є розуміння акцентуації х-теру як крайніх, граничних варіантів норми, за яких окремі риси характеру надмірно посилені. Унаслідок Цього людина демонструє вибіркову вразливість по відношенню до певного роду психогенних впливів (тяжких переживань, надмірних нервово-психічних навантажень) при задовільній і навіть підвищеній стійкості до інших подразників. Термін акцентуації характеру запропонував німецький психіатр К. Леонгард, теорія акцентуацій характеру якого стала популярним пояснювальним принципом проблемної поведінки дітей й підлітків у нашій країні з початку 80-х років Минулого століття. Найавторитетніший вітчизняний Дослідник цієї психологічної проблеми А. Е. Лічко вважав Доцільним виділяти 11 типів акцентуацій характеру: гіпертимний (надактивність, балакучість), циклоїдний (зміна періодів активності й пригніченого стану), емоційно-лабільний (схильність до різкої зміни настроїв, відповідно до змін ситуації), астеноневротичний (нерішучість, дратівливість, схильність до депресії), сенситивний (боязкий, із почуттям власної ^неповноцінності), психастенічний (тривожність, швидка !стомлюваність і схильність до нервових зривів), шизоїдний (замкненість, емоційна холодність, відсутність співпереживання іншому), епілептоїдний (здатність до накопичення афекту, некерованості при каналізації його, імпульсивність поведінки), істероїдний (демонстративний, авантюрний, некритичний і брехливий у гонитві за визнанням), нестійкий (схильність до пошуку нових вражень, поверховість стосунків, легко піддається впливові оточення) та конформний (надмірна підлеглість і залежність).Найчастіше акцентуації характеру оформлюються у підлітковому віці в період пубертатної кризи. Залежно від ступеня вираженості їх поділяють на явні й приховані. Вони рідко існують як "чисті" типи. Найчастіше тут має місце поєднання кількох девіацій. На сьогодні встановлено достовірно значущі залежності між вірогідністю прояву деяких акцентуацій і певним типом неправильного сімейного виховання:
Циклоїдний - тип неправильного виховання - Скривдження, приниження близькими Лабільний - Гіперпротекція або емоційне відкидання Психастенічний - Підвищена відповідальність, домінуюча гіперпротекціяШизоїдний - Жорстокі взаємостосунки Епілептоїдний - Жорстокі взаємостосунки або потуральна гіперпротекція Істероїдний - Потуральна гіперпротекція (сімейний кумир)Нестійкий - Гіпопротекція (бездоглядність) Гіпертимний - Гіпопротекція або домінуюча гіперпротекція Кожна з наведених акцентуацій, будучи наявною в структурі характеру, ініціює певні форми девіантної поведінки вихованця. Відповідно до цього корекційну роботу з такими проблемами треба розгортати за двома напрямами:• робота з батьками, спрямована на усунення або принаймні пом'якшення психотравмуючих ситуацій, якщо при обстеженні виявляється, що дитина соціалізується у негармонійній родині;• активне навчання підлітків розпізнаванню тих ситуацій, у яких вони є найвразливішими з огляду на наявний тип акцентуації.