
- •7. Класифікація методів педагогічної психології.
- •8. Застосування організаційних методів у психолого-педагогічному дослідженні.
- •9. Експеримент в педагогічній психології. Види та вимоги до організації.
- •15. Теорії співвід. Навч. Та розвитку. За яких обставин навч. Виступає умовою розв-ку?
- •16. Основні ліній психічного розвитку людини в умовах шкільного навчання.
- •17. Психологічні моделі основних типів навчання, діючих у сучасній освіті.
- •20. Класифікація теорій сучасного навчання.
- •21. Принципи організації сугестопедичного навчання.
- •22. Перспективи застос. Знаково-контекстного навч. В умовах вищих навч. Закладів.
- •23. Потенціал кредитно-модульної організації навчання в сучасній освіті.
- •24. Поняття, механізми та закони научіння. Научіння та учіння.
- •29. У чому необхідність здійснення рівневого аналізу навчальної діяльності? Відтворіть склад
- •30. Розвиток мотивів учіння в ході шкільного навчання.
- •38. Основні психолого-педагогічні ознаки знання. Розкрийте психолого-педагогічні умови ефективного засвоєння знань.
- •46. Методологічні та методичні принципи сучасного виховання.
- •52. Формування самостійності дитини. Методика чотирьох зон.
- •56. Основні психологічні фактори сімейного виховання.
- •57. Основні напрямки психологічного аналізу сім'ї.Психологічні фактори сімейного виховання дитини.
- •58. Зв'язок акцентуацій характеру, важковиховуваності та порушень сімейноговиховання.
- •59. Причини та симптоматика шкільної психологічної дезадаптації.
- •62. Функції, компоненти та рівні педагогічного спілкування.
- •66. Завдання та основні напрями діяльності практичного психолога освіти.
- •67 Види робіт практичного психолога освіти
- •69. Психологічний зміст актуального напрямку діяльності практичного психолога освіти. Психолого-діагностичний інструментарій готовності дитини до шкільного навчання.
- •Питання
57. Основні напрямки психологічного аналізу сім'ї.Психологічні фактори сімейного виховання дитини.
Суттєве значення для прогнозу ефективності сімейних впливів на розвиток особистості дити у сучасній психологічній науці набуває дослідження соціально-психологічних особливостей сім'ї як малої контактної групи. З погляду соціальної психології сім'я є соціальною групою, об'єднаною сформованою у спільній діяльності сукупністю міжособистісних відносин, які проявляються в любові, прив'язаності та інтимності її членів.
Для з'ясування особливостей організації у сім'ї виховного процесу виділяють такі напрями її психологічного аналізу:
Склад сім'ї. Виділяють повні сім'ї, в яких діти проживають з обома батьками, неповні, якщо немає одного з батьків, і формально повні, коли в сім'ї є обоє батьків, але один з них із певних причин не бере участі в вихованні дитини. Хар-ка сім'ї визначається за критерієм: гармонічна або проблемна. Повна сім'я, що має в наявності всі типи взаємовідносин, називається повноцінною і хар-зуються як гармонічні, якщо внутрішньо сімейні відносини в них відповідають принципові гуманності; передбачають взаємну щедрість і доброту, повагу і вимогливість. Неповні й формально повні сім'ї частіше потрапляють до проблемних (конфліктних, антипедагогічних, асоціальних).Типовий стан (мікроклімат сім'ї) - найхаракт для всіх членів сім'ї спосіб самопочуття в ній, який визначає їхнє ставлення до сім'ї. Є емоційно комфортні сім'ї(діти переживають захищеність, затишок й приязнь членів сімї; тривожні сім'ї, мікроклімат яких найчастіше є проекцією відповідних особистісних хар-стик батьків, та сім'ї, яким притаманний емоційно-психологічний дискомфорт і нервово-психічне напруження. Стиль сімейного виховання. Своєрідність поєднання батьками у ставленні до дитини соціальних очікувань вимог і контролюючих санкцій - стиль сімейного виховання. Виділяються 5стилів:Авторитарний має в основі тактику диктату - систематичному пригнічуванні одними членами сім'ї ініціативи й почуття власної гідності в інших її членів. Внасл втрачається самостійність, ініціативність, віра у власні сили, почуття гідності дитини.Демократичний (тактика співробітництва) в основі має опосередкованість міжособистісних стосунків у сім'ї спільними цілями й завданнями спільної д-сті, її організацією й моральними цінностями. Орієнтація батьків на допомогу й підтримку дітей, участь дітей у домашній праці, взаєморозуміння дорослих і дітей, встановлення між ними партнерських взаємин.Ліберальний (тактика невтручання) визнання можливості й навіть доцільності незалежного існування дорослих і дітей. Пасивність батьків як вихователів, що ухиляються від активного позитивного втручання у життя й долю дитини. За таких умов дитина найчастіше стає індивідуалістом, емоційно байдужим до проблем інших.Потуральний (тактика опіки й безоглядної любові) система відносин, за яких батьки, забезпечуючи власною працею задоволення всіх потреб дитини, відгороджують її від будь-яких турбот, зусиль і життєвих складнощів, приймаючи їх на себе. Дитина виростає млявою й байдужою до всього, що не стосується її особистісних інтересів. У неї відсутні самостійність та ініціатива, власний досвід долання труднощів.Нестійкий (тактика непрогнозованого переходу батьків від одного стилю ставлення до дитини до іншого). Такий підхід породжує у дитини двоїсте ставлення до дорослих, недовіру й відстороненість від батьків.Лише демократичний стиль визнається нині педагогічно продуктивною тактикою сімейного виховання. Усі інші стилі призводять до певних порушень сімейного виховання й розглядаються як передумова виникнення різних проблем розвитку особистості дитини в сім'ї.
