2. Порядок визначення кандидатів на посаду спеціального прокурора і спеціальногослідчого

Ні Регламент Верховної Ради України, ні сумнозвісний Закон (про комісії) не конкретизують спосіб визначення кандидатів на посаду спе­ціального прокурора і спеціальних слідчих. Очевидно, у випадку їх призначення з чис­ла працівників правоохоронних органів за ними зберігається основне місце роботи на час виконання повноважень у ТСК. Проте, як забезпечити гарантії їх незалежності (ці структури в тій чи іншій мірі підконтрольні Президенту); умови їх повернення на по­передню посаду і можливість продовження службової діяльності після закінчення про­цедури імпічменту, особливо за недоведе­ності провини Глави держави?

Словська І. Є., вважає найбільш прийнятним варі­ант обрання спеціального прокурора і спе­ціальних слідчих із середовища народних депутатів опозиційних до Президента, які до обрання на виборну посаду мали досвід практичної діяльності в якості проку­рора чи слідчого [8].

3. Запровадження додаткових і зміна існуючих підстав усунення Президента України в порядку імпічменту

У науці конституційного права України сформульовано декілька пропозицій стосовно встановлення додаткових підстав настання ретроспективної конституційно-правової відповідальності глави держави у вигляді імпічменту і удосконалення процедури її застосування:

- у разі порушення ним норм Конституції України та законів України;

- порушення Президентом України присяги[9].

Аргументується, що запровадження нової підстави імпічменту пов’язано з тим, що конституційно-правова відповідальність має як правовий, так і політичний характер. Застосування процедури імпічменту має на меті не притягнення Президента до кримінальної відповідальності, а усунення його із займаної посади як засіб захисту основ конституційного ладу, забезпечення інтересів українського народу тощо.

Виходячи з того, що рішення, яке прийнято главою держави, як правило, впроваджується в життя актами підпорядкованих йому інституцій, доволі важко під час процедури імпічменту встановити причинний зв’язок між рішеннями Президента та наслідками його реалізації. Про це свідчить і зарубіжна конституційно-правова практика. Відтак присяга є важливим актом, який до того ж є підставою вступу Президента України на пост; спрощення процедуру імпічменту шляхом виключення[9].

- вчинення Президентом не просто злочину, а умисного злочину

Пропонується встановити конституційно-правову відповідальність глави держави тільки у разі вчинення ним умисного злочину, що виключає можливість притягнення його до відповідальності у разі вчинення неумисних злочинів (зокрема, ст. 119 (вбивство через необережність), 128 (необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження), 196 (необережне знищення або пошкодження майна), 264 (недбале зберігання вогнепальної зброї або бойових припасів) тощо Кримінального кодексу України) [9].

Б.С. Мохончук зазначає, що в законодавстві країн СНД досить часто передбачається така підстава відставки голови держави, як «вчинення державної зради або іншого тяжкого злочину» (наприклад Білорусь, Росія, Вірменія). Дане формулювання, на його думку, є не досить вдалим. Адже у разі буквального застосування такої норми, президент не може бути усунений з посади за вчинення особливо тяжкого злочину, що виключає будь-яку логіку застосування інституту імпічменту. Тому варто тлумачити відповідне положення, як вчинення будь-якого злочину[11].