1.)Знайдіть зайве:

Зайве - Шиллер і Маркс.

Кант, Фіхте, Шеллінг, Гегель, Фейєрбах - представники класичної німецької філософії

2.)Назвіть основні категорії діалектики, використовуючи їх визначення надані у таблиці:

(одиничне) річ, котра розглядається у своїх відмінностях від інших речей	(загальне) подібність сутнісних ознак певних груп речей
(зміст) найбільш значуща внутрішня властивість речі, без котрої вона не може бути сама собою	(форма) зовнішній вигляд речі, такий, якою вона сприймається завдяки органам відчуття
(причина) те, що зумовлює розвиток явища певним чином	(наслідок) те, що є кінцевим результатом окремого процесу
(необхідність) такий розвиток явища, котрий виходить із внутрішніх суттєвих властивостей чи зовнішніх обставин	(випадковість) заздалегідь непередбачуваний розвиток, зумовлений несуттєвими, випадковими, зовнішніми причинами
(можливість) те, чого не існує у реальності, але за певних обставин може стати дійсністю	(дійсність) реально існуюче

3.) Сформулюйте один з законів логіки Аристотеля та поясніть його значення.

Аристотель заклав теоретичні основи логіки як науки. Аристотель досліджував усі основні форми мислення — поняття, судження, умовиводи, сформулював основні закони формальної логіки, поклав початок її розвитку як науки. В творах Аристотеля з питань логіки, які дістали загальну назву «Органон». Аристотель зводить у систематичну єдність логічні теорії попередників та додає до них теорію доказу (силогізм), теорію викладу (топіка) тощо Йому належить формулювання трьох основних законів формальної логіки: закон тотожності (А є А), закон виключеного протиріччя (А не є не-А), закон виключеного третього (істинним є А або не-А).

Закон тотожності (А є А)

Звідси випливає важлива вимога: забороняється тотожні думки приймати за різні, а різні — за тотожні.

У випадку порушення закону тотожності стає можливим ототожнення різних думок і розрізнення тотожних. Це зумовлено особливостями природної мови.

Звернемося до відомого софізму:

6 і 3 є парне і непарне.

6 і 3 є дев'ять.

Отже, 9 є парне і непарне.

Закон тотожності — це така вимога до процесу міркування, яка передбачає, що вкладати в думку про один і той самий предмет, взятий в один і той самий час, в одному і тому самому відношенні, можна лише один і той самий зміст.

Тобто, закон тотожності не забороняє нам міркувати в різних випадках про один і той самий предмет, враховуючи різні його ознаки. Але він вимагає, щоб в усіх міркуваннях про цей предмет міркували як саме про цей предмет, скільки б разів він не з'являвся в думці і як би думка про цей предмет не пов'язувалася б з іншими думками про нього самого або про інші предмети.

4.) Поясніть, чому в античній філософії матеріалістичні концепції виникли раніше, ніж ідеалістичні?

Значительной чертой античной философии является попытка рационального. Матеріалізм первинною визнає матерію, природу, а свідомість, мислення - вторинним, похідним від матерії. Що оточує нас матеріальний світ існує вічно, завжди, вважають матеріалісти. Його ніхто не створив. Він існує незалежно від волі і свідомості людей. Свідомість же, носієм якої на Землі є людина, є продукт, результат розвитку і функціонування матерії, природи.

Ідеалізм же в протилежність матеріалізму первинним вважає щось нематеріальне, а саме - свідомість, дух, ідею. Дух, свідомість, згідно ідеалістам, існує раніше природи і незалежно від неї. Матерію, природу вони розглядають як результат творчої діяльності свідомості, духу. Духовне, на їх думку, породжує, визначає існування матеріального, природи.

Отже, можна сказати, що ці два поняття протилежні за значенням один одному,але не дивлячись на це, античні філософи зійшлись на думці про те, що все таки матеріалізм є первинним, бо існує вічно, незалежно від волі і свідомості людей. А ідеалістичний є вторичним, адже свідомість і дух виникає пізніше , ніж якась матеріальна річ і є результатом людської думки, ідеї.