Порушення сімейного виховання - стійке поєднання певних рис виховання, що призводить до негативних наслідків розвитку особистості дитини. Для аналізу порушень виховання перспективно керуватися критеріями:рівень протекції (гіперпротекцію як надмірну увагу до проблем виховання дитини; гіпопротекцію);ступінь задовол потреб:(потурання-ігнорування);рівень вимогливості до дитини:(надмірність- недостатність вимог-обов'язків; надмірність-недостатність вимог-заборон;надмірність-мінімальність санкцій)Типи порушень сімейного виховання:потуральна гіперпротекція (хар-рна для потурального стилю);домінуюча гіперпротекція (авторитарний стиль), емоційне відкидання (авторитарний і ліберальний стилі);підвищена моральна вимогливість (авторитарний стиль);гіпопротекція (ліберальний стиль).Правила ефективного виховного спілкування з дитиною Ю. Б. Гіппенрейтер:1. Безумовно приймати дитину — любити її просто за те, що вона є. Така потреба у приналежності, у необхідності іншому є однією з фундаментальних людських потреб.2. Ос-сть дитини й її здібності розвиваються лише у тій діяльності, якою вона займається за власним бажанням і з інтересом.3. Підтримувати успіхи дітей — для вдосконалення успішно здійсненої д-сті, розвитку інтересу до неї і до відповідних здібностей дитини.4. Створювати сімейні традиції, які базуються на зонах радості.5. Систематично робити щось разом із дитиною читати, гуляти,домашньою роботою).6. Не втручатися у справу, якою займається дитина, якщо вона не просить допомогти.7. Якщо дитині важко й вона готова прийняти допомогу, обов'язково допомогти їй, але при цьому:• запропонувати допомогу, починаючи зі слів "давай разом...";• узяти на себе лише те, що дитина не в змозі виконати самостійно, все інше залишити їй для самостійного виконання;• у міру того, як дитина опановує нові дії, заохочувати її здійснювати їх самостійно.8. Поступово, але неухильно знімати з себе відповідальність за особистісні справи дитини й передавати їх їй.9. Дозволяти дитині переживати негативні наслідки власних дій або власної бездіяльності.10. Не вимагати від дитини неможливого або такого, що їй важко виконати. Замість того подивитися, що Можна змінити в середовищі, яке оточує дитину.11. Щоб уникнути зайвих проблем, необхідно суміряти власні очікування з можливостями дитини.12. Можна засуджувати дії дитини, але не її почуття, якими б небажаними або "неприпустимими" вони не були.13. Якщо у дитини емоційні проблеми, її необхідно активно вислухати, тобто повернути їй у бесіді те, про що вона говорить, при цьому називаючи її почуття.
14. Ділитися з дитиною власними почуттями, як позитивними, так і негативними.15. Якщо причиною негативних почуттів є активність дитини, можна виражати невдоволення лише ЇЇ окремими діями, але не дитиною в цілому.16. Правила й обмеження у вихованні обов'язкові, але вони не повинні входити у протиріччя з найважливішими потребами дитини (право на життя, здоров'я, прийняття батьками, активність і пізнавання тощо).17. Карати дитину краще, позбавляючи її приємного й значущого для неї особисто, ніж роблячи дитині погано чи боляче.18. Конструктивно розв'язувати конфлікти інтересів батьків і дитини.Шляхом спільної оцінки вибрати з них той варіант дії, Що найбільше відповідає інтересам обох сторін, контролюючи дотримання останньої вимоги.